CТАТТI

18.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 20223 - 21 червня. - С. 1.

Не припиняється гіркий ланцюг болючих непоправних втрат в Україні загалом і в Городківській громаді – також. Бо страшна війна триває. Бо на захист рідної землі стали наймужніші, найкращі. Серед них – Олег Васильович Перевертаний.

Він був удома в короткотерміновій відпустці на Зелені свята, приїхав, щоб провідати могилку рідного синочка, якого забрало Небо через важку хворобу. І хто міг знати, що за кілька днів душа Олега вже летітиме до свого Дениска.
Крізь сльози голова громади Олена Іванівна Резнік розповідає про це. А ще каже, що Олег Васильович був світлою, доброю, щирою, трудящою людиною. Народився у Городківці 29 липня 1981 року, пізніше родина переїхала у Савчине.

Закінчив Городківське училище, здобув професію автослюсаря, відслужив у Збройних силах України.

- Де не був, куди б не їхав, а доля завжди повертала його у рідну Городківку, - зазначає Олена Іванівна . – Одружившись зі своєю коханою Наталею, спочатку жили в її батьків в Антополі.

Тішилися первістком – сином Артемом, а у 2007 році Олег зі своєю сім’єю повертається в рідне село. Купили хату, облаштувалися, працьовитий чоловік пішов на роботу, і не на одну – вдень трудився на цукровому заводі, а вночі – охоронником на фермі. Народилася донечка Вікторія. Люблячий батько ще більше працював, аби діти росли в достатку. Мав справді золоті руки, умів і плиту ставити, і зварником був. А ще родина купила тракторця – щоб і цим підробляти. У 2014 році народився їхній Дениско. Але втіха була недовгою – за рік через невиліковну хворобу янголятка не стало.

- Немає нічого страшнішого у світі, як хоронити своїх дітей. І навіть війна не видалася Олегу Васильовичу страшнішою. Вже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого, як він пішов воювати. Щоб захистити своїх найрідніших, земляків, рідну землю – бо добре знав, що таке втрачати.

Поранення, контузії, короткі лікування – і знову на фронт. Після чергового поранення в шию.

Олег був на реабілітації у Гайсині. У ті дні звідси відправляли інших хлопців на Бахмут. Олег вийняв свої три павербанки, три «розгрузки», свій «броник», витяг гроші й віддав їм – там все пригодиться. І в цьому був він справжній – щирий, відкритий, турботливий. Після лікування зовсім трохи побув удома, на Зелені свята провідав могилу свого Дениска. І знову рушив на фронт.

Молодший сержант Перевертаний Олег Васильович був водієм – електриком відділення командно – штабних машин радіо взводу роти зв’язку командного пункту польового вузла зв’язку.

8 червня 2023 року біля населеного пункту Добропілля Донецької області перестало битися серце доброго сина, коханого чоловіка, турботливого батька. Усі його плани та мрії відібрав ненависний ворог, залишивши у горі родину, принісши велику печаль у Городківку.

Заступник начальника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Павло Шевчук висловив співчуття від Збройних сил України. «Олег завжди залишався вірним присязі, українському народу та військовому братерству. Вічна слава Герою України!»
Священник УПЦ Микола Давиденко традиційно просив молитися за душу загиблого, за усіх воїнів, які собою затуляють сьогодні державу і наші громади.

Олена Іванівна просить вшанувати хвилиною мовчання усіх полеглих за нашу волю і Перемогу, називаючи імена таких жителів Громади. А їх уже – більш як двадцять...

Звучить гімн на завершення траурного мітингу. Худесенька, як билиночка, матуся Олега, не відводячи очей від сина, встає і кладе руку на серце, в якому тепер довічно – найстрашніша рана. А під скорботну мелодію звучать гіркі слова вірша:

Матусю, не плач, не болить вже нічого.
Своїх побратимів у небі знайду…
«Живим коридором» стрічає дорога…
Дорога… якою … уже не пройду…
Цю останню дорогу встеляють земляки своєму Герою квітами. Державний прапор зрошує гіркими сльозами дружина, яку війна зробила молодою вдовою, відібравши її любов і захист. Військовий салют злітає, здається, аж до Неба – туди, де має поселитися ще одна душа Воїна добра і світла.
Вічна пам'ять Герою – Перевертаному Олегу Васильовичу.

Рідним – щирі співчуття.