CТАТТI

03.12.2010

Автор: Марущак М.
Источник: Томашпільський вісник. - 2009. - 16 грудня. - С.3.

Томашпіль знаходиться на підвищеній рівнині, оточеній трьома глибокими долинами, які надають йому вигляд півострова.

По цих долинах течуть потічки і при з'єднанні утворюють річечку Томашівку, яка впадає в річку Русаву. Кліматичні умови в цілому сприятливі для здоров'я, завдяки хорошій джерельній воді та підвищеній місцевості. Ґрунт чорноземний. Цей опис подано в "Трудах Подольського Єпархиального историко -статистического комитета" (випуск дев'ятий за 1901 рік).

Історія Томашполя знайшла певне висвітлення в “Історії міст і сіл УРСР. Вінницька область К.,1972. Тут читач знайде цікавий матеріал про місто, письмова згадка про яке датується 1616 роком. У 1629 році тут було вже 419 дворів (див. згадану працю с.576). Автори нарису про Томашпіль дають коротку характеристику різним періодам історії міста.
Дізнаємося, що томашпільці брали активну участь у визвольній війні 1648 - 1654 p.p. В липні 1648 року загін М. Кривоноса при підтримці місцевого населення визволив Томашпіль від поляків, який згідно з адміністративним поділом увійшов до Ямпільської сотні Брацлавського полку.

В час Руїни Поділля за Бучацьким миром 18 жовтня 1672 р. перейшло до Туреччини, 27 років панування турків дорого коштувало і Томашполю. Турки зруйнували село, а більшість його жителів забрали в неволю.
Далі в нарисі про Томашпіль читач ознайомиться з розвитком міста за роки Радянської влади, багатим статистичним матеріалом про цукрову промисловість, соціальні та інші питання.

До 85-річчя утворення Томашпільського району було підготовлеому гарно оформлено книгу “Томашпільщина” (Вінниця Книга – Вега, 2008). В короткому розділі “Історична спадщина” автори книги висунули ідею про те, що Томашпіль до 1616 року мав іншу назву – Драгушов, стверджуючи, що цю назву селища можна знайти в працях польського історика Олександра Яблонського – “Трудах дзейових”, не зазначаючи, в якому саме томі. Крім того, автори зсилаються на грамоту Київського князя Олександра, даровану ним 1459 р. Яремеї Шашку. Наведено коротку цитату з грамоти: “И сим листом моїм надаю Городищє, и с лесами Драгушовськими...”

Отже, роблять висновок автори, в 1459 р. і названо городище Драгушов, а в 1616 р. його перейменовано в місто Томашпіль.

Чи є основа в авторів на таке твердженню? З короткої цитати, що наведена ними, можна стверджувати: якщо ліси – Драгушовські, то і селище Драгу шов, але це слід довести науково. Чи повторюється ця назва в наступні століття, автори цього не довели. Більше того, вони помилково назвали Київського князя Олександром, а в грамоті, яку я розшукав, написано: “Мы князь Семен Александрович”..., повний текст якої надруковано в праці професора Володимира Розова, яка вийшла друком в 1928 р. у Києві під назвою “Українські грамоти” (Том перший XIV в. і перша половина XV в.).

Жалувана грамота Київського князя Семена Олександровича Олельковича Єремії Шашку є надзвичайно цінний історичний документ для розглядуваного нами питання. В грамоті князь пише, що даровані Шашку землі (їх названо три) належали з давніх часів князівському роду Олельковичів. Тобто, ще задовго до 12 червня 1459 р., коли грамота в Прилуках була дарована Шашку, на землях, які належали князю, були села з лісами, ріками сіножатями тощо. Це дає нам впевненість робити висновок, що і Драгушов, як селище, і селище, існувало раніше, ніж про нього йде мова в грамоті князя.

Для читача поясню, що землі, згадувані в грамоті князя, це не є земля в нашому сьогоднішньому розумінні слова. Це був великий масив території, на якій було декілька сіл з їх лісами, угіддями тощо. Доказом такому твердженню є сама грамота князя. Цитую, в своєму перекладі, зі староруської мови тільки про землю, яка нас цікавить:
“І ми день змилувавшись над слугою нашим уроченим Єремією Шашком, який нам великі заслуги свої і коштом немалим віддає”. Про те нагородою йому самому, дружині і потомству його при цьому від нині і навіки його землями... Городіще і з лесамі Драгушовськімі і зо всєю землею над рекою Русавою. По обох сторонах тої рекі земля лежачая як півострів в широті і довгості з дубровами, сєножатямі і рекамі малими в Русаву впадаючи і як тая сама в собі рекою іде в Днестр упадаєть і з тією річкою Русавою і шірокостю землею”. ( Проф. Вол. Розов. Українські грамоти. Том перший XlV ст. І перша половина XV CT. К., 1928, с.171) "Городище из лесами" записано в грамоті. "Лесами" для нас зрозуміло: ліс є ліс, а що означає "городище"? У великому тлумачному словнику "Сучасна українська мова" (Донецьк. 2008 рік) пояснено: "Городище - старовинне поселення, укріплене ровами й валами". ( с. 106).

Отже, городище - поселення, навколо ліси, які йому належать і їх названо у грамоті "Драгушовські”. Для князя не було потреби оприлюднювати назву городища, а найбільшу цінність, яка належала до нього, ліси в грамоті названо "Драгушовськими". Названо так, щоб не було охочих захопити чуже майно. На основі вище викладеного вважаю, що у грамоті Київського князя Семена іде мова про поселення, яке в 1459 р. називалося Драгушов. Щоб утвердився в цій думці і читач, то нам разом з ним слід продовжити пошук назви поселення Драгушов у наступних століттях.

