CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2022. - 1 червня. - С. 1.

І Крижопільська громада гідно провела в останню путь свого земляка - героя.

Його напередодні зустріли живим коридором, свою останню ніч на землі він провів у святому храмі. А вже в понеділок сотні людей прийшли попрощатися з Валерієм Васильовичем Мервою, віддати йому свою шану, подякувати за подвиг. Бо захищати батьківщину стало для нього свідомим особистим вибором, бо на війні він ще з 2017 року.

26 травня 2022 року був останній бій Валерія Мерви - під Оленівкою на Миколаївщині. І звідти полетіла його душа у рідний Крижопіль.

На траурному мітингу свою шану звитяжному подвигу Валерія віддали заступник голови Володимир Скалій, Крижопільський селищний голова Володимир Василишен, однокласниця воїна, благочинний УПЦ протоієрей Микола Давиденко, а вже на кладовищі під час чину поховання - заступник селищного голови Валентина Чабанюк, отець Олександр. Валентина Михайлівна у своїй зворушливій промові сказала, що відгуки від побратимів Валерія про нього - що найкращі, що він називав їх своєю родиною, а за домівку на час війни мав бліндаж.

Селищний голова Володимир Миколайович Василишен розповів, що Валера, як справжній чоловік, таки дуже хотів побудувати свій дім. Та через прокляту війну останнім прихистком стала йому домовина. І про сім'ю, мабудь, мріяв, і про сина. Та замість цього - весільний коровай, уквітчаний барвінком, кольору українського прапора... і чорною стрічкою. Бо рашистські танки розтріляли там, на Миколаївщині мрії ще одного захисника, ще одного патріота, для якого душу і тіло віддати за свою рідну землю - то не лише слова.

Військові почесті,молитви за упокій душі убієнного, щирі пекучі сльози, встелена квітами дорога і люди на колінах обабіч неї... Валеру проводжали зі щирою скорботою, справді гідно. Бо він на це заслужив - ціною власного такого молодого життя.

Тож нехай спочиває у Царстві Божім твоя душа, воїне, нехай знайде вона світло раю на Небесах разом з усіма твоїми полеглими побратимами.

Помолімося за нього, згадаймо добрим словом, шановні земляки. Щоб хоч на небі він не почувався сиротою...