НОВИНИ
СТАТТI
ФОТОГРАФII
ВІДЕОМАТЕРІАЛИ
WEB'ЛIОГРАФIЯ
ТЕМАТИЧНІ РОЗДІЛИ
РАЙОНИ ОБЛАСТІ
ДОВІДКА
>Реєстрація » 
Им`:
Пароль:
Якими розділами порталу Ви користуєтесь?
Тематичний розділ
Каталог сайтів
Новини
Фотогалерея
Тільки головною сторінкою
Відеоматеріалами




Loading...
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
bigmir)net TOP 100 PR-CY.ru
CТАТТI
27.04.2011
Автор: Тульчинська ЦРБ
Web: http://tulchlb.vn.ua/branch.php
Источник: Тульчинська ЦРБ
Село моє рідне як мамині очі: історія села Мазурівка Тульчинського району
Село Мазурівка знаходиться в трьох кілометрах на захід від міста Тульчина, і в 12 кілометрах від станції Журавлівка. Через село проходить шосейна дорога, яка зв’язує район з такими найважливішими промисловими і культурними центрами як Київ, Одеса, Вінниця.
Населений пункт Мазурівка входив в склад Нестерварскої сільської ради з 1960 року і як сільськогосподарська виробнича одиниця була в складі колгоспу «Україна» Тульчинського колгоспно-радгоспного територіального виробничого управління.
На теперішній час Мазурівка входить до Кинашівської сільської ради.
За народними переказами село Мазурівка відоме вже було в кінці ХVII століття. Земля, на якій жило населення було власністю польського магната графа Станіслава Фелікса Щенсного Потоцького. Окремі земельні володіння були пожалувані служилим людям, які оберігали багатство польського магната, і були в нього на службі. Згодом виникають на території Мазурівки хутора з назвами: «Корчі», «Завалля», «Капки».
В селі проживало багато людей з прізвищами Мазур, Капченко, Кушнір. Можливо, що від цих прізвищ людей, які були першими поселенцями цих хуторів, і населенні пункти дістали назви Мазурівки, Капки і т. д.
В 1885 році в Мазурівці вже було 180 дворів, з яких 120 дворів належали до Журавлівської волості, з 30 дворів були міщанськими і входили в склад Тульчинської міщанської управи. Поміщицького землеволодіння на території самої Мазурівки не було.
Головне заняття населення було сільське господарство і допоміжні різні промисли: шевці, звозчики, деякі годували свиней і перепродували їх, інші шили кожухи і продавали. Земельні наділи були незначні, техніка землеробства була низька, а тому земля не могла бути єдиним джерелом існування і необхідно було шукати допоміжний засіб для існування.
Всі хати були під соломою, одягалися люди в звичайний одяг: гуньки, постоли.
В селі майже всі були неписьменні. Церковно-приходська школа була відкрита в Мазурівці в 1895 році. В школі навчалося 30 дітей, яка містилася в звичайній, селянській хаті. Навчалися 3 роки. З учнями трьох класів заняття проводив один учитель. До революції 1917 року в селі випускалася газета.
В 1910 році граф Олександр Дмитрович Шереметьєв закупив для Кривіцької Марії, співачки імператорського театру, 24 га лісу і заснував там маєток, де був побудований трьохповерховий палац. На протязі року граф Шереметьєв більше часу проводив в Петербурзі, але влітку приїжджав в свої маєтки в Тиманівку і гостював у маєтку Марії Кривіцької.
Після Жовтневої революції 1917 року в маєтку був організований дитячий будинок для дітей-сиріт, але внаслідок необережного поводження з вогнем, будинок згорів, а сад і орні землі пізніше на вічне користування були закріплені за колгоспом.
В 1918 році політвідділом 5-го Радянського полку, який був розташований в Тульчині, був організований комітет бідноти, який став першим органом радянської влади, а пізніше були проведені вибори в сільську раду.
Активну участь в цих перетвореннях приймав бувший солдат царської армії Стасюк Михайло Гаврилович.
Перед Великою Вітчизняною війною колгосп імені Петровського виріс в багатогалузеве господарство, яке славилося високими врожаями зернових і технічних культур.
Віроломний напад німецько-фашистських загарбників перервав невтомну працю радянських людей. Сотні воїнів та жителів села Мазурівки відстоювали честь своєї Батьківщини. 15 березня війська 2-го Українського фронту в складі 40 і 27 армій з боями зайняли понад 100 населених пунктів. В тому числі села Тульчинського району. Так було звільнено село Мазурівку від німецько-фашистських загарбників. Прізвища полеглих воїнів-визволителів та мешканців села, що не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни, навічно вкарбовані у плити пам’ятника Воїнам – визволителям.
Славний подвиг на шляху Великої Вітчизняної війни здійснив житель села Мазурівки Микола Данилович Кучерявий. Указом Президії Верховної Ради від 24 березня 1945 року Миколі Кучерявому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Наказом Міністра оборони СРСР від 15 грудня 1955 року Микола Кучерявий навічно був занесений в списки 132-го гвардійського стрілкового Червонопрапорного орденів Суворова і Кутузова полка, де він служив.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни трудівники села взялися за відновлення зруйнованого господарства. На площі 980 га вирощували високі врожаї зернових культур, цукрових буряків, кукурудзи, картоплі, широкого розвитку набуло тваринництво.
З метою збільшення продуктивності колгоспного виробництва господарство колгоспу ім. Петровського села Мазурівки в 1958 році об’єдналося з двома колгоспами сусідніх сіл Кинашева і Нестерварки в одну сільськогосподарську артіль «Україна».
З 1961 року головою правління укріпленого колгоспу «Україна» був обраний Мозговий Микола Якович, демобілізований полковник авіації, який працював до 1978 року.
Згодом процвітало фермерство, підвищувались надої молока від кожної фуражної корови. За 1962 рік було надоїно по 3061 кг молока при зобов’язані 3000 кг. Передова доярка, депутат Кушнір Ліза Григорівна надоїла 3483 кг при план 3000 кг. Провідною галуззю тваринництва також було свинарство. Відгодовували в рік по 3455 голів свиней, м’яса здавали по 3090 центнерів.
З 1978 по 1995 рік головою колгоспу працював Чухно Андрій Дмитрович.
В 1994 році колгосп було реорганізовано в КСП (колективне сільськогосподарське підприємство).
1995 – 1998 роки – голова Вігор Микола Сергійович.
З 1998 року очолює господарство Лучко Андрій Андрійович.
В 1999 році КСП було реорганізовано в СТОВ (спільне товариство з обмеженою відповідальністю), яке 2001-го року було реорганізовано в ПСП (приватне сільськогосподарське підприємство).
В сучасній Мазурівці з’явилися нові вулиці, будинки, господарчі будівлі. Прикрашає село школа, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, продовольчі і промислові магазини, пекарня, заправка АЗЕСМ №1.
Населення села становить 2134 чоловіка. На хуторі Капки проживає 22 чол., на хуторі Марусине – 11 чол.

