CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2023. - 5 квітня. - С. 1.

Менш місяць як не дожив до свого дня народження Василь Миколайович Кучмаренко, 16 квітня йому мало виповнитися лише 46. Жити б ще і жити, дітьми тішитися, з коханою дружиною втілювати задумане, батьків на старості підтримати з сестричкою зустрічатися…

Та на його рідну землю зазіхнув московитський агресор, несучи горе, смерть, нищачи та вбиваючи. І Василь Миколайович – людина напрочуд добра, спокійна, щира, чоловік, що завжди мав наймирніші професії – не заховався, а пішов боронити рідну землю.

Бо розумів: за спиною у нього та в його побратимів – рідний Жабокрич, де народився і виріс, Красносілка, де разом з дружиною жив і виховував синочка, Україна та українці яких ворог хоче просто знищити.

Служив чесно і достойно, бувши навідником механізованого відділення у танковій бригаді. Мужній захисник, патріот, він щиро вірив у нашу перемогу й обіцяв обов’язково повернутися.
Я ж не такого повернення чекала, Васильку», - гірко ридала дружина. І разом з нею на кладовищі плакали навіть чоловіки…
30 березня Героя навколішки зустрічали в населених пунктах Крижопільської та сусідньої громад. Спочатку скорботний кортеж побував у Жабокричі, на батьківському обійсті. А потім рушив до дому Воїна.

А вже 31 березня, страшна втрата зібрала у Красносілці сотні людей.

Біля будинку культури відбувся траурний мітинг, Староста села Валентина Чепелюк про такий короткий життєвий шлях доброго і трудящого чоловіка: закінчив школу у Жабокричі, розпочав трудову біографію на тамтешній птахофабриці, відслужив у лавах Збройних сил, працював у сільгосппідприємстві пізніше – на Крижопільському сироробному заводі. Був люблячим чоловіком, сином, братом, дядечком. І батьком двох синів.

Менший який тулився до мами, дивлячись на труну з татусем переляканими дитячими оченятами, - 2013 року народження. І тепер дитині треба жити з тим, що війна залишила його без батька, що він тепер зможе турбуватися про нього тільки з Небес. Неймовірно високу ціну ми платимо за нашу свободу і бажаний мир, - каже Валентина Павлівна. –

А тим нелюдам, які напали на нашу землю, ніколи не буде прощення. Вічна шана і вічна пам'ять нашому Василю Миколайовичу і всім нашим Героям.»

Зі словами щирого співчуття звернувся до рідних і всіх, хто знав і шанував героя, селищний голова Володимир Василишен. Володимир Миколайович подякував батькам, дружині за справжнього патріота, за його мужність і самопожертву. Від імені районної та обласної влади висловив співчуття родині загиблого заступник начальника Тульчинської районної військової адміністрації Володимир Скалій, як про доброго, терплячого, відповідального воїна говорив про Василя Миколайовича начальник Крижопільського відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимир Мороз.

Завмирає площа у скорботній хвилині мовчання і пам’яті про ще одного захисника України. А далі під болючі слова «Кленової балади» несуть військові Героя, тіло якого потопає у квітах, останньою його дорогою. Доленько гірка, йому б такі красиві квіти в любові й радості дружині принести, рідній матусі, кровинку-сестричку ними привітати… А там, дивись, і невісточку. Але нелюдський рашистський ворог забирає в українських жінок радість, забирає любов і віру, забирає найдорожче.

І з’являються на наших кладовищах все нові могили під синьо-жовтими стягами, і поселяється в десятках тисяч родин вічний смуток та печаль. А в серцях українців – велика ненависть до ворогів.

Про мужнього воїна, який загинув від московської орди, говорить на кладовищі благочинний Православної церкви України отець Петро Підсадний, просить молитися за його світлу душу, яка має спочивати там, де праведні. І просить у Господа сили й мужності дружині, батькам, синочкам, всім рідним.

Ніби в душу б’ють постріли військового салюту… Майор Володимир Мороз віддає, стаючи навколішки, прапор родині полеглого Воїна – і його першим бере до рук менший синочок. Нехай береже тебе Бог, дитино. Рости й знай, що твій татусь – тепер там, серед зірок. А на землі він був Героєм. Таким і має залишитися у пам’яті людей.

Щирі співчуття рідним Василя Миколайовича, всім, хто його любив і любитиме завжди.