CТАТТI
09.03.2025
У Криклівці прощалися з Героєм.
Напередодні скорботний кортеж, який повертався з Воїном «на щиті», люди зустрічали впродовж усього шляху навколішки, встеляючи квітами дорогу. В останню путь прийшли провести Анатолія Анатолійовича рідні, друзі, односельці, представники селищної ради, побратими.
На скорботному мітингу староста округу Світлана Осипенко розповідає, що Анатолій народився 23 березня 1981 року в с. Гонорівка Піщанського району. Ріс добрим, щирим, тихим, готовим допомогти. Навчався, працював. Та не встиг створити сім’ю, не встиг пожити на цьому світі. Натомість здійснив подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за свободу і майбутне своєї Вітчизни.
Секретар Крижопільської селищної ради Ігор Василишин каже про те, що смерть Героя – це наша спільна втрата, спільний біль. І дякує матусі за виховання сина-патріота, висловлює щирі співчуття з приводу втрати всім рідним Анатолія Анатолійовича. Підкреслюючи, що пам’ять про нього, як і про всіх Героїв, житиме вічно.
Начальник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз розповідає про коротку та влучну характеристику від командування на адресу полеглого Героя: «Вірний військовій присязі та військовому обов’язку. Зразковий військовослужбовець». Анатолій Анатолійович разом зі своїм підрозділом стримував ворога там, у далекій Курській області. Щоб сюди не долітали ракети, щоб нога окупанта не ступила на рідну землю. На жаль, свій останні бій Воїн прийняв 28 листопада 2024 року. Шановна родино, прийміть найщиріші співчуття від особового складу ЗСУ. Вічна пам’ять Герою».
Хвилина мовчання відраховує свої миті як вшанування пам’яті Анатолія Довганя та всіх, кого у нас забрала війна з російськими окупантами.
Нестримно й гірко плаче за сином матуся, за братом – його сестричка. А в селі з’являється ще одна могила із Захисником, вже п’ята в старостинському окрузі.
Трикратний військовий салют як честь полеглому захисникові зливається зі звуками Гімну. Прапор держави, за яку віддав своє життя син, вручають його мамі.
Звертань: 29
