CТАТТI

17.02.2025
Сльозами горя плакали Небеса…
Сльозами горя плакали Небеса…
Голова Городківської громади Олена Іванівна Резнік розповідає про Миколу Івановича – доброго, щирого, трудящого чоловіка. Народився він 7 лютого 1976 року, після закінчення школи навчався на газоелектрозварника. Був люблячим сином, братом, любив рідне село і домашній затишок. Відслужив строкову службу в армії, працював. А потім одружився зі своєю коханою Оленкою, у подружжя народився синочок. Прекрасний чоловік і батько, він прагнув своєю працею забезпечити родину.
«Мабуть, немає будинку в Городківці, де б не робили ремонти його руки, – каже Олена Іванівна.
Безвідмовний, щирий, майстровитий, він завжди приходив на допомогу. Як і чимало українців, поїхав згодом на роботу за кордон. Коли розпочалася повномасштабна війна, міг би там працювати. Але повернувся, пішов у ЗСУ, аби взяти участь у захисті рідної землі.».
Отієї, що зветься Україною. І що втілювала для нього маму, дружину, синочка, рідний дім, усю родину, село, до якого завжди повертався. Тільки страшний ворог, відібравши життя Героя, зробив це повернення болючим і гірким для всіх, хто його знав і шанував, для всієї громади. А що вже казати для найрідніших його людей….
Молодший сержант Кіркой Микола Іванович, що був навідником 2 механізованого відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, 13 грудня 2023 року свій останній бій прийняв на найвищій ноті героїзму і самопожертви поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області. «Що ще можна додати до характеристики людини, яка повертається з-за кордону тоді, коли багато хто туди тікає. І яка прикриває своїм тілом молодших побратимів, рятуючи їм життя», каже начальник відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз.
«Йому б одружити сина, бавитися з онуками, але смерть забрала Героя. Усією громадою розділяємо біль втрати родини, висловлюємо, найщиріші співчуття. Схиляємо голови у пошані перед пам’яттю хороброго воїна. Вічна пам’ять і Царство Небесне вірному сину України», - промовляє голова громади.
Хвилиною мовчання, болючими щемливими рядками поезії городків чани вшановують пам’ять Миколи Івановича і всіх, хто віддав життя за свободу і незалежність України.
Молитви за упокій душі Миколи Івановича військові побратими, салют, прапор рідним на кладовищі …. І гіркі невпинні сльози тих, хто його любив і любитиме. І кого любив він.
Вічна світла пам’ять Герою. Нехай упокоїться душа його серед побратимів у Війську Небесному, а Всевишній, прийнявши до Своїх Осель, почує всі прохання наших Воїнів-Янголів – про їхніх рідних і близьких, про Перемогу України, за яку вони віддали своє життя.
Наші найщиріші співчуття рідним Миколи Івановича Божої підтримки та опіки їм у великому горі.
Звертань: 59