Володимир Броніславович Білінський народився 18 травня 1936 року у смт. Дунаївці Хмельницької області. У 1959 році закінчив факультет «Мости і тунелі» Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. За розподілом поїхав працювати до Казахстану. З 1959 до 1996 року жив і працював у Караганді, де пройшов шлях від майстра до заступника начальника Главку. Будував мости на Казахстанській магнітці, на каналі Іртиш – Караганда, на шахтах Карагандинського вугільного басейну, на всіх автомагістралях і залізницях Центрального Казахстану. З 1982 року працював у системі Мінважбуду Казахстану на посадах заступника начальника Главку та начальника Главку.
У 1999 році повернувся в Україну. Проживає у Києві. Часто відвідує з презентаціями та лекціями міста України. Друкувався у газетах: «Літературна Україна», «Українське слово», «Столиця», «Нація та держава». Творчий доробок автора складають книги: «Страна Моксель» (2002), «Открытие Великороссии» (2004), «Страна Моксель, или открытие Великороссии» у трьох книгах (2006), «Країна Моксель, або Московія» у трьох книгах (2008), «Москва ординська» (2011), «Москва ординська. Книга друга» (2012), «Україна-Русь» – «Споконвічна земля» (2013), «Україна-Русь» – «Князі Галицькі-Острозькі» (2015). У 2011 році за книгу «Країна Моксель, або Московія» Володимир Білінський став лауреатом премії ім. Івана Франка у номінації «За найкращу наукову роботу в інформаційній сфері».
13.04.2016
