CТАТТI
19.03.2025
У мене вийняли душу й серце, як далі жити
Чернявський Олександр Євгенович народився 7 травня 1982 року, житель селища Крижопіль. навчався у Крижопільській школі №1. Був здібним учнем, наполегливим, відповідальним та добрим. Після закінчення дев’яти класів навчався у ДНЗ «Крижопільський будівельний ліцей», де здобув професію штукатура, лицювальника-плиточника. За професією працював у Києві.
До лав Сил оборони став 19 квітня 2022 року, на війні був гранатометником першого механізованого батальйону військової частини А4638 у складі підрозділа «Азов». Нагороджений Золотим Хрестом.
В одному з боїв отримав важке поранення. Перебував у госпіталі м. Ізюм, від одержаних травм 3 жовтня 2024 року помер.
Відбувався мітинг – пам’яті полеглого, пролунав Державний Гімн України, були прощальні виступи.
«Немає слів, щоб висловити всю тугу та скорботу. Немає слів, щоб розрадити у цьому горі рідних та близьких загиблого. І прощення ворогу також немає і не буде.
У цей прощальний час я і вся громада низько схиляємо голови перед загиблим Воїном, уклінно дякуємо Герою за наш захист та щиро співчуваємо вам, шановна Ольго Вікторівно, родино, у цю гірку для вас днину.
На жаль, нам не під силу повернути Олександра до життя, але під силу берегти пам’ять про свого Героя. Крижопільська громада берегтиме цю пам’ять!», - промовляє Кижопільський селищний голова Володимир Василишен.
Щирі співчуття рідним висловлює і начальник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз. З його рук мати Олександра Чернявського отримує Державний Прапор України, під яким воював її син.
Чин поховання провів священик Православної Церкви України Петро Підсадний. Тепер Олександр у воїнстві Небеснім, - каже він, - маємо пам’ятати Захисника України.
Пролунав військовий салют на честь Героя.
З нами залишається пам’ять про Олександра, усіх земляків, що віддали свої життя за Україну, за нас з вами, пам’ять світла, як сльоза, вічна, як вогонь, що крізь земне життя віє німим спокоєм, зберігаючи назавжди теплі спогади про всіх, кого вже ніколи не повернути.
Та мабуть лише серце матері знає всю глибину смутку за рідними, дущі яких полинуть в небо навіки. «У мене вийняли душу та серце, як далі жити?!» - крізь сльози чуються слова матері Олександра Чернявського.
Ми продовжуємо платити високу ціну за свободу та незалежність нашої країни. У скорботі низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять вірного сина України. Олександр Євгенович віддав своє життя, захищаючи нашу свободу та мир.
Звертань: 13
