CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2023. - 1 березня. - С. 1.

Щемлива болюча церемонія проходила у місцевій школі. Там, де навчаються діти Геннадія Борщевського.

І там, де навчався Сергій Кінзерський. Саме їх указом Презилента Володимира Зеленського нагороджено посмертно орденами «За мужність» ІІІ ступеня. Ще навесні, ось аж тепер відзнаки доправили до рідних.

До зустрічі у школі готувалися ретельно і з душею.
У великому вестибюлі школи усі разом – учні, вчителі, гості – заспівали державний. У Гарячківку того дня приїхали заступник голови Тульчинської районної військової адміністрації Володимир Скалій, керівник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП підполковник Олег Стецюк, капітан відділу Володимир Лозінський, очільник громади Олена Резнік, працівники сільської ради.

Та найпочеснішими й найдорожчими гостями були рідні загиблих захисників – земляків, зокрема матуся Сергія Кінзерського та дружина Геннадія Борщевського. Жінки сиділи у першому ряду і постійно плакали. Бо як не плакати

Більше місяця рідні Геннадія Борщевського жили пекельним чеканням останньої дороги свого батька, чоловіка додому.

Кохана дружина Тетяна та п’ятеро діток ніяк не могли повірити, що він загинув. Геннадію Володимировичу Борщевському мало влітку виповнитися сорок. Він пішов на війну у перші її дні добровольцем. Бо вирішив для себе що зобов’язаний, як чоловік і батько захищати дітей – своїх і всіх, боронити рідну землю, зупинити загарбника. І цим сказано все. Тоді провести Героя в його останню путь приїхали побратими. Командир батальйону розповів, що Геннадій був мужнім воїном і просто дуже доброю людиною
Найстрашніше горе прийшло до Світлани Кінзерської та її родини у травні 2022 року. Не стало її сонечка – Сергійка. На траурному мітингу прощання казали, що він і справді, був як сонечко – добрий, веселий, завжди усміхнений. У Гарячківвській школі, у Крижопільському ліцеї, на роботі, на службі.

У свої 26 Сергій встиг отримати робітничу спеціальність, попрацювати, відслужити в армії, вступити до технічного університету на заочне відділення захищати свою батьківщину, будучи морським піхотинцем… От тільки пожити – не встиг.

Олег Михайлович Стецюк знав його особисто зустрічався у військових з’єднаннях, і теж говорив про завжди веселого та оптимістичного молодого захисника України. Але війна забрала молоде життя Героя, а в серці мами назавжди залишилася болюча рана.

- Тисячі українців стали на захист нашої України рік тому, в тому числі й наші односельчани – звертається до присутніх керівник закладу Тетяна Кінзерська. І озвучує сумний перелік гарячківчан, які віддали своє життя за волю і свободу – Колівошка Олександра, Вакарчука Романа, Борщевського Геннадія, Кінзерського Сергія, Ткачика Юрія.
Усіх їх пам’ятають і будуть пам’ятати – так запевняють і школярі, і дорослі. Зі словами вдячності та співчуття звертаються до рідних Володимир Скалій, Олег Стецюк, Олена Резнік.

А коли мамі й дружині заступник начальника Тульчинської ВА вручає від імені Президента ордени, стаючи на коліно, і жінки тремтячими руками приймають нагороди, ридає весь зал. Нагороди за мужність – мужнім захисникам та їх мужнім найдорожчим жінкам.