CТАТТI

17.02.2025

Автор: Байда, С.
Источник: Сільські новини. - 2023. - 19липня . - С.2

Уклін і вічна пам'ять тобі, наш Герою

Кажуть, війна є індикатором того, хто ким є насправді: Героєм, Патріотом, Вірним Сином своєї землі та свого народу чи просто мешканцем тієї чи іншої місцевості, якому чужі і далекі усі якості хороброго воїна і справжнього Захисника.

Євтушинський Михайло Павлович, якого у неділю Крижопільська громада провела останнім земним шлях до Небесного Воїнства кращих із кращих, був також кращим: сином у батьків, другом серед однокласників і побратимом серед тих, хто не побоявся піти у саме пекло війни, щоб зупинити її, щоб захистити рідну Україну, свою Крижопільщину від російської навали.

Був …Був і буде найкращим: світлим, милим, добрим, усміхненим, хлопчиком, бо у 21 рік, а саме стільки виповнилось Герою, був вщент сповнений молодечого завзяття і максималізму, а водночас – і відваги справжнього дорослого чоловіка адже саме таким ми усі запам’ятаємо.
А в Крижопіль у неділю прибув кортеж з двома загиблими Героями.

Їхній останній шлях встеляли квітами у Тульчині, Вапнярці, Високому і вже на території Крижопільської громади.
Траурний мітинг на честь Михайла Євтушинського проходить у центрі Крижополя біля пам’ятного знака полеглим за волю України.

Старший сержант Євтушинський Михайло Павлович був старшим стрільцем – оператором першого стрілецького відділення 2 стрілецького взводу другої стрілецької роти другого стрілецького батальйону. Хоробрим та відважним, мужнім та сильним, професійним, успішним.

Таким він був завжди і всьому – у навчанні, на військовій службі, на війні.

Народився у Савчиному, а коли батьки переїхали у Крижопіль, навчався у Крижопільській школі №2, закінчив будівельний ліцей, здобувши мирну професію електрозварника. Та не судилося йому жити і працювати на мирній землі. Коли російські загарбники розв’язали збройний конфлікт на сході України, пішов служити за контрактом, а коли розгорнули повномасштабну війну – пішов захищати рідну Україну за мобілізацією. І, на превеликий жаль, 12 липня 2023 року під час ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Григорівка Донецької області наш Герой – Захисник загинув…
Побратим Михайла, виступаючи на мітингу називає, його братом і каже, що він був Людиною з великої літери, з ним завжди можна було поділитись наболілим, бо той умів слухати і давати слушні поради. Михайло був життєрадісним, отож вони разом сміялися і плакали з усіх військових пригод, разом вирішували серйозні справи і відпочивали у хвилини затишшя, жартуючи. А тому просто не віриться що його вже нема поруч і на цій землі також.

Висловивши співчуття рідним, промовець звертається до свого військового друга: Приходь у сни, допомагай нам і далі своїми порадами як краще бити ворога, аби здобути Перемогу. Ми віримо, що ти живий, просто живеш не тут, а там на хмаринках і дивишся на усіх нас.
І в нашій пам’яті ти житимеш завжди»

Заступник селищного голови Людмила Янчук слідом говорить, що загибель – Воїна Захисника Михайла Павловича Євтушинського – це велика втрата для громади, адже вона втратила Великого Героя, який безстрашно віддав своє життя за Батьківщину, за український народ, за рідну землю у тяжку для неї годину. «Дорогі батьки, шановна родино, - звертається на загал Людмила Володимирівна, - від імені селищного голови, від себе особисто, від усієї Крижопільської селищної ради, від жителів усієї Крижопільщини, усіх присутніх на мітингу хочемо подякувати вам за виховання сина – справжнього Героя. Розділяємо біль вашої втрати, низько схиляємо голови у глибокій скорботі. Вічна пам’ять воїну Михайлу, який захищав рідну Україну і кожного нас. Герої не вмирають! Слава Україні! Героям слава!».

Спеціаліст старостинського округу Городківської територіальної громади Людмила Вознюк зазначає, що «На війні гинуть від куль наші найкращі воїни. А тут, у тилу, також на нас летять кулі, ними є гіркі звістки про втрати рідних людей. І сьогодні такою звісткою є загибель захисника, ім’я якого викарбуване на серці України. Янголом Неба став Євтушинський Михайло Павлович. Він народився 19 вересня 2001 року у селі Савчине. Зростав добрим, сильним хлопчиком, а головне – мужнім. Можливо, доля, знаючи його майбутнє, загартувала хлопця ще з дитинства, навчила бути мужнім і відважним. А тому у 2020 році він пішов служити за контрактом у ЗСУ. Останній свій бій прийняв під Григорівкою Донецької області. Сьогодні усі присутні прийшли, щоб провести цю світлу Людину, хороброго Воїна, нашого Героя в останню путь. Висловлюємо співчуття від Городківської територіальної громади та жителів села Савчине батькам, родині, рідним та близьким. Низький уклін родині загиблого! Нехай Господь упокоїть душу воїна Михайла. Вічна та світла пам’ять нашому Герою!».

Благочинний Православної Церкви України протоієрей Петро Підсадний у своїй промові зазначає, що церква також сподівається, що загиблий Герой Михайло, як уже прозвучало, там, на Небесах, тому що він виконав найбільшу заповідь любові «Немає більшого, як хто душу свою за ближнього покладе». «А він поклав не лише душу за рідного свого, а за нас з вами тут присутніх і тих, хто з якоїсь причини відсутній. Він віддав не просто своє життя, а життя за незалежність, суверенітет і цілісність нашої неньки-України».

Разом з тим духовний отець відзначив, що йдучи похоронною процесією, він помітив, що ті, хто щиро вшановує воїна, стають перед ним на коліна, але є й багато байдужих людей до чужого горя, бо їх це, бачите, ще не зачепило. А тому й нагадав усім, що у нас – повномасштабна війна, і якщо вона нас ще не зачепила, то тільки того, що там у пеклі війни стоять такі, як Михайло, хоробрі Воїни, захищаючи Україну. А тому закликав усіх завжди і всюди пам’ятати своїх Захисників, всіх, і особливо - з Крижопільського краю – пам’ятати поіменно і молитися за них!..

Хвилина мовчання за загиблим Євтушинським Михайлом та усіма загиблими воїнами-земляками траурний мітинг завершується. Велелюдна похоронна процесія пливе під палючим липневим сонцем на крижопільське кладовище. На ньому і проходить подальший чин похорону: молитви за упокій душі, місія передачі матусі Державного Прапора, під яким воював Михайло, салют на честь Героя, останні прощання…Усе, як завжди, на таких церемоніях. І сльози, як завжди, гіркі і пекучі, і рани на серці у рідних – болючі і вічні…
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Михайла. Вічна пам’ять Герою! Низький уклін його Подвигу!