Цей пошук охопить більше ніж150 років. Це період бурхливих подій, коли Польська держава прагнула захопити українські землі. Прикладом того є польсько-литовські війни 1431-1443 років, їх наслідком було те, що Поділля розділено на дві частини На землях, що відійшли до Польщі, утворилося Подільське воєводство з центром у Кам'янець-Подільськім. Східне Поділля, так названа Брацлавщина, залишилося за Великим князівством Литовським. У 1566 pоці тут було утворено Брацлавське воєводство.

Польські королі не могли змиритися з тим, що найродючіші землі УКРАЇНИ належали Великому князівству Литовському, вони запропонували литовським князям унію (згоду), яка була укладена в 1569 році у Любліні і за якою Литва зливалася з Польщею в одну державу – Річ Посполита із спільним главою, який титулувався королем польським і великим князем литовським. Литовське князівство зберігало певну автономію. Але українські землі – Волинь, Брацлавщина, Київщина, Підляшшя - були фактично відторгнуті від Литовської держави і загарбані Короною Польською. Тут став діяти правовий режим Польщі. Польське “право” дозволяло панам збільшувати панщину, втручатися в релігійне життя їх підданих Шляхта забороняла православним виконувати релігійні обряди, змушувала їх. переходити в католицтво, вела політику ополячування українців, переслідувала українську культуру, намагалася духовно поневолити український народ.

Крім Польською "права", діяли так звані Литовські статути як законодавчі акти, які слід було виконувати. Так, за третім литовським литовським статутом 1588 року термін розшуку селян-втікачів було подовжено до 20 років, а умови переходу від одного шляхтича до іншого зробили такий перехід практично нереальним Уже з 12 років хлопчики, а з 13 -дівчата повинні були відбувати панщину, яка встановлювалася подушно.

Після Люблінської унії польські магнати і шляхта захопили а Україні величезні земельні володіння. Найвідоміші серед них - Замойські.

Чурили, Конєцпольські, Потоцькі та багато інших. Так, крім земельних володінь, Конєцпольським, в степах Південного Бугу в 40-х p.p. XVII ст. належало 740 сіл і 170 містечок і міст. Маєтки переходили в їхню власність шляхом надання польськими королями за службу, при одруженні з багатими дідичами, купівлі або заставі. Власне в процесі переходу того чи і іншого маєтку від одного магната до іншого і згадується селище Драгушов.

Так, територією між Південним Бугом аж до Дністра володіли магнати Клещовські, Рахновські. Рахновські в 1586 році продають частину своїх володінь князям Острозьким. Серед цих володінь ми зустрічаємо село Драгушов. Проти цієї продажі з протестом виступив шляхетський рід Шашкевичів. (Яблонський Олександр. Польща XVI століття. Том XXII. Варшава. - 1897. - С.723.). Хто такі Шашкевичі? Це нащадки Єремії Шашка, який одержував грамоту від Київського князя Семена. Сам же Єремія був з родини тюркського походження.

Будучи слугою князя, Єремія хотів позбутися цієї принизливої назви “слуга” та увійти до складу української шляхти. З цією метою рід Шашків приймає прізвище Шашкевичі. Польські магнати, які запримітили родючі землі Шашкевичів, почали їх захоплювати на тій основі, що Київський князь Семен дарував землі Єремії Шашку, а не Шашкевичам.
Під кінець XVI століття землі, розташовані між Південним Бугом аж до Дністра, осібно придбав магнат Замойський. З придбанням цих земель рід Замойських зіткнувся з іншими претендентами, яким ці землі належали раніше. Серед них ми зустрічаємо прізвище шляхтичів Шашкевичів Комара, які в 1604 році подали позов до королівського суду (Яблонський Олександр. Польща XVI століття. Том XXII. Варшава. –1897. – С 723.). Комарі володіли Драгушовськими землями, були засновниками села Комаргород, на цих же землях було розташоване і поселення Драгушов, яке одержав Єремія Шашко згідно з дарчою грамотою Київського князя Семена.

Як бачимо, родючі українські землі були предметом зазіхань польських магнатів, в тому числі і тих, про яких ідеться в статті.
Як закріпитися на землі, одержаній від батьків, князів, по нагороді від короля тощо? Застосовувалися різні методи захисту і серед них королівські суди. їх рішення є цінними історичними документами. В них згадуються прізвища, назви селищ, міст, які стали причиною судового процесу.

Для автора статті позови претендентів на Драгушовські землі, поселення Драгушов дали можливість довести до відома читачів, що Томашпіль. який отримав свою назву в 1616 році, раніше з 1459 року мав назву Драгушов. Підтвердженням є те, що у таблиці, яка вміщена у книзі О.Яблонського під 1616 записано нову назву, яку одержало селище Драгу шов – Томашпіль, (Яблонський Олександр. Польща XVI століття. Том XXII. Варшава. -1897.- С.236).

Отже, за сучасними мешканцями Томашполя залишається право - залишити його сьогоднішню назву чи вернути назву Драгушов, яка була від початку заснування селища і яку в 1616 р. було змінено на Томашпіль. Саме від 1616 року ми рахуємо роки історїі нашого селища. А як же бути з 1459 роком - роком першої згадки про Драгушов?

На мою думку, саме з 1459 року слід вести літочислення Томашполя. Тобто, до вже “прожитих” 393 років додати ще 157 років від часу першої письмової згадки про Драгушов. і Томашпіль тоді постаріє І буде рахувати свій ювілей від 1459 року. А отже, в 2009 році можемо відзначити 550 річницю заснування міста.