Кучерявий Микола Данилович

Микола Данилович Кучерявий народився 21 серпня 1924 року в селі Мазурівка Тульчинського району в селянській родині.
...Перед тим, як спалахнула заграва Великої Вітчизняної, Микола Кучерявий, хлопець з приміського села Мазурівки, встиг закінчити семирічку та ще працювати в рідній артілі. Він запам'ятавсь односельчанам таким: у не новій, але завжди чистій одежі, з батогом в руках; вітер куйовдить житній сніпок на голові. І ось Микола — в солдатській гімнастьорці, пілотці, з автоматом через плече.
«...Під прикриттям артилерійського вогню пішла в наступ піхота. Я бачила в бінокль, як в атаку піднялась дев'ята рота.
Попереду цепу бігли гвардійці з відділення Миколи Кучерявого...Першу лінію ворожих укріплень розгромили, та за ними була глибоко ешелонована оборона, з мінними полями, дротяними загородженнями, броньовими дотами. Злива вогню притискала дев'яту роту до землі. В цю напружену хвилину пролунав голос Кучерявого: — Лежати тут — означає померти, не виконавши завдання. Він звівся на цілий зріст, підняв над головою автомат і зі словами: «Вперед, гвардійці! За Бітьківщину!» кинувся тілом на заміноване загородження.
Оглушливий вибух струсонув землею, на всі боки полетіли шматки дроту й уламки кілків. У прохід рвонулись бійці. Подвиг Миколи Кучерявого зробив безстрашним кожного». Це - свідчення очевидця, учасниці того бою Тамари Сичової, яка згодом написала хвилюючу розповідь про своїх однополчан—книжку «На поклик серця», уривок з котрої тут наведений. Сталося це 19 вересня 1944 року в Карпатах.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року командиру стрілкового відділення 132-го гвардійського стрілкового полку 42-ї гвардійської стрілкової ордена Богдана Хмельницького Червонознаменної дивізії гвардії молодшому сержанту Кучерявому Миколі Даниловичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Похований в Румунії (село Соч біля м. Пашкани).
В селі Мазурівка встановлено пам’ятник – бюст Героя.
Медицина
Медичну допомогу жителям села надає фельдшерсько-акушерський медпункт, який був заснований 20 травня 1949 року рішенням правління колгоспу ім.. Петровського від 28.04.1949 року № 134.
З січня 1980 року медпункт знаходиться в спеціально побудованому приміщенні по вулиці Кучерявого, 177. До 1982 року завідуючою фапом була Ковцун Лідія Олександрівна. Акушерка Очеретна Зінаїда Олександрівна працювала з дня заснування фапу до 1994 року.
У штаті фельдшерсько-акушерського медпункту 3 працівника. Очолює медпункт з 1984 року Вакуленко Ольга Павлівна. Медсестрою з 1994 року працює Денисюк Валентина Миколаївна і молодшою сестрою з 2002 року Бондар Тетяна Іллівна.
Кинашівська сільська рада

