CТАТТI

09.06.2011

Автор: Дяченко О.В.

Бойко Петро Тодосьович

Живою легендою слова, унікальним голосом України називають Петра Тодосьовича Бойка.

Народився у червні 1930 року в селі Лопатинка. Це Оратівський район Вінницька область. Мати була колгоспниця, батько – теж працював у колгоспі. Батько закінчив курси і невдовзі став агрономом.

У 14 років запропонували мені носити пошту із села на залізничну станцію Оратів, а звідти забирати кореспонденцію, газети й розносити по селу.

І щодня носити зведення про хід сільськогосподарських робіт у райцентр – за 8 кілометрів. Щодня за будь-якої погоди.

Але одного разу ішов у страшну заметіль, чую , їде саньми хтось із заду, зупинилися і той що сидів із заду каже: «Ходи сюди, малий !» По дорозі розговорились, я йому розказав що ношу пошту, іду в село Лопатинку з Оратова. « А чого це ти так убого одягнутий ? А до школи хто буде за тебе ходити ?» Мій добрий знайомий вирядив мене в райвиконком, де я одержав одяг і взуття, і сказав : «А тепер мусиш ходити до школи !» І я пішов у четвертий клас знову, правда з третьої чверті. У сусідньому селі Великій Растівці, закінчив п’ятий, шостий, сьомий класи на відмінно.

А потім треба було вчитися далі, бо я вже не уявляв собі, як це не вчитися. І я почав шукати по довіднику технікуми, де стипендія була більшою. І зацікавив мене гірничо –паливний технікум у Львові. Похвальна грамота за сьомий клас давала мені право вступу без іспитів до будь –якого технікуму.

У Львові вперше відвідав театр ім. Марії Зіньковецької.

А в1951 році на Всесоюзному огляді художньої самодіяльності здобув другу премію, і мав честь виступити в заключному концерті переможців конкурсу в Колонному залі Будинку спілок.

Технікум Петро Тодосьович закінчив «відмінно». Диплом з віднакою давав право вступити до будь-якого вишу, але за профілем. Хотів вступити до театрального, а коли похоронивши матінку дізнався, що до театрального інституту наказ про зарахування підписано . Щоб не втрачати рік пішов до університету. А потім почув оголошення про конкурс на обняття вакантної посади диктора на Українському радіо. Порадивса з поетом Євгеном Летюком, з яким вчився в одній групі. І я на «ура» витримав перший тур. Хоча місце було одне, а нас прийшло 300 чоловік.

З 1953 року працював диктором і редактором Українського радіо. З 1959 до 1990 року - викладач київських вузів, автор статей про мистецтво Живого Слова.

1990 року рукопокладений на емісійного священика УАПЦ, закінчив Колегію св.. Андрія при Маніторському університеті в Канаді.

На межі 60-го року свого життя Петро Бойко був висвячений у диякона а пізніше і у священика.

В 1991 році духовно очолив похід-реквієм "Останнім шляхом Кобзаря".

Двадцять четвертого серпня 1991 року освятив Національний прапор , що був уперше піднятий над Верховною Радою України як державний.

Я ніколи незабуду тієї миті, коли я стояв як хрещеник із христом, благословляв людей після відпусту літургії. І той ранок 24 серпня 1991 року, коли сонце піднімалось із Дніпра біля Святої Софії – величезне полотнище синьо-жовте, і я освячую його: «Освячується прапор цей в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа».