Ахевич Н.П.
|
Є малесенька крапочка на карті нашої стражденної України – це село Кинашів Тульчинського району. Воно розкинулося в мальовничій місцевості, в долині річки Сільниці притоці Південного Бугу. Це село багате своєю історією, мальовничими краєвидами, хліборобами-трударями, інтелігенціє та привітними людьми, закоханими у пісню. Серед них є одне ім’я, яке увійшло в історію нашої країни. Це ім’я Василя Пилиповича Третецького. Народився Василь Пилипович на свято Покрови Пресвятої Богородиці – 14 жовтня 1955 року в сім’ї простих трударів. Тут проминуло «босоноге» дитинство, малий Василь бігав з розпростертими руками і мріяв стати льотчиком. Після закінчення Кинашівської школи, навчався в Тульчинській СШ №1. По закінчення середньої школи вступив до Харківського військового авіаційно-технічного училища на спеціальність технік літака. Мрія частково збулася: служив на офіцерських посадах у авіаційних частинах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу (на Далекому Сході) та України, в містах Миргород, Полтава.
З дружиною Світланою виховав двоє дітей – дочку Євгенію та сина Сергія .З 1994 по 2000 рр. працював на посаді міського голови Миргорода. У 1996 році за ініціативою В.Третецького в Миргороді збудували пішохідний міст через річку Хорол. Жителі віддаленого мікрорайону очікували його майже 40 років. На знак вдячності миргородці назвали цей міст іменем Третецького і таку народну назву він носить дотепер. Василь Пилипович дуже пишався таким визнанням. 2000-2002 рр. – голова інформаційно-консультативного центру з прав людини, голова Миргородської районної організації Українського народного руху. 2002 р. – голова Харківської обласної організації Українського народного руху (з 2003р – Українська народна партія), помічник - консультант народного депутата України Сергія Олексюка. 2003 р. – закінчив Харківський регіональний інститут Академії державного управління при президентові України (магістр державного управління). 2004 р. – учасник Помаранчевої революції у Києві та Харкові.
2005-2007рр. – заступник голови Харківської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Нагороджений орденом «За заслуги» 3-тього ступеня та іншими відзнаками. За його ініціативою в Харкові був створений прес-центр «Майдан Свободи», започатковано кілька авторських телепроектів та передач на «А/ТВК» каналі. 2007-2011рр. – директор телекомпаній «А/ТВК». З листопада 2013 по березень 2014 – учасник протестних акцій на київському Майдані, координатор Миргородського штабу народного спротиву, голова Народної Ради Миргородщини.
Василь Пилипович був активним учасником Майдану, вів запис у мережі Facebook, де описував різні події, висловлював свої враження. В.Третецький називав себе «рядовим полковником Майдану», хоча виконував далеко не рядову роль. Організовував і очолював у Миргороді Комітет народного спротиву диктатурі: проводив народні віча, збирав для майданівців теплий одяг, кошти, харчі, організовував поїздки миргородців на столичний Майдан. У найвідповідальніші дні Василь Пилипович разом із сином Сергієм стояв на київських барикадах, допомагаючи бійцям Сьомої сотні самооборони.
У лютому 2014 року після кривавих подій у Києві за ініціативою В.Третецького було створено благодійний Фонд реабілітації учасників Майдану та організовано для нього збір коштів. У Харкові було відкрито громадську приймальню Фонду. 13 березня Василь Пилипович провів останню нараду з членами координаційної ради Фонду. Він ще не знав, що незабаром йому теж знадобиться медична допомога і що десятки людей прийдуть до Миргородської районної лікарні, щоб здати для нього свою кров.
16 березня 2014 року близько 13.30 в Миргороді було скоєно збройний напад на Василя Третецького. Дев’ять днів і ночей лікарі боролися за його життя, але врятувати його на змогли. 25 березня Василь Пилипович помер в одній із харківських лікарень.
Чи стрепенеться Миргород в журбі
Чи річечка Хорол підніме горя хвилю,
Чи заспівають дзвони по тобі -
Ти вже у вічності, Великий наш Василю!
Небесна Сотня реєструє мить,
Коли до війська воїн став на чати.
«Герої не вмирають!» Будеш жить
І з неба рідну землю захищати.
Тетяна Домошенко, 26.03.2014, 15 година.
26 березня 2014 року рішенням Проводу всеукраїнського громадського об’єднання «Спілка офіцерів України» полковника Василя Третецького було нагороджено найвищою нагородою Спілки – «Хрестом заслуги» з позолотою. Це звання йому було присвоєно посмертно. 30 березня цю нагороду на Майдані, перед шеренгою Сьомої сотні Самооборони, отримав його син Сергій.
В пам’ять про нього виданий фотоальбом «Один із небесної сотні». Видав його голова громадського комітету із вшанування пам’яті В.Третецького, його друг, Віктор Козоріз.
В селі Кинашеві проживають рідні Василя Пилиповича, сестри Ніна Матвіївна Писько та Ніна Степанівна Передерко.
Його друзі і однокласники: директор ПП «Зоря» - М.О.Яськов та лікар Тульчинської районної лікарні – Г.В.Очеретний і виготовили і встановили пам’ятну дошку на приміщені місцевої школи, відкриття якої відбулося 1 вересня 2014 року.
Герої не вмирають!!!!!!!
18.08.2016
