НОВИНИ
СТАТТI
ФОТОГРАФII
ВІДЕОМАТЕРІАЛИ
WEB'ЛIОГРАФIЯ
ТЕМАТИЧНІ РОЗДІЛИ
РАЙОНИ ОБЛАСТІ
ДОВІДКА
>Реєстрація » 
Им`:
Пароль:
Якими розділами порталу Ви користуєтесь?
Тематичний розділ
Каталог сайтів
Новини
Фотогалерея
Тільки головною сторінкою
Відеоматеріалами




Loading...
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
bigmir)net TOP 100 PR-CY.ru
CТАТТI
17.12.2010
Автор: Тульчинська ЦРБ
Источник: Леонтовича пісня лунає: Бібліографічний рекомендаційний список .- Тульчиню .- 2010
Леонтовича пісня лунає
90-річна історія Тульчинської народної хорової капели ім. М.Д.Леонтовича тісно пов’язана з історією Поділля та іменем видатного українського композитора Миколи Дмитровича Леонтовича.

Творча спадщина композитора – надзвичайно яскраве і самобутнє явище в українській музичній культурі. Композитор вийшов з народу, весь його доробок заснований на народних піснях, весь він – органічний вияв співучої, поетичної душі рідного народу.

Особливістю творчості М.Леонтовича є те, що основним своїм завданням він ставив розкриття в музиці внутрішнього змісту поетичного тексту пісні. У своїй праці Леонтович обмежився хоровою мініатюрою. За жанром найближчою до композитора була хорова музика. Це зумовлено природою української народної музичної культури, де хоровий спів посідає провідне місце.

Леонтович завжди був організатором і керівником хорів. Народна пісня давала йому матеріал для творчості, народні співці були першими її виконавцями і критиками.

Тульчин став основним місцем життя та творчості М.Д.Леонтовича. Саме цей час був періодом композиторвської діяльності і великих творчих звершень Леонтовича. Після повернення з Києва, він знову береться за вчителювання, працює у трудовій школі, керує самодіяльними хорами, виступає з концертами у військових частинах. У Тульчині Леонтович організовує аматорську хорову капелу.

В двохтижневому звіті Тульчинського відділу наросвіти з 18 вересня по 2 жовтня завідуючий наросвітою М.І.Доброгаєв повідомляв про роботу позашкільного відділу, куди входила секція мистецтв, керована М.Леонтовичем, слідуюче: в тульчині приступили до організації державного (так у документі) хору і трупи. Отже по офіційним документам того часу капела, або ж «державний хор», з’явилась в Тульчині в вересні 1920 року.

Найбільш змістовні та професійні спогади про перші кроки хору залишив учень М.Леонтовича – Микола Дмитрович Покровський.Він згадує про «чудову ансамблевість», «стройність і ніжну прозорість голосоведення» цього хору, наводить імена перших хористів – Феофана Христоровича, Бориса Перепятка, Михайла Тогана, Анатолія Брадучана, сестер Катерину і Тетяну Соковичів, Івана Подоляна.

Покровський згадує: «Думаю, що і тоді ми були свідками народження нових творів Миколи Дмитровича. Але ще довго після цього ми всі, тульчинці, не знали, хто сред нас живе і творчість».

Дізнались про велич скромного вчителя тульчинці завдяки приїзду до Тульчина капели К.Стеценка, коли під час концерту було об’явлено про виконання творів Леонтовича і Стеценко силоміць витягнув його на сцену і, як пише Покровський, «обняв автора творів, які користувались таким успіхом. Оваціям не було кінця».

Створений Леонтовичем хор став осередком музичної культури в місті, в його першій програмі, крім пісень самого Леонтовича, були також твори Лисенка, Стеценка та ін. українських авторів. Нерідко хор виїздив у села, виступав на відкритому повітрі. В таких поїздках Леонтович сяяв від щастя, хоча жилося тоді йому, як і іншим, дуже сутужно. Керівником капели після загибелі Леонтовича став 20-річний Микола Покровський. Композитор більше року працював з ним особисто, приділяючи багато уваги заняттям з теоретичних дисциплін. Він начебто бачив у Покровському свого спадкоємця.

Але Покровський досить критично оцінював свої знання і прагнув здобути справжньої музичної освіти. «Я зрозумів, що капела мене творчо переросла, мені потрібно було вчитися…» І він виїздить до Києва до навчання. М.Д.Покровський багато років був диригентом Одеського театру опери та балету, професором консерваторії, заслужений артист СРСР.

В 1926 році окружну хорову капелу очолив самодіяльний композитор Родіон Андрійович Скалецький. Він був напрочуд енергійною людиною і зумів підібрати до складу капели досвідчених співаків, котрі добре знали М.Д.Леонтовича та чимало здібної молоді.

