CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2022. - 1 червня. - С. 1.

Такими словами проводжали в останню путь військовослужбовця із Крижополя - 20 річного Констянтина Дмитровича Новожена.
День коли Крижопільська громада зустрічала свого захисника, стоячи на колінах, вистеливши дорогу похоронній процесії квітами, був напрочуд сонячним. Ну, таким кажуть, як сам Костя за життя - з його постійно сяючою як сонце, усмішкою на обличчі.

Та тільки того дня у тому сонячному розмаїті було море сліз і невигойного болю, було стільки печалі, що затьмарювала не лише сонце, а й цілий світ. Для всіх, бо кожен із нас сьогодні живе цією гіркою реальністю, кожен пропускає чуже горе через своє серце.

Та для батьків, родини, друзів, знайомих та реальність була у мільйони разів пекельнішою, гіркішою, болючішою, бо того дня у небесну Варту до Бога і Сонця йшло їхнє любе сонечко, їхній Костик - синочок, братик, онучок, учень, друг...
ЗАГИНУВ НАШ КОСТЯ

- Гарний син України, її мужній захисник і справжній Герой"

Однак найрідніші трималися з усіх сил, щоб не кричати посеред усієї процесії не увесь світ, щоб не збожеволіти прямо тут і прямо зараз від розпачу і горя.
Вони були мужні у своїй трагедії і скорботі...
Так саме, як був мужнім їх Костик - лецйтенант командир другого механізованого взводу третьої механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4004, який закрив собою двох своїх побратимів, врятувавши тим самим їм життя.

Власне, як згадують на церемонії прощання, Костик був хоробрим і мужнім завжди - у школі заступапвся за всіх, кого тільки ображали, допомагав усім, хто потребував допомоги. А відтак і професію обрав мужню - військового, як і його старший брат Сергій, щоб ще й Батьківщину захищати. Що він і робив даючи гідну відсіч російським окупантам.

І якби не ця надзвичайно жорстока і до абсурду безглузда війна, якби не хижа смерть, яку принесли на нашу українську землю російські нелюди, Костик ( а саме так тепло і з любов'ю всі називали надто юного але вже такого по - дорослому відважного Захисника), як звучить далі на мітингу, міг би багато досягти у мирній військовій справі, бо любив її, як і Україну, усім серцем.

Міг би жити та жити - на радість рідним, на благо країни... Та не судилося...

Живий почесний коридор крижопільчан, військовий стрій, велелюдність процесії, прапори України на її чолі і на труні, молитви за упокій душі воїна священнослужителями над тілом покійного біля пам'ятника загиблим воїнам за волю і незалежність України у центрі селища та на кладовищі. Гімн України у виконанні духовного оркестру, сумна мелодія "Пливе кача", гучні салюти Герою - це те, що було визначальним і пам'ятним у чині похорону.

А ще - щемливі - щемливі спогади про Костю заступника Крижопільського селищного голови Валентини Чабанюк, колишнього класного керівника Світлани Кологриви, Костиної однокласниці Вікторії Ляховецької про те, що він був воїном світла, променем сонця, велетом доброти, суцільним позитивом. Вихований, порядний, впевнений в собі, гарний курсант і добрий військовий, який героїчно виконав своє бойове завдання.

А ще - слова подяки батькам за гарно вихованого сина, за Героя, який разом з іншими захисниками України дають усім нам надію на життя.

Запам'яталась і Костина сонцесяйна посмішка з портрета, за якою він ніби промовляв до усіх: буде мир і буде Україна!...Аякже, обов'язково будуть, бо хіба може бути інакше, коли за них віддають своє життя ось такі найкращі сини своєї країни.

Вічна пам'ять ще одному нашому Герою! Царства Небесного світлій душі Воїна Світла, Батькам, рідним - доземний уклін і найщиріші наші співчуття.