CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2022. - 8 червня - С. 1.

Менше року тому наша газета писала про цю гарну родину - на знімку стояли всі усміхнені, при зустрічі тоді жартували, розповідали про плани. Війна перекреслила і усмішки, і плани.

Більше місяця рідні жили пекельним чеканням останньої дороги свого батька, чоловіка, сина додому.

У понеділок над селом разом зі скорботним церковним передзвоном знову витало горе війни, яка тут, як і в тисячах населених пунктів України, відливається гіркими сльозами страшних непоправних втрат.

Геннадію Володимировичу Борщевському мало влітку виповнитися сорок. Він пішов на війцну у перші її дні добровольцем.
Бо вирішив для себе, що зобов'язаний як чоловік і батько, захищати дітей - своїх і всіх, боронити рідну землю, зупинити загарбника. І цим сказано все.

Вони зі своєю Тетянкою одружилися ще зовсім молодими і у великій любові та взаєморозумінні, у важкій селянській праці ліпили домашнє гніздечко. Не мали великих статків, зате були багаті найдорожчим скарбом - своїми дітками. А тепер у діток - одна матуся...

Голова Городківської громади Олена Іванівна Резнік під час виступу на траурному мітингу просто розплакалася. Бо не можна було дивитися без сліз на діток, які тулилися до мами біля труни тата. Бо за три дні підряд у Городківській громаді попрощалися з трьома захисниками, ще одного поховали в іншій громаді.

Найщиріші слова співчуття рідним - дружині, діткам, мамі прозвучали від старости села Олега Котюжанського, директора школи Тетяни Кінзерської, священника отця Григорія. А ще провести героя в його останню путь приїхали побратими. Командир батальйону розповів що Геннадій був мужнім воїном і просто доброю людиною, що найважче у війні - це не вона сама, а гірка місія прощання з воїнами - героями.
"Татко дивитиметься на вас з Небес, з білої хмаринки. Як ви ростите, чи все у вас добре. А ви дітки, маєте знати, що ваш батько - герой. І ви повинні буди гідними його пам'яті", - звернулася до синочків і донечок Геннадія Борщевського Тетяна Миколаївна. Хлопчики у чорних вишиванках низько опустили голівки - щоб сльози їхні не було видно. А днечки просто плакали...

Під скорботну "Пливе кача" поплила труна з тілом ще одного захисника на місце вічного спочинку. А душа його полинула у засвіти, де вже тисячі таких, як вона, просять у Бога порятунку - своїм дітям, своїм дружинам, своїм батькам, своїй Україні. Бо задля цього вони віддали своє життя.
Наші щирі співчуття родині загиблого героя: дружині Тетяні Сергіївні, діткам, матері всім рідним, друзям. Нехай пошле Господь сили і здоров'я вам. Таню, поставити діток на ноги, радіти їхнім щастям, дочекатися і зростити онуків - за себе і за свого Геннадія. А його добрій душі - спокою у Царстві Небеснім.