До капели входить 45 осіб. Поруч з капелою працює струнова оркестра з 15 осіб. Капела виступала на святкуванні знамених дат в місті. Про це пише Г.Зельдович в газеті «Червоний край» 27 червня 1927 року.

Скалецький йшов тією ж дорогою, якою торував і Леонтович: він також обробляв народні пісні, складав свої твори і хористи про це теж нічого не знали. Серед виконавців того часу виділялись Софія Мельник, Тамара Русавська, Любов Марушко, Микола Трамбовецький.

В 1930 році в капелу прийшла ще зовсім юна Бетя Самойлівна Мільгром, яка пройшла разом з капелою більш 60 років. Дуже добре пам’ятала вона ті роки, коли їй разом з іншими капелянами доводилось чи на возах, чи пішки вирушати на численні концерти, співати перед селянами, робітниками, воїнами армії, перед усіма, хто любить пісню.

В 1934 році був заарештований і отримав кілька років ув’язнення Скалецький. Так став керівником капели викладач Мефодій Гриневич, який теж незабаром за необережний вислів отримав 10 років «перековки» в сталінських гулагах. Капела опинилась у кризовому становищі – керувати нею, виявляється, небезпечно.

В період Великої Вітчизняної війни окупанти розстріляли талановитого тенера, керівника капели Б.Воскобойника.

В післявоєнні роки капелу очолив капельмейстер з військової частини Волошин, а потім Ф.Г.Маковський. Ці керівники працювали з нею недовгий час, тому, мабуть не наклали досить сильний відбиток на її діяльність. Хор тоді носив назву «Хоровий гурток Будинку соцкультури». Серед хористів виділялись солісти О.Дідур, котрий починав ще з Скалецьким в 1926 році, Д.Ішай, М.Паращинець та Б.Мільгром.

Велика Вітчизняна війна розкидала учасників хору по фронтах. Але капела запрацювала знову, хоча й не всі хористи повернулися додому.

З 1950 року капелу очолив новий керівник – Мечислав Феліксович Цинар. Талановитий, інтелигентний і музично- освідчений, він зумів вивести капелу у широкий концертний світ. Під його керівництвом капела не раз виступала у Києві, Москві, на святі пісні в Естонії.

В 1964 році на республіканському огляді-конкурсі сільської художньої самодіяльності капела зайняла перше місце, їй було присвоєно почесне звання народної хорової капели. Високий виконавський рівень учасників капели дозволив в 70-і роки поставити в Тульчині оперу С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Капела багато виступає з концертами і всюди звучать твори геніального композитора М.Д.Леонтовича.

Майже двадцять п’ять років керував капелою М.Ф.Цинар. «…Справжня краса хорової народної пісні, хорової класики обов’язково ще скаже своє слово у вихованні душ молоді, у відродженні…» - ці слова талановитого диригента стали дороговказом в подальшій творчій діяльності капели.

Сімнадцять років очолювала народну хорову капелу ім. М.Леонтовича Віра Дмитрівна Голюк. Фахівець великого гатунку, вона завжди була вимогливою до себе і своїх товаришів. Разом з В.Голюк хорова капела неодноразово виступала в популярній телевізійній програмі «Сонячні кларнети», яка презентувала кращі зразки самодіяльної творчості України.

Вишуканий репертуар і творча інтерпретація хорових творів вражали всіх. Понад 100 учасників налічувала капела в той період – період розвитку капели.

Двічі завітали до Тульчина представники Українського робітничого хору ім. М.Леонтовича з Нью-Йорку США (1969 рік та 1979 рік). На зібрані кошти учасників хору вони прибули, щоб подивитись, де працював і творив композитор і де вдячні земляки спорудили йому пам’ятник. Разом з учасниками капели з Тульчина вони приймали участь в спільних концертах, зустрічалися з жителями міста.

Гості поклали ківти до підніжжя пам’ятника великому композиторові і заспівали українською мовою дві пісні М.Леонтовича «Ой з-за гори кам’яної» та «Козака несуть».

В 70-80-і роки в творчій діяльності хорової капели відзначені численими конкурсами, фестивалями, концертами.

«Скіперт» керівника на деякий час побував в руках чоловіків – досвідчених капелян А.А.Крейчі, директора музичної школи, та В.А.Шкуратовського, соліста капели, викладача культосвітнього училища.

Під керівництвом В.Шкуратовського капела досягла великих творчих успіхів, була учасником Всеукраїнського телетурніру «Сонячні кларнети», першим лауреатом області премії М.Д.Леонтовича. В серпні 2003 року В.А.Шкуратовського було нагороджено кришталевим рогом достатку Міжнародного Рейтінгу популярності «Золота фортуна». З серпня 2004 року В. Шкуратовський заслужений працівник культури України.

