CТАТТI

12.03.2009

Автор: ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва
Источник: Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Мапа Чечельницького району (http://ukrainainkognita.org.ua/)

Територія – 1,07 тис. км2

На території району знаходиться 22 населених пункти, що підпорядковані 1 селищній та 15 сільським радам

Кількість населення – 24,4 тис. осіб

Відстань від райцентру до м. Вінниці автошляхами – 165 км.

Річки: Савранка, Дохна

Адміністративний центр району – смт Чечельник

Населення – близько 5,7 тис. осіб

Телефонний код: 0-4351

Чечельниччина… Яка милозвучна назва краю, які привітні, працьовиті люди по обидва боки річки Савранки проживають у ньому. Нагорі, на збитому блискавкою дубі, вимостив собі гніздо лелека, величний, оспіваний в народі птах. Стоїть він на одній нозі, озирає сріблясті шатра акації, що оповила Чучельник густим медовим духом. І серед цього зелено-білого килима на щедрому сонці своїми банями виблискує новий собор.

Район розташований на південному сході Вінницької області. Лежить на мальовничих пагорбах Подільської височини у південній лісостеповій зоні України при річці Савранка, правій притоці Південного Бугу.

Межує на заході – з Піщанським, на півночі – з Тростянецьким та Бершадським районами Вінницької області, на сході – з Балтським, на півдні – з Кодимським районами Одеської області.

Район утворений у 1923 р. За роки радянської влади його тричі ліквідовували і приєднували до Бершадщини. Останній раз об’єднання відбулося у 1962 р., а з 1966 – його поновлено в існуючих межах.

З корисних копалин є поклади піску, червоної глини, що використовуються в будівництві та для виготовлення цегли. В с. Тартак знайдено поклади бурого вугілля, але запаси його невеликі і промислового значення не мають.

Чечельницький край – це жива історія багатьох поколінь людей, що здавна заселяли ці благодатні землі, їх тяжкої, невтомної і самовідданої боротьби за своє існування. І разом з тим – це чиста й невичерпна скарбниця духовності, високої моральності і культури, що бере свій початок з сивої давнини.

У 1978 р. на території селища знайдене поселення часів трипільської культури кінця IV - початку ІІІ тис. до н.е. та черняхівської культури ІІ-V століття н.е. У кінці XV - на початку XVI ст. тут, як і на півдні Київщини, формувалося козацтво. З тих часів у Чечельнику збереглася складна система підземних ходів, висота яких - до двох метрів, у цих ходах було зроблено чимало знахідок козацьких часів.

Розкопаний у 1961 р. скелет мамонта біля с. Ольгопіль і нині залишається окрасою Вінницького обласного краєзнавчого музею. До речі, село Ольгопіль вперше у письмових документах згадується під назвою Рогузка - Чечельницька як прикордонний пункт між володіннями Речі Посполитої і Буджацької орди у 1780 р. Хоча ця територія заселялася людиною здавна, про що свідчать виявлені тут рештки поселення трипільської культури. З 1795 р. село перейменоване на честь онуки цариці Катерини ІІ, якій під час подорожі дуже сподобалася ця місцевість.

Найдавніша ж письмова згадка про Чечельник відноситься до 1529 р. У документі йдеться про польські і литовські прикордонні сторожі, які мали стежити за рухом татар. Чечельник був одним із найпівденніших населених пунктів, до якого висилалася сторожа з Брацлавської фортеці. Тому, як населений пункт він виник раніше. Навіть на мапі М.Кузанського (1401 - 1464 рр.) зображено річку Савранку.

Є кілька версій як і ким був заснований Чечельник. Дослідники вважають, що немає підстав стверджувати нібито Чечельник заснував на початку ХУІІ ст. відомий шляхетський рід Чечелів. Вивчаючи походження роду встановлено, що ніякого відношення до назви міста він не мав. На початку ХУІ ст. на річці Савранка вже існував Чечельник, а Чечелі в цей час були просто Судимонтовичами, і, ймовірніше всього, прізвище перейшло до них від старої назви місцевості. Деякі польські джерела відзначають, що Чечельник має тюркську (татарську) назву і по-татарськи називався Чачанлик. Підтвердженням цієї версії є легенда, що Чечельник засновано у ХУІ ст. татарином-утікачем Чаганом, який одружився з православною дівчиною, перейняв православну віру і поселився на правому березі Савранки. Хутір називався Чаганлук. З часом назва трансформувалася в Чачанлик, пізніше Чечельник.

Та хто б не був першим поселенцем та засновником Чечельника, то були мужні, сильні і сміливі люди, які не побоялися переселитися на околиці країни, що межували зі степом. Небезпека від татар тут була звідусіль, проте феодальний гніт зовсім відсутній.

Першими поселенцями здебільшого були козаки, які обрали для проживання захищені природою місця. З одного боку територія поселення омивалася річкою Савранкою, а з інших – глибокими ярами. Про первісне розміщення поселення свідчать підземні ходи, які й до сьогодні збереглися на території селища. Жителі Чечельника з самого початку змушені були копати підземелля, які ставали чи не єдиною надійною схованкою від татарської небезпеки. Чечельницькі ходи викопані на глибині від 2 до 5 метрів з шириною ходів – 85 - 90 см. У різний час в них було знайдено чимало цінних речей минувшини, зокрема дворучний меч, шаблю, ятаган, пістоль, пляшки з вином, сувої тканини. Саме в цих місцях у кінці ХУ – на початку ХУІ ст. формувалося українське козацтво.

Значний розвиток Чечельника припадає на першу половину ХVІІ ст. Край швидко заселяється. Чечельник виростає в містечко, позначення якого є вже на карті Г. де Боплана, але назва не сучасна, а Чачанік. Статус міста воно мало з 1635 до початку XX ст.

Про посилення ролі Чечельника як прикордонного містечка у першій половині ХVІІ ст. свідчить той факт, що у 1635 р. ухвалою польського Сейму було вирішено запровадити тут склади вин і медів волоських. Купувати ж угорські товари купці могли лише в містах, де знаходилися склади. Старостам і митникам надавалося право заарештовувати і конфісковувати товар, куплений за кордоном поза складами. Чечельник стає торговим посередником, про що свідчать скарби монет, які час від часу знаходять на території селища.

Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. не оминула і Чечельницькі землі. Вже 1648 р. загони Максима Кривоноса звільнили його від поляків. Серед 35 козацьких полків, був і Чечельницький полк, який пізніше злився з Брацлавським. У складі Брацлавського полку Чечельницька сотня брала активну участь у багатьох боях. Містечко часто переходило з рук у руки. Землі прагнули захопити татари і турки, поляки і росіяни. У 1671 р. Чечельник стає резиденцією знаменитого запорізького отамана Івана Сірка. Звідси він відбивав напади татар Білгородської орди.

В епоху гетьмана Івана Мазепи Чечельником володів полковник Дмитро Чечель – герой Батуринської битви. Це про нього у поемі «Полтава» згадував О.Пушкін: «На плахе гибнет Чечель». Царські війська полонили його і в Москві четвертували.

Чечельник у ці часи продовжує залишатися значним торговельним містечком. Цьому сприяло його зручне розташування на торговому тракті.

ДОДАТКИ