Гордіївський курган розглядають як пам’ятку нової, ще невідомої і найбільш східної групи курганної культури. Припускають, що могильник залишила чужорідна культурна група населення. Він один із найбагатших подібних пам’яток Європи. Найближчим аналогом є Центрально-європейська курганна культура, в якій переважають предмети із бронзи.
Гордіївський могильник — це поховання заможної верхівки, еліти, так званий могильник обранців. — У ньому багато ювелірних прикрас. Це найдавніші ювелірні вироби в Україні.
На руки похованим одягали велику кількість золотих перснів, каблучок і браслетів. Особливо цікавою є пара браслетів із сімома нанизаними кільцями. Вони подібні до іспанської кастаньєти, бо так само звучали під час руху. На одяг чіпляли дві бронзові шпильки. Майже в кожного померлого було бурштинове або золоте намисто.
Гордіївський могильник був відкритий у 1986 році. Наступні три роки його розкопки проводились об’єднаною експедицією Інституту археології НАН України та Вінницького краєзнавчого музею. Пам’ятка знаходиться на лівому березі р. Південний Буг поблизу с Гордіївки Тростянецького р-ну Вінницької обл. Курганний могильник розташований на підвищеній прямокутній рівнині водорозділу між двома притоками Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2 х 1,5 км).
Прикраси з бурштину вражають своєю кількістю й оригінальністю. Намисто з бурштину супроводжувало майже кожне поховання. Намистини різняться за формою, розмірами й технікою обробки. Під час розкопок, після тільки-но видаленого ґрунту з бурштинових знахідок, можна було спостерігати, як швидко, під дією повітря окиснюючись, бурштин «вмирає». Ще під час польових досліджень бурштин за кольором можна було розділити на три групи: майже білий, матовий; прозорий світло-жовтий; прозорий червоно-жовтий і знайдена одна велика на- мистина-амулет (5 см) чорного кольору.
Гордіївський могильник був відкритий у 1986 році. Наступні три роки його розкопки проводились об’єднаною експедицією Інституту археології НАН України та Вінницького краєзнавчого музею. Пам’ятка знаходиться на лівому березі р. Південний Буг поблизу с Гордіївки Трос- тянецького р-ну Вінницької обл. Курганний могильник розташований на підвищеній прямокутній рівнині водорозділу між двома притоками Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2 х 1,5 км).
Прадавній некрополь ретельно досліджено. Розкопано понад сорок доступних курганів. Виявлено всі можливі типи поховальних споруд, досліджено особливості поховального обряду. Зібрані дорогоцінні та різноманітні знахідки із золота, срібла, бронзи, заліза, бурштину, кераміки. Проведені хімічні аналізи металу, дерева, бурштину, також отримані радіокарбонні дати (С 14).
Єдиним типом наземних споруд були кургани, що насипались із чорнозему, іноді змішаного із суглинком. Розміри курганів поділені на три групи (великі, середні й малі). Небіжчиків ховали в ґрунтових ямах різної величини і форми. Виділяються декілька типових ознак Гордіїв- ського могильника: земляні насипи без використання каміння; великі і складні споруди з дерева, чотири ями — сліди від опорних стовпів, що утримували балдахіноподібну конструкцію; глиняний викид у формі кола, іноді напівкола навкруги могильної ями; переважна орієнтація по лінії захід—схід, північ—схід або південь—схід курганних ланцюжків, поховальних ям та самих похованих; переважання трупопокладень, застосування вогню в поховальному обряді. Звертає на себе увагу типово сталий набір супроводжуючого матеріалу всіх поховань. Як правило, він складається з прикрас, деяких інструментів (шила, голки, ножа) та одної або декількох керамічних посудин. Орнаментація золотих, бронзових і керамічних речей витримана в єдиному стилі. Переважають два види орнаменту — комбінація «ялинки» з групами горизонтальних штрихових прокреслень та «висячі» або «стоячі» штриховано-прокреслені трикутники, що утворюють зигзагоподібну стрічку. У більш пізніх похованнях зустрічається круговий орнамент.
Хронологія могильника визначається на основі ряду датуючого матеріалу, який не викликає сумніву, — речей з різних металів та радіокар- бонного датування. На цій підставі могильник віднесено до XГV—XI ст. до н. е. Територіально і хронологічно поділяється на дві частини і займає певні ділянки. Східна, більш рання, датується приблизно XIII—XII ст. до н. е., а західна, більш пізня, — XI ст. до н. е.
В Україні такі могильники, як Гордіївка, ще й досі не відомі. Це дає можливість припускати, що його залишила якась чужорідна культурна група населення. Схожість поховального обряду та інвентарний набір знахідок дають змогу пов’язувати його з так званою курганною культурою, що локалізується в Центральній та Східній Європі. Багато дослідників свою увагу звертає на те, що саме в часи існування Гордіївського могильника племена курганної культури через певні обставини просунулись далеко на схід. Складність та величність поховальних споруд, надзвичайна вишуканість та ошатність супроводжуючих речей небіжчиків свідчать про неорди- нарність могильника. За реконструкцією, досліджена пам’ятка дає змогу сприймати Гордіївку не як звичайне кладовище, а місце поховання «еліти» — заможної верхівки якогось великого і сильного колективу сусідніх поселень. «Могильник обранців» — так, очевидно, слід розуміти цей своєрідний соціальний організм. У Європі подібні некрополі доби бронзи, що не супроводжуються рядовими похованнями, є рідкістю. Відомі могильники прелужицької культури, могильники маєвського типу на заході, а на сході — це могильники типу Покровське, сейминсько-турбинські та Синташтинський.
