CТАТТI

27.04.2011

Автор: Тульчинська ЦРБ
Web: http://tulchlb.vn.ua/
Источник: Тульчинська ЦРБ

Тарас Шевченко у цифрах

Цьогоріч ми відзначаємо 196-у річни-цю з дня народження та вшановуємо 149-у річницю з дня смерті непересічного українця, що став найпотужнішим символом волелюбної України, залишивши далеко позаду всіх стародавніх та сучасних правителів, полководців і діячів культури. Суспільний феномен Тараса Шевченка ґрунтовно вивчений і розкритий у працях Олександра Кониського, Івана Франка, Павла Зайцева, Євгена Маланюка, Леоніда Большакова, Івана Дзюби та інших дослідників. Не хочу зловживати сьогодні звичними «штампами» (Кобзар, Геній, Пророк, Поет, Борець тощо), а пропоную певні статистичні відомості про нашого видат-ного земляка, як просту людину і талановитого митця.
Насамперед, запитання: хто знає природний … зріст Тараса Шевченка? Виявля-ється, що під час заслання і солдатчини документально був зафіксований його зріст у межах 2 аршинів 5 вершків. У ХІХ столітті 1 російський аршин містив 71,1 см і складав-ся з 16 вершків. Таким чином, 1 вершок – це 4,4 см. Нехитрі математичні підрахунки до-зволяють нам стверджувати, що фізичний зріст Тараса Шевченка був близько 164 см.
Відомо, що поет походив з селянської, кріпацької родини. Батьки – Григорій (Грицько) Іванович Шевченко-Грушівський (1781 – 1825) та Катерина Якимівна Бойко (1783 – 1823) одружилися у 1802 р. і мали семеро дітей: Катерину (1804 – 1848), Марію (1808 – 1810), Микиту (1811 – 1870), Тараса (1814 – 1861), Ярину (1818 – 1865), Марію (1819 – 1846), Йосипа (1821 – 1878). Коли малому Тарасу було 9 років, померла мати у віці 39 років. Згодом батько одружився з Оксаною Терещенко, яка привела до спільної сім’ї ще 3-х дітей. Але особисті стосунки Тараса з мачухою не склалися. Незабаром по-мирає від застуди батько Григорій. Як бачимо, найближча родина Шевченка не вирізня-лась довголіттям. Жоден із них не дожив до 60 років! Тарасу Григоровичу судилося до-лею всього 47 літ… До речі, ці 47 років не були простими, адже з них 24 роки Тарас був кріпаком (тобто, рабом), 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у за-сланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною!
Власне, за освітою наш Кобзар був не літератором, а художником. Дослідники творчості Шевченка стверджують, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас близько 800 робіт. Це був його фах, заробіток і головне захоплення. Але (традиційно) ми більше пошановуємо його лі-тературну творчість. Яка ж його спадщина в даній царині? Насамперед, зазначимо, що певна частина літературних творів Т.Шевченка з різних причин є, на жаль, втраченою… Збереглись лише згадки про їх назви та зміст. Незважаючи на це, існуючий об’єм Шев-ченківської авторської літератури вражає.
Впродовж 1837-1861 років Тарас Григорович написав понад 220 віршів та 20 поем (в т.ч. дві редакції «Москалевої криниці», які суттєво відрізняються одна від одної). За-галом, це не багато і не мало, а 22 тисячі 270 поетичних рядків! Додамо до цього прозу: 9 повістей (загальний об’єм – 608 сторінок), щоденник про особисті події 1857-1858 ро-ків (на 205 сторінок), автобіографію, статті, повідомлення, наукові, педагогічні праці, записи народної творчості (близько 90 сторінок), 237 авторських листів та 19 офіційних та колективних листів. Окрім цього, маємо цікаві напрацювання в драматургії: 1 п’єса («Назар Стодоля») і уривки з 2-х інших п’єс, що не збереглися до наших часів… Жанро-ве і тематичне розмаїття, самобутність, яскравість літературних образів, національний патріотизм у поєднанні з європейським гуманізмом – все це дозволяє з упевненістю стверджувати про унікальність особистості автора, незважаючи на всю трагічність його земного життя.
