Чому ви вирішили поставити виставу за Кобзарем?
Мені здається, що кожна освічена людина, декілька разів за життя відкриває том творів Шевченка. І це не банальні слова. У його творах можна знайти рядки, що будуть актуальні до кожної з граней життя в Україні. Для молоді це нагода ознайомитись з творами нашого класика завдяки мистецтву театру. До того ж у медичному вузі, де у нас буде прем’єра та де вчаться більшість наших вихованців, навчається чимало іноземців, які вчать українську і їм також буде цікаво.Розкажіть про саму виставу, яку ви покажете напередодні шевченківських днів.
Вистава «Зоре моя вечірняя» побудована за двома поемами Шевченка – «Княжна» і «Мар’яна-черниця». Назву обрали за першими словами вступу до поеми «Княжна», а прологом до нашої постановки пролунає однойменна пісня у виконанні хору імені Г. Верьовки. Прем’єра – 6-го березня о 17.30 в актовій залі ВНМУ ім. М. Пирогова. Вхід вільний.Як довго ви працювали над виставою і що ваш найбільше вразило при опрацюванні класичного тексту з сучасною молоддю?
Близько п’яти місяців тривала підготовка. Читаючи рядки Кобзаря, ми були вражені як вони перегукуються з сучасними обставинами в яких ми живемо, вони справді й зараз актуальні. Наприклад, у фіналі вистави (за текстом «Мар’яна-черниця») хлопець збирається на війну, і дівчина вимовляє «Я чула, що ляхи йдуть», а у всіх у нас ком у горлі, і хочеться замінити слова класика на «москалі йдуть»!Ваша версія Шевченка класична чи осучаснена?
Це поєднання сучасності з народним класичним театром, все ж, це скоріш класика. Найбільше модернового мабуть у музиці – звучатимуть пісні у виконанні Ніни Матвієнко та уславленого гурту «ДахаБраха».Розкажіть як ви відтворите антураж українського села на сцені?
Реквізит, костюми і декорації – ми все робимо своїми руками. Серед реквізиту будуть і автентичні речі: наприклад, подаровані нам вишиті сорочки та побутові ужиткові речі. У костюмах траплятимуться елементи сучасного, але загалом ми ставимось уважно до традицій. У нас є ширма, тини, які ми самі сплели з гілочок. Костюми допомагає шити мати однієї з учасниць. Все власними силами!Всі актори молоді люди, студенти?
Так, студенти, аматори, більшість навчається у медичному університеті, дехто у педагогічному. У виставі візьмуть участь також кілька вихованців дитячої студії «Птаха» – двоє хлопчиків гратимуть поводирів сліпого кобзаря, також задіяні 15-річні хлопець та дівчина. А взагалі, основний склад «Сьомого неба» нещодавно змінився – двоє учнів продовжили навчання в театральному вузі, решта поїхали з міста. Тож зараз студія оновилась і для нас ця вистава дуже важлива.Де ви проводите репетиції?
Завдяки Центру концертних та фестивальних програм у нас уже майже два роки є місце для репетицій. Натомість діти приймають активну участь у загальноміських святах та інших масових заходах, що є для них гарною школою. А так ми звикли репетирувати будь де – навіть у коридорах чи на вулиці.Які поради ви найчастіше даєте своїм вихованцям?
Я дуже вимогливий режисер. Я нерідко кажу, що найгірше, що може бути після вистави, це якщо вам соромно дивитись один одному у вічі. Виставу треба грати так, щоб потім обійнятись і сказати «Ми зробили все, що можливо», навіть якщо щось не вийшло. Не люблю коли мені соромно і дітей тому ж вчу.Чи збираєтесь, після прем’єри, продемонструвати спектакль у інших містах, повезти на фестивалі?
Нас уже чудово знають як в місті, так і по Україні, вже запрошують. У минулому році з виставою «Варшавський набат» ми їздили по школах та бібліотеках нашого міста. Показуємо також свої вистави у обласній громадській організації молоді з обмеженими фізичними можливостями «Гармонія», з ними ми також робимо спільні проекти, в яких молодь з обмеженими можливостями задіяна у виставах. Граємо благодійні вистави, тощо.Які у молодіжного театру творчі плани на найближче майбутнє?
Вже готуємо виставу за п’єсою Анни Багряної «Останнє танго», вона про долю, кохання та трагічну загибель Олени Теліги. Мабуть зробимо її влітку, а потім в планах поїхати на гастролі до Західної України. Великим творчим поштовхом для цього стало знайомство з самою Анною Багряною. До речі наш дитячий театр «Птаха» також ставитиме її казку «Шовкова зоря». Ми взагалі пропагуємо і любимо українських авторів.