З самого початку поетка та актриса побудувала вечір у вигляді розповіді-літопису про власне життя, ілюстровану віршами. Розпочинаючи від народження та дитинства, віршів присвячених мамі, до юнацьких закоханостей та справжнього кохання і народження сина, якому і зараз присвячує чимало віршованих листів-розповідей. Були також вірші присвячені Вінниці, навіяні безсонням, вірші написані під час численних театральних гастролей. Музичний передзвін старовинних годинників, якими сповнено кав’ярню-музей, також надихнув пані Людмилу на прочитання поетично-музичних спогадів.
«Щось справжнє пишеться лише тоді, коли є сильні переживання. Але є у мене вірші й світлі та закохані за настроєм. Іноді люблю їх перебирати, від цього стає по-особливому світло на душі. Я зараз вам їх почитаю», – коментує свій творчий доробок поетеса. У дивовижних рядках Людмили Земелько люди більше схожі на казкових персонажів, або й казкарів, і казка може бути як доброю, так і злою.
«Моя мати все ще живе в окупованій Горлівці і я переживаю за неї. Ми говоримо по телефону і я багато звертаюсь до неї у віршах. А син зараз вже понад сім місяців із своїм колективом на гастролях в Китаї. За ним також сумую. І пишу вірші-роздуми та розповіді, що чимось схожі на ненаписані листи до сина та до мами», – так пані Людмила говорить про свої відчуття, що неминуче виливаються у вірші.
Далі кілька відповідей на коротенькі запитання про останній творчий доробок поетеси та актриси.
«Про що зараз пишеться? Про все, що відчуваю. Багато розмов з дорослим сином у віршах. Іноді я йому їх читаю одразу як вони народжуються. А він, у відповідь, пише цілі розповіді про те, що з ним відбувається, іноді дуже хвилюючі. Дуже багато в останніх віршах якогось внутрішнього бунту в зв’язку з тим, що відбувається навколо. Але взагалі пишу рідше, стала більш вимогливою до себе, та й переключилась на спектаклі. Але я ніколи не перестану писати про кохання і це навіть не історії, а думки, або казки.»
«Про що читається? Я втомлююсь від читання великої кількості новин. По роботі читаю дуже багато п’єс. В моменти відпочинку читаю свою улюблену та близьку мені Діну Рубіну. Мені подобається її гумор, її легка мова і нелегкі, непрості думки.»
«Чи є якісь нові театральні задуми? Звичайно ж є, але я не буду поки про них розповідати. А про щось значне з втілених ідей ви обов’язково почуєте!»
01.08.2016