Кинашівська сільська рада заснована в 1926 році, територія якої займає 6205 гектарів, до неї входять 3 населених пункти: Кинащів, Нестерварка, Мазурівка, селище Марусине, Капки і хутір Хмельницького.
На території сільської ради знаходиться 39 організацій – установ різної форми власності, 3 школи, 3 дитячих садка, 3 фапи, 3 бібліотеки-філії Тульчинської ЦБС, 1 амбулаторія, 3 поштових відділення зв’язку.
Головою сільської ради за 4 скликанням є Новоруська Марія Володимирівна, яка працює з 1994 року. Секретар сільської ради – Стасюк Тетяна Олексіївна.
Сільська рада співпрацює з районною радою і районною державною адміністрацією.
Всі заклади соціальної сфери за допомогою сільської ради газифіковані, щорічно проводяться капітальні і поточні ремонти в загальноосвітніх закладах та закладах культури.
Мазурівський ясла-садок
Мазурівський ясла-садок був відкритий 2 серпня 1991 року, в якому виховувалось 60 дітей. Очолювала на той час ясла-садок Проценко Галина Василівна.
Працював ясла-садок до серпня 2003 року і закрився в зв’язку з припиненням фінансування і малої кількості дітей. Але у 2005 році відкрився знову завдяки фінансуванню Кинашівської сільської ради.
Завідуюча Утюжникова Людмила Іванівна, яка на цій посаді працювала ще з 1994 року. Дітьми опікуються два вихователі Дідусенко Тетяна Анатоліївна, Гарбузюк Жанна Михайлівна і повар Тімахіна Ірина Володимирівна.




Мазурівська школа

Мазурівська школа заснована в 1929 році. Це була початкова школа, побудована громадою села. Першим директором був Войченко, ім’я та по-батькові не збереглося в пам’яті людей села.
З 1935 по 1937 рік директором школи був Кирило Софронович Поліщук, який працював в школі разом з дружиною Лідією Митрофанівною. Колектив школи на той час складався з 6 вчителів.
З 1938 року по 23 червня 1941 року директором школи працював Войтенко Йосип Профирович, який прямо з школи пішов на фронт.
Після визволення села і району від німецько-фашистських загарбників 14 березня 1944 року школа відкрила свої двері для дітей вже 16 березня. Школу очолила в той час Мельник Тамара Володимирівна.
В 1946 році з фронту повертається Войтенко Й.П. і знову працює директором до 1951 року.
В 1951 – 1966 роки директором призначається Лавочнік Іван Савелійович.
В 1953 році школа стає семирічною і вже в 1955 році відбувся перший випуск неповної середньої школи.
З 13 жовтня 1966 року директором школи призначається Малюський Григорій Володимирович.
1967 – 1977 роки – Войтенко Зінаїда Профирівна.
1977 – 1978 роки – Гордійчук Анатолій Андрійович.
1978 – 1985 роки – Козловський Іван Павлович.
В 1985 році директором школи призначено Рачишена Миколу Григоровича.
В 1990 році школа святкує новосілля в новому типовому приміщенні, яке було збудоване на кошти колгоспу «Україна». Головою колгоспу на той час був Чухно Андрій Дмитрович. Старе приміщення школи протягом 1991 – 1992 років було реконструйовано під дитячий садок.
З 2 січня 1993 року рішенням Тульчинської райдержадміністрації школа І-ІІ ступенів та дитячий садок об’єднані в навчально-виховний заклад «Школа І – ІІ ступенів – дитячий садок с. Мазурівки».
Початкову школу закінчило по приблизних підрахунках до 900 учнів.
Не одне покоління вийшло зі стін Мазурівської школи, люди найрізноманітніших професій: від простого робітника до академіка. Починаючи з 1955 року школу закінчило 1070 учнів, з них 46 відмінників. На сьогоднішній день в школі навчається 66 учнів.

Серед випускників школи:
- 45 вчителів;
- 38 лікарів та медсестер;
- більше 30 військових та працівників МВС;
- 120 механізаторів;
- 200 працівників сільського господарства;
- 18 інженерів;
- 50 працівників торгівлі;
- 40 бухгалтерів;
- 15 працівників культури та багато інших професій.
Також серед випускників школи є досить відомі та заслужені люди:
- професор Заболотний Дмитро Ілліч;
- генерал – лейтенант авіації Кравець Микола Дорофійович;
- генерал – полковник бронетанкових військ Безхребтий Михайло Якович.
Пекарня
Пекарня почала працювати у 2003 році. Директор Левчук Юрій Тимофійович. В штаті пекарні 33 працівники.

Мазурівська заправка АЗЕС №1
Відкрилась в 1996 році.
Підприємець Смолій Валентин Володимирович






 Звертань: 3462






ВIДПРАВИТИ SMS:
Оператор:
Абонент:
Повiдомлення:

За пiдтримкою smsline.biz

 ВОУНБ © 2009   Internet Studio Aura