Звичайно, що найвідомішою книгою (фактично, зібранням усіх відомих поетич-них творів) Т.Г.Шевченка є «Кобзар». Нагадаю, що перша авторська збірка під цією на-звою вийшла з друку 1840 р. у Петербурзі в друкарні Є.Фішера і містила всього 8 ранніх творів. Значно розширений «Кобзар» відредагував сам Тарас Григорович і видав у Пе-тербурзі (друкарня П.Куліша) в 1860 р. накладом 6050 примірників. Перший найповні-ший (позацензурний) «Кобзар» видано під редакцією В.Доманицького 1907 р. накладом 10 тис. прим. і 1908 р. накладом 25 тис. прим. За радянської доби «Кобзар» безліч разів видавався значними тиражами (наприклад, у Львові 1961 р. – 60 тис. прим., у Києві 1974 р. – 500 тис. прим., 1986 р. – 50 тис. прим. і т.д.). Цікаво, що з невідомих причин упро-довж майже 70 років у «Кобзарі» були відсутні 7 невеликих за об’ємом поезій Т.Шевченка («За що ми любимо Богдана?..», «Молитва Ієремії пророка», виправлення байки П.Писаревського «Собака та Злодій», «Нудно мені, тяжко – що маю робити?..», «Не журюсь я, а не спиться…», «Вип’єш перву – стрепенешся…», «Якби-то ти, Богдане, п’яний…»). В останнє двадцятиріччя видання «Кобзарів» стали повними і яскравими, проте скромнішими за накладом (Київ, 1999 р. – 15 тис. прим., Київ, 2004 р. – 5 тис. прим. і т.д.). До речі, вчені підрахували, що окремі твори Т.Шевченка з «Кобзаря» пере-кладалися російською, польською, німецькою, англійською, французькою, білоруською, грузинською, таджицькою, болгарською, чеською, угорською, японською та іншими мо-вами. Загалом – понад 100 мов. Наприклад, відомі імена понад 80 перекладачів Шевчен-кового слова для англомовного читача.
З початком ХХ століття розпочалися наполегливі спроби видання всіх знайдених творів Тараса Григоровича у багатотомниках. «Першою ластівкою» стали: Повне ви-дання творів у 5 томах (1919-1920)(під редакцією Б.Лепкого), Повне видання творів у 16 томах (вийшло з друку лише 13 томів)(1934-1939)(під редакцією П.Зайцева). До речі, останнє було перевидане у США в 1959-1961 роках. Водночас у Києві теж підготували Повне зібрання творів у 10 томах (1939-1941), яке було доопрацьоване і перевидане аж у 60-х роках. Далі з’явилися: Зібрання творів у 5 томах (російською мовою)(Київ, 1955-1956 р.р., накладом 75 тис. примірників), Твори в 5 томах (Київ, 1978-1979 р.р., накла-дом 150 тис. прим.), Зібрання творів у 5 томах (Київ, 1984-1985 р.р., накладом 200 тис. прим.), Повне зібрання творів у 12 томах (під редакцією Є.Кирилюка)(Київ, 1990-1991 р.р., надруковано лише 3 томи по 100 тис. примірників кожний), Повне зібрання творів у 12 томах (під редакцією М.Жулинського)(Київ, 2001-2005 р.р., поки що маємо 7 томів по 7 тис. примірників кожний), Зібрання творів у 6 томах (під редакцією М.Жулинського)(Київ, 2003 р., накладом 30 тис. прим.) та ін.
Насамкінець – кілька слів про монументальне вшанування Т.Г.Шевченка в Украї-ні та світі. За інтернет-даними Вікіпедії (вільної енциклопедії), окрім Канівської могили-меморіалу, в Україні в даний час є 130 пам’ятників та 128 погрудь і пам’ятних знаків Т.Г.Шевченку. До речі, загальновідомо, що в Тульчинському районі гарні пам’ятники Т.Шевченку знаходяться в Тульчині (з 1991 р.), Кирнасівці, Журавлівці, погруддя – в Печері, Торкові. У Вікіпедії ж маємо інформацію і фотографії лише 4 пам’ятників на Вінниччині, в т.ч. в Тульчині і Кирнасівці. Таким чином, можна припустити, що елект-ронна інформація про загальну кількість монументальних споруд в Україні, присвяче-них Тарасу Григоровичу, м’яко кажучи, неповна. За кордоном (у 23 країнах Європи, Азії, Північної та Південної Америки) є 32 пам’ятники і 2 погруддя Кобзарю. Залиша-ється поміркувати: багато це, чи мало для простого селянського сина з далекого ХІХ століття?

Ю.Хмелевський, голова РЛМО «Оберіг»