CТАТТI

05.06.2009

Автор: Потупчик Михайло Валерійович

Пам’ятник на честь перемоги козацьких військ під командуванням І. Богуна в м.Вінниці (вул. Козицького)

На початку 1651 р. польський гетьман М.Калиновський здійснив вдалий прорив на Вінниччині. Після поразки Данила Нечая під Красним поляки захопи ли Мурафу, Шаргород, Чернівці, Стіну, пограбували Ямпіль, а далі рушили на північ до Вінниці. Під орудою С. Лянцкоронського 10 березня 20 тисяч жовнірів підійшли до Вінниці. Богун мав всього 3 тисячі вояків – це були козаки, міщани і селяни.

До сьогодні історики точно не з'ясували, де знаходився штаб Богуна: в Братському монастиреві (теперішня територія електростанції і кінотеатру) чи в Єзуїтському (нині - архів). Хоча більшість схиляється до Єзуїтського.

Бої під Вінницею тривали з 28 лютого по 11 березня. Ворог кинув добірні сили. Вінничани, а багато хто з них записався в козаки (що звільняло їх від податків), любили Богуна. За його наказом мешканці міста прийшли з відрами і облили водою крутосхили, які за ніч стали ковзанкою. За лишивши частину козаків у місті, Богун дав перший бій і поспішно відступив, попередньо давши наказ зробити ополонки на Бугу і притрусити їх соломою. Плануючи раптово оволодіти містом, Лянцкоронський кинув проти козаків найдобірніших гусарів, які почали оточувати невеликий козацький загін. Богунці спрямували удар на лівий фланг шляхти, розірвали його і почали відступати, за манюючи на лід гусарів. Останні, захопившись наступом, не помітили ополонок. Літописець лаконічно напише: "Тоді Богун, полковник Вінницький, під Вінни цьким монастирем, на річці Богу проломи зробивши, ляхів потопив". Козаки укріпилися за мурами монастиря. Розпочалася облога. Штурм не увінчався успі хом. Полк Лянцкоронського був майже повністю знищений. Тим часом підійшов з основними силами сам Калиновський. Розгорілися запеклі бої.

Третього дня Іван Богун робить розвідку-вилазку і вступає в бій, майстерно стинаючи голови ворога. Поляки його впізнали по блискучому нагруднику і прагнули захопити в полон. Один із жовнірів вдарив полковника по голові древком, а двоє зависли на його ногах. Блискавична реакція – і невдахи на крихкій кризі. Повертаючи до міста, Богун ледь не провалився в одну зі своїх ополонок, та дужий кінь вирвався з пастки. Наступного дня полковник був знову в бою.

Сили були далеко не рівними, бо Калиновський привів з собою 15 тисяч жовнірів. Як не намагалося польське військо зламати опір захисників, це йому не вдалося. Вони, захисники, трималися стійко 10 днів.

На допомогу обложеним спішили Полтавський і Уманський полки. Незабаром у Вінницю прибуло на допомогу обложеним 10 тис. козаків на чолі з уманським полковником Йосипом Глухом. І польське військо стало відступати. Відступ перетворився у панічну втечу. Калиновський кинув на призволяще тисячу хворих і поранених, обоз, слуг і харчі. У нього залишилося лише близько 5 тис. чоловік, які він повів на Сокаль для з’єднання з основними силами польського війська.

"Зачарований", "характерник" – так називали Богуна в народі. Пізніше Б. Хмельницький скаже: "Тебе, славний полковнику, не забуде на род ніколи". Вдячні вінничани склали думу про Івана Богуна, яку співали банду ристи.

6 листопада 1954 р. на місці боїв козацьких загонів з польськими військами був встановлений пам’ятний знак на честь цієї перемоги у вигляді чотирикутного обеліску.

Виготовлений місцевими майстрами – автор Осика П. М.

Граніт, мармур.


Потупчик Михайло Валерійович,завідувач сектору охорони пам'яток археології Вінницької обласної державної адміністрації