CТАТТI

17.09.2016

Автор: Чернівецька ЦРБ

Ігор Марценюк з Березівки мобілізований на Схід 22 квітня минулого року. Як і більшість жителів нашої держави,
ніколи не думав, що доведеться воювати. Але захищати країну – обов'язок кожного українця, тому без зайвих вагань та відмовок пішов на передову.

Життя Ігоря складалося, як і у всіх: навчання у технікумі, армія, робота, активний відпочинок з друзями, полювання. А потім мобілізація і нелегкі випробування долі у Новотроїцькому, де довелося освоїти бойову машину піхоти та сісти за кермо. За період служби побачив та усвідомив чимало для себе, почав більше цінувати життя.

"Після всього пережитого зараз потрібна реабілітація, сподіваюся, що пощастить налагодити попередній ритм життя. Коли був на передовій, то реакція була у всіх різною на те, що там відбувалося: одні застигали на місці від шоку, інші навпаки – були сильно шоковані, що не одразу усвідомлювали, що вони на війні". – розповідає березівчанин.

Гроші виплачували вчасне, зазвичай якщо були затримки то лише кілька днів. Фото нашого земляка уже в числі Трибуналу, його давно внесли в списки "карателів" і зачислили на його рахунок більше десятка жертв сторони противника. Навіть, коли повернувся додому, продовжує підтримувати своїх побратимів, бо за час, проведений разом, уже встигли зблизитися.

"Є що згадувати, але іноді хочеться забути, бо серце крається від болючих спогадів. Досі пам'ятаю очі тамтешніх дітей, які казали: "Дядя, спасіба за продукти". Часто віддавали консервації, тушонки дітям, бо розуміли, що їм вони потрібні більше, ніж нам. Пощастило взяти полоненого який маскувався під жителя Новотроїцького, а насправді виявився коректувальником. Часто навідувалися волонтери, іноді ми дивувалися їхньому невичерпному бажанню допомагати. Сутички були постійними та частими. Досі ятрить душу смерть трьох побратимів", – ділиться подробицями Ігор Марценюк.

Виживши у тому пеклі, чоловік мріє про гарне майбутнє своєї доньки та щасливе життя для всіх дітей України. А ми, у свою чергу, віримо, що бажання Ігоря здійсняться, бо вони йдуть від щирої душі. Пишаємося тобою, земляче! Дякуємо за твій безцінний внесок для мирного майбутнього України!