Вінничанин Євген їздив на матч Україна-Англія на Донбас арену, але гола Девіча не бачив. Він взагалі не зрозумів, що сталося. Знаходячись прямо на стадіоні, він телефонував своїм друзями у Вінницю, щоб ті розповіли подробиці. Бо, як виявляється, за правилами УЄФА на великих екранах заборонено показувати спірні моменти.
Євген Горобій разом зі своїм другом Сергієм Лужецьким ще довго будуть згадувати матч у Донецьку. Це був справді історичний момент. Капітан команди Андрій Шевченко зіграв свій останній офіційний матч у збірній. Україна, хоч і програла, але дала англійцям достойний бій.
У дорозі з львів’янами
Придбати квитки на потяг у Донецьк було дуже важко. Вінничанам доводилось купувати їх за півтора місяці до матчу. І їм ще пощастило взяти квитки на додатковий вагон.
- Ми їхали потягом, який прямував зі Львова і був повністю набитий львівськими фанами, - говорить Сергій Лужецький. – Ще у Вінниці, зайшовши до потяга, ми відчули справжню фанатську атмосферу і їх настрій передався нам.
Дорогою в Донецьк, на кожній зупинці фанати гуртом вивалювались з потяга і бігли за пивом. Це спричиняло незручності, - потяг не рушав без них, тому трохи затримувався. Але міліціонери, які були в кожному вагоні, не виявляли порушень, бо загалом фани поводилися мирно і дружно.
Коли приїхали у Донецьк, місто переповнене фанатами з усієї України та Англії у день матчу виглядало дуже святково. Все мирно і спокійно. На кожному кроці привітні волонтери, які відгукуються на будь-яке прохання фанатів. Скрізь слідкують за порядком міліціонери.
- Я раніше був у Донецьку, - говорить Сергій Лужицький. – Але з цієї поїздки отримав масу позитивних вражень. Це справді було величезне свято футболу. Жаль звісно, що Україна вилетіла, але грала збірна на вищому рівні. Та й підтримку вони мали достойну. Найбільше запам’яталось, як весь стадіон співав національний гімн. Це було дійсно хвилююче і незабутньо.
Веселі англійці
В Європі англійських «ультрас» вважають найагресивнішими. Під час матчу Україна-Англія, британські вболівальники повністю зруйнували цей стереотип.
- Британці дуже веселі і позитивні люди, - говорить Євген Горобій. – Постійно фотографувалися з нами. А ще весело від них чути українську мову. Наприклад, коли хтось чхнув, вони говорять «Будь здоров», - смішно і приємно.
Перегляд матчу на полі має свої нюанси. Так, наприклад, за правилами УЄФА – показувати на головному екрані спірні моменти заборонено. Тому фанати на трибунах не могли бачити гол Девіча, і приводів проти судді було менше. Ті, хто сиділи біля бокової лінії, де стояв арбітр, відразу почали обурюватися – вони гол бачили. До бокового арбітра, в цілях безпеки, відправили побільше стюардів.
- У нашому секторі, після спірного моменту, всі дружно взялися за телефони і почали телефонувати тим, хто дивиться футбол по телевізору, - каже Євген Горобій. – До останніх хвилин трималася інтрига, але гол все-таки не зарахували. Ми думали, що так і має бути – це ж рішення судді, а самого гола ми не бачили. Уже після матчу, звісно, були і лайки в бік судді і невдоволення суддівством матчу взагалі.
Додому через Дніпропетровськ
Добиралися додому вінничани з Дніпропетровська. Взяти квиток з Донецька було просто нереально. Та й по дорозі до Дніпропетровська було багато заторів, всі ринули у сусіднє місто.
- У Дніпропетровську я встиг взяти останні квитки, - каже Євген Горобій. – Щодо готелів, де можна було б залишитися, то місць не було взагалі, хіба що в п’ятизіркових.
У Вінниці Євген не відвідував ні фан-зони у «Райдузі», ні інших закладів, де транслюються матчі. Вінничанин дивився матчі вдома, і за його словами, нашому місту такі фан-зони не потрібні.
- У нашому місті більшість дивляться матчі Євро вдома, або в кафе, - каже Євген. – «Райдуга» на матчі заповнювалася лише на третину, тому, я думаю, що не доцільно було б створювати ще якісь фан-зони.
Емоційних моментів на трибунах було вдосталь. Наприклад, перед виходом Андрія Шевченка, трибуни дружно скандували «Шева! Шева!»
- Стадіон - це набагато крутіше, ніж диван з телевізором, - говорить Євген Горобій. – Вдома ніколи ти не відчуєш тих емоцій і тої енергії, яка є на трибунах. Мене найбільше вразило те, що після матчу, не дивлячись на рахунок, трибуни ще хвилин десять аплодували команді стоячи. Ну хіба в телевізорі це можна побачити?! Навіть побачивши - не відчуєш!
27.06.2012
