Завжди позитивний, зовсім молодий…
Йому б у моря ходити, адже навчався в Одеському морському ліцеї.
Йому б сім’ю створити, батьком стати… але з червня 2024 року Владислав призваний на військову службу по мобілізації Хаджибейським РТЦК та СП. Служив стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7092. Помер у розташуванні військової частини 9 жовтня 2024 року у м. Чорнобиль.
«Його життя було як світанкова зоря, яка так раптово згасла», - звучить на скорботному мітингу у селищі на честь Воїна.
Крижопільський селищний голова Володимир Василишен у своєму виступі зазначає, що Владислав Яровенко був вірним військовій присязі, але «війна відібрала у нього життя, він не витримав цієї важкої ноші, а тепер рідним, попри все, треба витримати цю важку втрату». Голова громади висловлює щирі співчуття батькам, рідним, близьким з приводу горя, подякував за виховання сина.
Начальник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз також висловлює родині співчуття від складу збройних сил України, зазначивши, що світла молода людина планувала своє життя зовсім по-іншому. Але, розуміючи те, що, коли війна, не буде ні спокою, ні затишку, прийняв чоловіче рішення і вступив до лав ЗСУ. «На жаль, весільне гільце, яке мало б майоріти у танці, сьогодні тут, на прощанні, обрамлене у чорну стрічку. Нехай буде вічним і світлим спогад про нашого захисника».
Хвилиною мовчання на мітингу вшановано пам’ять Владислава Яровенка та всіх, кого забрала в України війна.
Поховали Воїна з усіма військовими почестями. Державний Прапор України вручили мамі.
10.03.2025