З 1987 року Л.С.Грушко стає керівником капели. Закохана в українську пісню, сама є солісткою капели з 1975 року. Маючи талант та веселу вдачу, співоча диригент виводить капелу на новий рубіж. Гарний репертуар, музично-грамотно поставлені голоси допомогли гідно зустріти 110-річницю від дня народження М.Д.Леонтовича. На протязі багатьох років капела підтверджує звання «народної».
Капела ім. М.Д.Леонтовича була запрошена до Польщі, де їх слухачі були щиро зворушені магією великого дива – української пісні.

В репертуар капели входять твори та обробки українськиїх народних пісень М.Д.Леонтовича: «Щедрик», «Дударик», «Ой там за горою», «Праля», «Піють півні», «Льодолом», «Літні тони», «Святий Боже», «Отче наш» та ін.

Великий тернистий шлях довжиною у дев’яносто років пройшла народна хорова капела ім. М.Д.Леонтовича. І зараз вона готується гідно зустріти свій ювілей, продовжуючи славні традиції метра національної хорової музики М.Д.Леонтовича. Сьогодні хоровий колектив живе, розвивається і збагачується духовно, а твори в його виконанні захоплюють і надихають наших земляків.
Творчих злетів тобі, капело, на довгі роки!!!

Більш детально дізнатися про цю унікальну капелу, її творчий шлях та історію допоможе нове видання нашої бібліотеки «Леонтовича пісня лунає», присвячена ювілею славної капели. Видання складається з короткої історії та бібліографії. Матеріали списку розміщені за алфавітом авторів і назв. Публікації на сторінках часописів не обмежені хронологічними рамками.

У бібліографічному списку надано описи книг, статей, які розповідають про народну хорову капелу ім. М.Д.Леонтовича:

Ахевич, А. Нашому хору – 40 років: [про самодіяльний хор РБК] / А.Ахевич // Комуністичним шляхом. – 1960. – 18 жовт. – С.3.

Ахевич, Н. Щедрику 85 років: [про виконання народ. капелою ім. М.Леонтовича відомої пісні] / Н.Ахевич // Тульчин. край. – 2002. – 12 січня. – С.2.

Брадучан, Г. Екскурсія в Москву: [про поїздку хору РБК] / Г.Брадучан // Комуністичним шляхом. – 1954. – 26 серп. – С.2.

Буяння народних талантів: [про виступ Тульчин.народ. хор. капели на республ. фестивалі] / Молодь України. – 1967. – 19 лип. – С.2.

Вовчок, В. З іменем Леонтовича: [про діяльністьТульчин.народ.хорової капели ім.. М.Леонтовича] / В.Вовчок // Вінницька правда. – 1990. – 28 лют.

Горень, І. Роки і пісня: [про історію Тульчин. хору] / І.Горень // Комуністичним шляхом. – 1960. – 13 груд. – С.2.

З нагородою Вас, дорогі друзі!: [про присвоєння Тульчин. хору звання самодільн. народ. хор. капели] // Соц. культура. – 1965. - №3. – С.28.

Зельд, Г. Тульчинська капела ім. М.Леонтовича: [про історію створення капели] / Г. Зельд // Червона Тульчинщина. – 1927. – 24 черв. – С.3.

Іовса, О. Комісар капели: [про створення М.Д.Леонтовичем першої укр. хор. капели] / О.Іовса // Молодь України. – 1967. – 13 груд. – С.3

Історія Тульчинської хоров. капели ім. М.Д.Леотовича: нариси музичної культ. Тульчинщини / [авт. тексту В.Святелик] – Тульчин, 1990. – 19 с.

Кравець, М.М. Народна хорова капела ім. М.Леонтовича: [м.Тульчин] / М.М.Кравець, В.Я.Романов // Нар. творчість та етнографія. – 1977. - №6. – С.94-95.

Кушнір, І. Співає капела Леонтовича: [про капелу ім. М.Леонтовича] / І. Кушнір // Зоря комунізму. – 1981. – 15 лист. – С.4.

Кушнір, І. Хай пісня буде з нами: [про капелу ім. М.Леонтовича РБК] / І.Кушнір // Зоря комунізму. – Зоря комунізму. – 1986. – 20 груд. – С.3.

Леонтовича пісня лунає у вільному краї: (з досвіду роботи народ. хор. капели ім. М.Леонтовича Тульчин. РБК): [плакат]. – Вінниця, 1979.

Масляєв, І. На традиціях Леонтовича: [про самодіяльну хор. капелу Тульчин. РБК] / І.Масляєв // Соц. культура. – 1966. - №5. – С.24.

