CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2023. - 24 травня. - С.1

У середу 17 травня, у Соколівці відбулося прощання з Героєм, який захищав нашу землю від ворожої російської навали, - Романом Степановичем Подлєсним.

Обірвалося життя справжнього патріота, надзвичайної і світлої людини Воїна, який сумлінно виконував свій громадський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі.

Народився роман 22 квітня 1980 року у м. Мирноград Покровського району Донецької області, куди переїхали з Соколівки його батьки – Степан Васильович і Любов Степанівна. Та Соколівка для нього завжди була рідною, бо часто тут бував у бабусі, звідси призивався на строкову службу до Збройних сил України.

Після навчання у школі вже у вищому професійному училищі, що в с. Заболотне, здобув спеціальність кранівника.
Працював на шахті у Мирнограді. А коли сталось повномасштабне вторгнення російських агресорів, вже 2 березня 2022 року Роман став на захист і Соколівки і Крижопільської громади і Мирнограда, і всієї України.
На війні був солдатом інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти.

Перебував у найгарячіших точках воєнних дій – боронив державу біля Пісків, Красногорівки, Курахово Бахмута.
У боях отримав дві важкі контузії, але знову повертався до своїх побратимів. Вони також приїхали попрощатись з Романом. На мітингу військові були небагатослівні: Прощай, братику, вибач, що не вберегли… « У спілкуванні з соколів чанами стверджували: Якби всі були такі, як Рома, ми б уже вигнали ворога з України».

Коли ж після чергової контузії виникли проблеми зі здоров’ям – став падати зір, лікувався в Тернополі, переніс дві операції.

Після реабілітації в одній із клінік Одеси вже повідомив рідним про випуску, своє повернення додому… Та здоров’я війна підірвала – 13 травня 2023 року його життєва зірка навіки згасла.

«Хвороба здолала його тіло, та не здолала душу», скаже у прощальному слові начальник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз. І навколішки передасть матері Героя Державний прапор України, під яким воював її син.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, мешканці громади. На мітингу прощання з Романом Подлєсним слово мали староста Соколівського старостинського округу Олег Хитрук, начальник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз, бойові побратими.

…Роман був веселим, життєрадісним, щирим, привітним, завжди усміхненим. А ще вирізнявся, як розповідали побратими, вмінням розмовляти з людьми, мав підхід до них:
«Коли наш командир бувало дуже сердився, то лише Рома міг розрулити ситуацію».

Понад усе любив свій рідний край, українську землю, любив свою родину – дружину Ольгу, доньку Діану, сина Ернеста.
Так багато життєвих планів було в нього попереду – їх одним розчерком перекреслила страшна війна…

«Ти виконав заповідь Божу, заповідь ту про любов. Залишив свою всю родину й захищати народ наш пішов. Захищати від вбивць окаянних, захищать від ординців москви, щоб по нашій славній Вкраїні не смів загарбник іти», - промовляє благочинний Крижопільського району Православної Церкви України, протоієрей Петро Підсадний, проводячи чин поховання Воїна.

Пролунали Державний Гімн України, салют на честь Героя. На жаль, свобода дається українському народу дуже дорогою ціною – ціною життя таких молодих людей…

Найщиріші співчуття родині. Хай Господь дасть вам витримки й сил пережити це страшне горе.
Нехай світлий, добрий спомин про мужнього Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав Романа, любив і шанував.
Низько схиляємо голови у глибокій скорботі, Нехай душа загиблого Героя Романа Подлєсного знайде вічний спокій.
Вічна пам'ять і слава українському Герою!

Перемога України у війні стане найкращим вшануванням пам’яті усіх загиблих воїнів. Свято віримо, що загибель наших військових – недаремна, Україна переможе!