НОВИНИ

17.02.2010

Автор: Головне управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв`язків з громадськістю
Web: http://www.vin.gov.ua/
Источник: Головне управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв`язків з громадськістю

В 1932-1933 рр. в Україні сталінським тоталітарним режимом вчинено один з найстрашніших злочинів проти людяності – Голодомор-геноцид українського народу, наслідком якого стала загибель мільйонів людей.
Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, а з урахуванням 6 млн. 122 тис. потенційно ненароджених дітей, Україна втратила понад 10 млн. осіб.
Верховна Рада України 28 листопада 2006 р. ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» та визнала Голодомор – відповідно до Конвенції ООН 1948 р. «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» - цілеспрямованим актом масового знищення людей.
Відтоді актуальності набуло питання юридичного встановлення осіб, винних в організації геноциду.
Згідно з нормами міжнародного права та чинного законодавства України, геноцид є умисно вчиненим діянням, спрямованим на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому.
Службою безпеки України протягом тривалого часу проводився пошук свідків, здійснювалося розсекречення та систематизація архівних документів, що стосуються подій Голодомору 1932-1933 рр.
22 травня 2009 р. СБУ порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні 1932-1933 рр. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального Кодексу України «Геноцид». Розслідування мало на меті з’ясування обставин масового вбивства голодом українських селян.
Розслідуванню кримінальної справи всіляко сприяли Український інститут національної пам’яті, центральні та регіональні державні архівні установи, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, науковці, громадські діячі, неурядові організації, представники української діаспори.
Слідством зібрано 330 томів кримінальної справи, допитано 1890 свідків, проведено 24 судових експертизи (в т.ч. медичні, психологічна, науково-демографічна та комплексна історико-правова). До справи долучено 5 тис. архівних документів, встановлено місця 857 масових поховань жертв геноциду.
В грудні 2009 р. Службою безпеки України розслідування кримінальної справи було завершено, справа була передана до Апеляційного суду м. Києва.
У січні 2010 р. суд розглянув цю кримінальну справу, констатував факт геноциду в Україні 1932-1933 рр. та визнав організаторами злочину Сталіна Й.В. – генерального секретаря ЦК ВКП(б), Молотова В.М. – члена Політбюро ЦК ВКП(б), голову РНК СРСР, Кагановича Л.М. – члена Політбюро ЦК ВКП(б), Постишева П.П. – секретаря ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У, першого секретаря Харківського обкому КП(б)У, Косіора С.В. – члена Політбюро ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У, Чубара В.Я. – члена ЦК ВКП(б), голову РНК УСРР, Хатаєвича М.М. - члена ЦК ВКП(б), члена Політбюро ЦК КП(б)У, першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У.
Через те, що вказані особи померли, суд закрив кримінальну справу відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального Кодексу України, тобто за нереабілітуючими обставинами.
Таким чином, досудове слідство і суд визнали, що згадані особи умисно організували геноцид українського народу.
Постанова суду вступила в законну силу 21 січня 2010 р.
Проведена робота щодо відновлення історичної справедливості є свідченням шанування пам’яті невинно убієнних в лихі роки геноциду, слугуючи водночас доказом невідворотності покарання за злочини проти миру та людяності – незалежно від строку давності.