CТАТТI

19.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2022. - 15 червня . - С. 1.

Але обірвалася остання там, на пекельній Донеччині, серед сірих териконів і рашистських обстрілів.

І втратила свого доброго, чуйного, трудящого чоловіка дружина, уважного дорогого сина - мама, люблячого татуся - синочки.

Друзі втратили справжнього друга, колеги - сумлінного і відповідального працівника, бойові побратими - досвідченого товариша.

Староста села Валентина Чепелюк, не стримує сліз, коли говорить про велику втрату, про велику біду, яка прийшла в їхнє село і в усю Україну. А ще розповідає про життєвий шлях воїна- героя, про те, які золоті руки мав Анатолій Віктрович, як усім допомагати, майстерно будувати, ремонтувати, сіяти, збирати врожаї.

Механізатор, комбайнер, працівник елеватора - свої мирні хліборобські професії на військову службу він уперше поміняв ще у 2014 - му році, коли став учасником бойових дій у зоні проведення АТО. Воював до 2015 - го, пережив пекло. Але вижив.

А в 2022 - му - не судилося. Третього червня біля населеного пункту Времівка Великоновосільського району Донецької області. Анатолій Кужидим, командир автомобільного відділення, загинув, захищаючи Україну від російських окупантів.

Найщиріші співчуття від влади області, району, громади висловлює рідним Анатолія Кужидима заступник Крижопільського селищного голови Валентина Чабанюк. Валентина Михайлівна говорить про те, що ми зобов'язані перемогти у цій страшній війні обов'язково, от лише ціна перемоги - надзвичайно велика, адже гинуть найкращі, найпатріотичніші сини і доньки України. А ще просить синів бути гідними пам'яті свого татуся, а всіх земляків - пам'ятати про подвиг наших загиблих героїв, серед яких - Анатолій Вікторович Кужидим.
Попрощатися з воїном і провести його до місця вічного спочину прийшло дуже багато людей. Поховали захисника з військовими почестями, родині на знак пам'яті про героя військові вручили прапор України.

Священнослужителі Православної Церкви України - завершили заупокійне похоронне богослужіння за загиблим воїном. Благоччинний Крижопільського благочиння. Петро Підсадний у своїй проповіді просив Бога прийняти милістю своєю воїна Анатолія у своє царство, адже він віддав життя в бою за незалежність землі Української, в тяжкі часи боронячи Вітчизну від чужинських орд.

І злетіла до неба світла й добра душа простого трудящого чоловіка, який без вагань став воїном та захисником рідної землі.

У серпні Анатолію Вікторовичу Кужидиму мало б виповнитися 56. Молоді солдати часто називали його батьком, але це зовсім не той вік, коли час залишати на землі маму, дружину, дітей. Клята війна, орки - рашисти.

Які забирають кращих. Але не заберуть людську пам'ять про них - наших янголів Святого Небесного Воїнства. Щирі співчуття рідним Анатолія Вікторовича. Вічна йому пам'ять.