CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2023. - 19 квітня . - С. 1.

7 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії росії, в районі бойових дій біля населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області загинув Микитюк Володимир Анатолійович. 25 липня йому мало виповнитися лише 35.

По останній дорозі його несли на плечах чоловіки у військових одностроях. Бо він, Володимир, останній раз побачив сонце теж у військовій формі, бо планував підняти синьо – жовтий прапор на визволених від російських орків українських територіях. Але, як каже заступник начальника Тульчинської районної військової адміністрації Володимир Скалій, тепер такий його прапор буде на кладовищі в Іллівці, над могилою героя – захисника.

Провести Володимира Анатолійовича до місця вічного спочинку, віддати йому шану і подякувати за те, що боронив кожного від страшної орди, прийшли односельці, друзі, військові.
Чин церковного відспівування звершили у місцевій церкві, а на кладовищі відбувся траурний мітинг. Староста Крикливецького старостинського округу Світлана Осипенко, відкриваючи його, говорить, що Володимир був доброю, щирою людиною, а смерть земляка вразила всіх, хто його знав. Найщиріші співчуття рідним героя – дружині, маленькій донечці, брату, сестричці, всім рідним – висловлює від імені усієї громади селищний голова Володимир Василишен. Володимир Миколайович каже про те, що наші святий обов’язок – пам’ятати про неймовірно дорогу ціну незалежності й свободи, пам’ятати кожного, хто віддав за це своє життя. Від влади області, району так само співчуває рідним і близьким Володимир Скалій, а ще підкреслює, що ми всі живемо на мирній території завдячуючи патріотизму, героїзму, самопожертві таких, як Володимир Заступник начальника другого відділу РТЦК та СП Павло Шевчук говорить про те, що Володимир Анатолійович був вірним присязі та українському народу, з честю і до кінця виконав свій обов’язок перед Вітчизною.

Староста Красносільського старостинського округу Валентина Чепелюк розчулює своєю розповіддю до сліз навіть чоловіків. Адже Володя народився і ріс у Зеленянці, закінчив місцеву школу, а непросте життя його з братиком було на очах у всіх жителів. Хлопчики росли у бідній сім’ї, важко трудилися щоб мати шматочок хліба, практично з раннього дитинства. Одразу після закінчення школи Володя пішов працювати, проблемно. І ось тільки - но почало щось налагоджуватися у житті, тільки плани виокреслилися, тільки маленька доня почала приносити радість своїм щебетом – прокляті вороги перекреслили все, «Не буде прощення їм ніколи. А ми просимо Царства Небесного ще одному нашому Герою», - каже Валентина Павлівна.
У тиші скорботної хвилини мовчання тільки весняний переспів птахів чути – тепер цей щебіт буде над могилою захисника.
Дружина бере тремтячими руками Прапор України – стяг держави, за яку віддав життя її чоловік.

Лунають Гімн і постріли військового салюту. До Небес, злітає душа ще одного Воїна – бо він своїм подвигом самопожертви заслужив Божого прощення і Царства Небесного.

Найщиріші співчуття всім рідним і близьким Володимира Анатолійовича. Разом з вами схиляємо голови у скорботі. Вічна пам'ять Герою.