Минулої суботи Заболотному прощались із Захисником України – Котюжанським Михайлом Сергійовичем. Можливо, за свій короткий земний вік його так офіційно ніхто і не звав, адже у вересні Михайлу виповнилося всього 22 роки… та мав повагу від людей, бо того суботнього дня, коли весь день йшов дощ, провести Героя в останню дорогу прийшло багато земляків. Мав авторитет і в побратимів, бо їх теж було чимало.
Остання дорога Михайла була вкрита живими квітами, а людська шана і вдячність лунали в кожному слові, в кожному погляді присутніх.
«Схиляємо голови перед пам’яттю Героя, молімося Господу за упокій його душі», - звертається до присутніх на мітингу на честь Захисника староста Заболотненського старостинського округу Валентина Штоюнда.
Командир підрозділу, в якому захищав Україну Михайло, - старший лейтенант Денис Апахін дякує батькам за виховання сина-патріота.
Народився Котюжанський Михайло Сергійович 19 вересня 2002 року в с. Гарячківка, там проживав, навчався до сьомого класу. Далі вже у школі с. Заболотне, куди переїхав жити з мамою. Потім було навчання у будівельному ліцей селища Крижопіль, де здобув професію кухаря.
У 2020 році Михайла було призвано на строкову службу. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну з грудня 2023 року продовжував нести службу вже за контрактом.
12 листопада 2024 року під час несення служби поблизу населеного пункту Колісниківка Куп’янського району Харківської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, зник безвісти. Були довгі, страшні дні очікування, невідомості, але й надії… та 2 грудня 2024 року під час проведення пошукових заходів було знайдено тіло Героя-захисника.
…Військові передають Державний прапор України, під яким воював Михайло, батькам Героя, лунає військовий салют на його честь.
Схиляємо голови в глибокій скорботі, розділяємо біль непоправної втрати та щиро співчуваємо рідним, близьким Михайла.
09.03.2025
