Є щось несправедливе в забуте. Може воно не таке гучне, як слава деяких наших земляків - Данила Заболотного чи Миколи Трублаїні, та все ж таки цей чоловік має право на своє значно помітніше - місце в історії, в нашій пам'яті.
Добрянський Анатолій Миколайович народився 26 серпня 1935 року в селі Волосо - Крикливець Крижопільського району Вінницької області. Український поет, літературознавець, мистецтвознавець, педагог, перекладач, громадський діяч.
Батько, Добрянський Микола Єфремович, учитель історії та української мови і літератури, був репресований (так стверджує Вікіпедія). Більше інформації про батька Анатолія Миколайовича знаходимо в "Національному банку репресованих". Він народився в 1900 році в селі Бортники Тульчинського району Походив із духовенства, мав середню освіту.
Очевидно, родина Добрянських переїхала з Крикливця до М'ястківки, бо останнім місцем роботи і проживання Миколи Єфремовича наводиться Крупське і НСШ (неповна середня школа), тобто семирічка.
Він був зарештований 28 березня 1900 року. Засуджений "трійкою" УНКВС Вінницької області за статтями 54-10, 54-11. Це означало що Миколу Єфремовича звинуватили в заклику до повалення підриву або послаблення радянської влади. 16 травня 1938 року його розстріляли.
Мати Добрянська Феодосія Василівна, теж вчителька, залишилася з двома дітьми.
Родина переїхала в селище Сокиряни Чернівецької області.
Це буковинське містечко нагадувало Толі Крижопіль: такі ж яблуневі садочки, затишні зелені вулички, навіть бронзова фігура воїна Другої світової війни була подібна до крижопільського пам'ятника як дві краплі води.
Ось тільки залізничний вокзал в Сокирянах у порівнянні з крижопільським виглядав скоромно: одноповерховий, під червоною фарбованою бляхою. З нього після закінчення школи Толя поїхав у Чернівці поступати на філологічний факультет Чернівецького університету. Ще з далеку він побачив на горі Домік шпилі і найкрасивішого будинку Чернівців- колишньої резиденції буковинських митрополитів. Там він буде гризти граніт науки".
А поки - знайомство з цим магічним містом.
Один з найкращих в країні залізничних вокзалів, церква на Горечі, де пси мало не покусали Олександра І...
Він пройдеться по дивовижній вулиці Ольги Кобилянської і згадає "хто не відвідав цієї вулиці, той не бачив Чернівців" Потім він познайомиться з сином Ференца Ліста, гляне на річку на річку з мосту...
З тих пір багато води утекло в Пруті під Новоселицьким мостом Анатолій закінчив Чернівецький університет, став кандидатом філологічних наук.
Але головною місією його життя стало просвітництво, йому було з чим іти до людей. Його бібліотека нараховувала 32296 видань. Весь цей скарб. Добрянський подарував місту.
Горджусь цією непересічною людиною, цим гарним чоловіком, скромним, безскорисним, благородним, героїчно відданим українській культурі та літературі.
Дивуюсь його великому серцю, бо в ньому помістились молдавська Марія Бієшу, і український композитор Станіслав Людкевич і казахська співачка Бібігуль Тулегенова, і народний артист України В. Василько, і Ольга Кобилянська, і Володимир Івасюк, і його батько Михайло і Анатолій Солов'яненко, і Олесь Гончар, і вчений Богдан Мельничук і Сидір Воробкевич і Дмитро Шостакович і єврейська співачка Сіді Таль, і ще сотні діячів культури.
17.02.2025