Гордіївський некрополь був пограбований ще в прадавні часи. Спосіб пограбування і місцеположення грабіжницьких ям, те, що поховані часто зникали з могил ще до того, як вони розклалися, свідчить про те, що пограбування здійснювалось незабаром після поховання. Грабіжники добре знали, на яку здобич можна було сподіватись, і добре орієнтувалися, де саме знаходились найцінніші речі. Звертає на себе увагу те, що майже всі поховання були пограбовані, і це означає, що з кожним похованим знаходився скарб, який приваблював грабіжників. Але, незважаючи на це, майже в кожному кургані були наявні знахідки із золота, срібла, бронзи та бурштину. Наскільки можливо було простежити розташування інвентарю, то весь він розподілявся на дві частини обрядового набору. В більшості випадків він був згрупований на тілі похованого у вигляді обрядового вбрання з ритульними «прикрасами», а друга частина в основному зосереджена під однією із стінок, маючи ритуально-побутове призначення — ножі, прясла, кераміка. Реконструкція жіночого вбрання достатньо зрозуміла. Волосся оздоблювалося великою кількістю підвісок із золота та бронзи, пронизками і спіралеподібними стрічками. Шия і груди вбиралися в намисто. Велика кількість золотих обручок одягалась на пальці обох рух Весь одяг був скріплений і оздоблений різноманітними бронзовими шпильками. На руки, передпліччя та гомілки надягались бронзові й золоті браслети. Особливо цікава пара порожньотілих браслетів з нанизаними на них сімома кільцями, які, можливо, виконували функцію «музичного» пристрою типу кастаньєт, оскільки при легкому русі мелодійно звучали. Характерною особливістю прикрас є їх парність. При покійникові знаходились або дві однакові шпильки, або два однакові браслети тощо. Майже кожний власник поховання мав намисто — золоте, бурштинове або пастове. Знайдені два амулети, один із золота, а другий — із бурштину чорного кольору.
Прикраси з бурштину вражають своєю кількістю й оригінальністю. Намисто з бурштину супроводжувало майже кожне поховання. Намистини різняться за формою, розмірами й технікою обробки. Під час розкопок, після тільки-но видаленого ґрунту з бурштинових знахідок, можна було спостерігати, як швидко, під дією повітря окиснюючись, бурштин «вмирає». Ще під час польових досліджень бурштин за кольором можна було розділити на три групи: майже білий, матовий; прозорий світло-жовтий; прозорий червоно-жовтий і знайдена одна велика на- мистина-амулет (5 см) чорного кольору. При ретельному лабораторному гемологічному обстеженні було виявлено, що ця річ також виконана з того ж самого бурштину, але її навмисно «закамуфльовано» в чорний колір шляхом фарбування і задимлення. Можна припустити, що в такий спосіб цінну річ було приховано. Нагадуючи звичайну гальку, вона вже не привертала зайвої уваги. Типологічно намистини поділяються на: пласкі дископодібні з однією гранню-ребром; бі- конічної форми; овальної форми; чотиригранні в розрізі; наявна також група видовжених циліндричних, канелюро-ребристих намистин.
При ретельному лабораторному гемологічному обстеженні було виявлено, що ця річ також виконана з того ж самого бурштину, але її навмисно «закамуфльовано» в чорний колір шляхом фарбування і задимлення. Можна припустити, що в такий спосіб цінну річ було приховано. Нагадуючи звичайну гальку, вона вже не привертала зайвої уваги. Типологічно намистини поділяються на: пласкі дископодібні з однією гранню-ребром; бі- конічної форми; овальної форми; чотиригранні в розрізі; наявна також група видовжених циліндричних, канелюро-ребристих намистин .
З усіх відомих у Європі колекцій археологічного бурштину, що походять з одного пункту, дана колекція видається найчисельнішою серед тих, що згадуються в сучасній літературі. Відомі колекції Італії, Англії, Австрії нараховують від 600 до 800 виробів. Відмічаємо також і брак інформації. В науковій літературі матеріали Східної Європи висвітлені недостатньо. Бурштин Гордіївки нараховує більш ніж одну тисячу ювелірних виробів у вигляді намистин та підвісок, різних за розмірами (0,5—5,0 см) і формою.
Досліджений некрополь не може бути віднесеним до жодної з раніш відомих на цій території археологічних культур. Тому він розглядається як пам’ятка нової, ще невідомої і найбільш східної групи курганної культури. Місцевий субстрат простежується в інвентарі та поховальному обряді, притаманних культурі багатовали- кової кераміки. Нові дані, отримані з відкриттям могильника Гордіївка, висвітлюють певний характер співіснування і взаємовпливів культур Правобережної України II тис. до н. е.
27.04.2020
