У Вінниці мозаїки почали активно з’являтися у другій половині минулого століття й стали одним із символів радянської епохи. Хоча насправді історія виникнення мозаїки сягає в глибину століть й це мистецтво було відоме багатьом культурам на різних континентах.
Однак саме у радянські роки мозаїки отримали популярність та почали прикрашати фасади установ, житлових будинків та навчальних закладів.
Ми вирішили дослідити, які мозаїки радянської доби вже знищили у Вінниці з різних причин, які ще збереглися, хто, коли і навіщо їх створював та чи захищені вони від пінопластових утеплень будівель та іншого роду “модернізацій”.
Мозаїки почали активно використовувати після того, як у 1955-му році вийшла постанова «Про усунення надлишків у проектуванні та будівництві». Тоді сталінський ампір змінився на типове й дешевше будівництво. Однак, такі будівлі також прикрашали. Звісно, до 1950-х років мозаїки також з’являлись, однак саме масового поширення набули пізніше. Таке типове будівництво мало на меті перш за все забезпечити житлом якомога більшу кількість населення. Відтак, певною мірою це вплинуло на естетичний вигляд будівель. Головним елементом декору переважно були саме великі мозаїки на фасадах.
У Вінниці й досі збереглися десятки мозаїк на різних установах та будинках. Щоправда частина з них все ж постраждала, або й зовсім втрачена. Деякі через час, інші – через закон про декомунізацію, а деякі мозаїки постраждали та зникли через реконструкцію будівель. При чому, якщо дехто вважає їх чудовим прикладом монументального мистецтва, то для інших це просто пережиток радянських часів, який не має нічого цінного.
Готуючи матеріал, ми неодноразово натрапляли в мережі на суперечки містян, митців та активістів про те, чи можна вважати мозаїки мистецтвом і що з ними робити, якщо з часом вони втратили цікавий або привабливий вигляд.
Проте насправді оцінкою значення мозаїк Вінниці ніколи системно займались. У Вінницькій міській раді у відповідь на наш запит повідомили, що в місті не було обліку та не існує реєстру мозаїчних творів на будівлях. Жодна з них також офіційно не є культурною пам’яткою. Тому формально ніщо не може вберегти мозаїки від руйнування чи навмисного знищення.
Для прикладу, у Львові восени минулого року ухвалили рішення «Про збереження історичних мозаїчних творів на території м. Львова».
Там управління охорони історичного середовища ЛМР мали узагальнити інформацію та скласти перелік мозаїчних творів для оприлюднення, а замовники будівництва і відповідні структури міської ради повинні будуть враховувати цю інформацію, зокрема — при видачі дозвільних документів на ремонтні роботи. Раніше в управлінні був перелік мозаїк, які були створені лише до 1939 року. Однак, як тоді зазначила начальниця управління Лілія Онищенко-Швець: «Мозаїки радянського періоду також мають право бути визнаними мистецькими творами й, можливо, пам’ятками культури чи мистецтва».
ЧАСТИНА 1: Збережені
Чимало мозаїк є на території Вінницького національного технічного університету. На декількох корпусах, їдальні та гуртожитку університету до сьогодні збереглись великі мозаїки, які були створені приблизно у 1990-х роках митцем Кочерганом та деякими іншими. Їх створювали зі смальти – шматочків кольорового, непрозорого скла. Додамо, що іноді також використовують керамічні плитки, які покривають емаллю, щоправда, за словами самих митців, такий матеріал недовговічний.
Наприклад, на одній з мозаїк ВНТУ збереглась дата створення та прізвища майстрів. Так, Кочерган, Олейник та Яблонський створили цю велику та яскраву мозаїку «Наука і космос» у 1990 році.
Ось тільки заклад виграв грант від Європейського банку на підвищення своєї енергоефективності та термомодернізацію будівель.
Як розповів Vежі ректор університету Володимир Грабко, проект з впровадження енергоефективності тягнеться вже не один рік й зараз не можуть точно сказати, коли роботи розпочнуться й чи будуть взагалі. Додає, що термомодернізація передбачала широкий комплекс робіт: утеплення стін, заміну вікон та системи опалення, ремонт покрівлі тощо. Загалом роботи мали відбуватись на 13 об’єктах університету, серед яких як навчальні корпуси, так і частково гуртожитки.
– Детальніше нічого не можу сказати. Цей проект, як кажуть, «тягнеться» з 2011-го року і він вже стільки разів трансформувався, що я вже не знаю, що від нього залишиться. Та й чи буде він взагалі.
Запитали, чи збережуться мозаїки. Володимир Грабко відповів сміючись, що поки що над цим навіть не думали, оскільки до фактичних робіт ще далеко.
Більше: https://vezha.ua/malenki-shmatochky-radyanskogo-mynulogo-yaki-mozayiky-zbereglys-u-vinnytsi-fotoreportazh/
31.05.2020
