Микола Дмитрович Покровський - наш видатний земляк, народний артист України, професор Одеської державної консерваторії, головний диригент і художній керівник Одеського театру опери і балету.
Народився М.Д. Покровський 15 жовтня 1901 року в місті Тульчині в сім'ї директора комерційного училища Дмитра Івановича Покровського та доньки священика з с. Війтівка Карповича. Це була високо освідчена і інтелігентна сім'я, як на ті часи. В сім’ї дуже любили музику і співи, бо мати Миколи мала чудовий голос, гарно співала та грала на фортепіано. Вона навчала своїх трьох дітей – Олексія, Валентину і Миколу всьому, що знала сама. Її чоловік, Дмитро Іванович, який викладав в єпархіальному училищі, а згодом став директором комерційного училища усіляко підтримував у цьому дружину. Усі діти отримали гарну освіту.
Свого часу Дмитро Іванович вчителював з великим українським композитором М. Д. Леонтовичем в єпархіальному училищі. І тому віддав сина Миколу в науку до Миколи Леонтовича. У свої 18 років Микола Покровський був статним міцним красенем, дуже обдарованим від природи.
Леонтович зміг багато дати Миколі як співаку, і з часом той став відомим співаком. Він закінчив в 1925 році Київський музично – драматичний інститут ім. М.В. Лисенка. Був диригентом оперних театрів в Одесі (1926 –33, 1944 – 75 – головний диригент), музичним режисером у Харкові в театрі Леся Курбаса (1934 – 40, 1941 – 44 – в евакуації), у Львові (1940 – 41 головний диригент). А з 1947 р. - викладач, а з 1963 – професор Одеської консерваторії, де виховав плеяду відомих виконавців.
Цікаво, що творчий шлях як диригента розпочався у М. Покровського, коли М.Д. Леонтович довірив молодому хористу і своєму учню місце диригента в капелі. Після трагічної загибелі Леонтовича, Микола Дмитрович стає керівником капели, яка згодом отримала звання капели ім. Л.Д. Леонтовича.
Але Микола завжди мріяв вчитися далі і потяг до знань, до самовдосконалення змушує його залишити капелу і вступити до Київського музично – драматичного інституту ім. М.Д. Лисенко, який закінчує в 1925 році. І вступає до Київської консерваторії. Тут Покровський проходить хорошу школу у всесвітньо відомого диригента М.Д. Малько, творчість якого формувалась під впливом Римського-Корсакова, Лядова, Глазунова.
У 1929 році Микола Покровський закінчує Київську філармонію ї переїжджає до Одеси, де працює в оперному театрі. Його наставником стає головний диригент Одеської опери С. Прибик, мистецтво якого високо цінив П. І. Чайковський.
Після смерті свого наставника Покровський стає головним диригентом Одеського театру опери і балету. Вся подальша діяльність Миколи Дмитровича знаходить в ньому талант не тільки диригента, який ставить складні оперні твори, а і талант організатора, керівника, вихователя молодих кадрів, людини, здібної відрізнити справжнє від фальші.
Вимогливий і принциповий до колег, нестримний в роботі, він, насамперед, вимогливий і до себе. Ось чому всі, кому доводилось працювати з Покровським, говорили про нього з теплою повагою.
М. Покровський дав путівку на оперну сцену багатьом талановитим вокалістам. Серед них – ціле сузір’я імен, як складають славу і гордість нашої культури – Борис Гмиря, Галина Олейниченко, Белла Руденко, Галина Поліваєва та інші.
В роки Великої Вітчизняної війни, коли культурні центри України були евакуйовані, Микола Дмитрович отримує завдання зібрати сили оперного театру і приступити до репетицій в м. Харкові. Після визволення Одеси від німецько – фашистських завойовників М.Д. Покровський знов стає за диригенський пульт.
Двадцять післявоєнних років він беззмінно головний диригент і художній керівник Одеського театру опери і балету. За ці роки поставлено більше 100 постановок нових оперних і балетних спектаклів.
З сцени театру звучали опери «Дума чорноморська» Б. Яновського (1929), «Кармелюк» А. Косенка (1930), «Богдан Хмельницький» (1954), «Назар Стодоля», (1960) К. Данькевич.
У 1985 році Микола Дмитрович пішов із життя.
Пам'ять про нього залишилась в народній пам’яті яскравим відголосом гармонійної музики.
Література:
Семенко, Л.І. Їх поєднала пісня Леонтовича… - Вінниця : ПП «Едельвейс І.К.», 2007. – 272 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. - С. 17.
Порожня, А. «прекрасний музикант, чудовий диригент… »: [про М.Д. Покровського, учня М. Леонтовича, народ. артиста України, професора, гол. диригента одес. театру опери і балету]/ А. Порожня / Тульчин. край. – 2010. – 13 серп.
Святелик, В.А. Слава і загибель: останній рік життя М.Д. Леонтовича: [до 130 – річчя з дня народження М.Д. Леонтовича]. – Тульчин, 2007. – 56 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. – С. 17, 21, 42, 46, 50 – 51.
Святелик, В. Історія Тульчинської хорової капели ім. М.Д. Леонтовича. – Тульчин, 1990. – 20 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. – С. 13 – 15.
Тульчинській народній хоровій капелі ім. М.Д. Леонтовича – 85. – Тульчин, 2005. – 16 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. – С. 4.
Леонтовича пісня лунає: [до 90 – річчя Тульчинської народної хорової капели М.Д. Леонтовича]: бібліогр. список. / уклад. Ахевич Н.П. – Тульчин, 2010. – 4 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. – С. 2.
Копайгородська, О., Ахевич Н. Місто моє Тульчин: історич. путівник. – Тульчин. 2007. – 18 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. – С. 12.
Мистецтво України : біогр. довід./ упоряд.: А.В. Кудрицький, М.Г. Лабінський; за ред. А.В. Кудрицького. – Київ: Укр. енцикл., 1997. – 700 с. - Зі змісту: М.Д. Покровський. – С. 481.
Підбір матеріалів та бібліографія:
Ахевич Н.П., провідний бібліограф – краєзнавець Тульчинської ЦБС
02.11.2015