Мельник, Я. У вінок безсмертя композитора: до 120-річчя з дня народження М.Д.Леонтовича: [про концерт з участю народн. хор. капели РБК] / Я.Мельник // Тульчин. край. – 1997. – 17 груд. – С.3.

Міньківський О. Хай дзвінкіше лунають пісні: [про Тульчин. капелу, один з кращих колект. в республіці] / О.Міньківський, О.Кононенко // Соц. культура. – 1965. - №1. – С.2.

Откидач, О. Вічна пісня Леонтовича: [про участь народн. хор. капели ім. М.Леонтовича в першому обласн. фестивалі-конкурсі хор. колект. «Леонтовича пісня понад світом лунає»] / О.Откидач // Подолія-П'ятниця. – 2002. – 22 груд.

Пінський, Б. Через багато десятиріч: [про фотографію капели ім. М.Леонтовича, 1937 рік] / Б.Пінський // Зоря комунізму. – 1981. – 24 лют.

Прилипко, С. Цинар Мечислав Феліксович: [про керівника капели ім. М.Леонтовича] / С.Прилипко // Зоря комунізму. – 1990. – 24 лют. – С.8.

Святелик, В. З історії хорового колективу: [Тульчинській хоров. народ. капелі ім. М.Леонтовича – 75 років] / В.Святелик // Тульчин. край – 1996. – 13 груд.

Славне Леонтовича ім'я: [про участь народн. хор. капели ім. М.Леонтовича у мітінгу, присвяч. святкуванню 120-річчю з дня народж. М.Леонтовича] // Тульчин. край. – 1997. – 3 груд. – С.1.

Тульчинській народній хоровій капелі ім. М.Д.Леонтовича – 85: [буклет] / ред. С.І.Лукашенко, Г.В.Порожня. – Тульчин, 2005. – 13 с.

Усач, Г. Причал немеркнучих мелодій: [про Тульчин. народ. хор. капелу ім. М.Леонтовича]/ Г.Усач // Комсомольське плем'я. – 1967. – 7 лип. – С.3.

Хор створений М.Д.Леонтовичем: [громадськість Тульчина широко відзначила 40-річчя самодільного хору] // Рад. Україна. – 1960. – 14 груд. – С.2

Хоровій капелі імені Леонтовича – 70 // Зоря комунізму. – 1990. – 23 січ. – С.4.

Цейтліна, Ж. Тульчин – Талін: [про виступ Тульчин. народ. хор. капели на святі пісні в Естонії] Ж.Цейтліна // Вінницька правда. – 1065. – 12 сер.

Циганюк, В. Імені Леотовича: [про самодіяльну хоров. капелу ім. М.Леонтовича Тульчин. РБК] / В.Циганюк // Соц. культура. – 1977. – С.38.

Щіпковська, М. «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине»: [про діяльність народ. хор. капели ім. М.Леонтовича] / М.Щіпковська // Тульчин. край. – 1997. – 26 лист. – С.2.

Юхимович, В. Золото талантів – у надрах народу: [про Тульчин. народ. хор. капелу ім. М.Леонтовича] / В.Юхимович // Соц. культура. – 1966. - №6. – С.23.

Шановні користувачі!

До Вашої уваги список web-сайтів:

Микола Леонтович - Українські пісні [Електронний ресурс] / Спосіб доступу: URL: http://www.pisni.org.ua/hview.php?id=101 – Загол. з екрана.

Леонтович Микола Дмитрович:Вікіпедія [Електронний ресурс] / Спосіб доступу: URL: http://www. uk.wikipedia.org/wiki/ - Загол. з екрана.

Микола Дмитрович Леонтович - Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва
Біографія. Список літератури: твори М. Леонтовича твори пронього
[Електронний ресурс] / Спосіб доступу: URL: http://www.library.vinnitsa.com – Загол. з екрана.

Микола Леонтович – Бах у хоровій музиці [Електронний ресурс] / Спосіб доступу: URL: http://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/postati/l - Загол. з екрана.

Хор духовної музики «Відродження». Микола Леонтович: Духовні твори. [Електронний ресурс] /Спосіб доступу:URL: http://www.umka.com.ua - Загол. з екрана.

Камерний хор «Київ». Микола Леонтович — Духовні твори.
[Електронний ресурс] / Спосіб доступу: URL: http://nashformat.com.ua

СЛОВО ПРОСВІТИ. Його «Щедрик» слухає весь світ [Електронний
ресурс] / Спосіб доступу: URL: http://www.slovoprosvity.com.ua – Загол. з екрана.


Ахевич Н.П.

 Звертань: 3158






ВIДПРАВИТИ SMS:
Оператор:
Абонент:
Повiдомлення:

За пiдтримкою smsline.biz

 ВОУНБ © 2009   Internet Studio Aura