НОВИНИ

22.10.2010

Автор: Управління у справах преси та інформації
Web: http://www.vin.gov.ua/
Источник: Управління у справах преси та інформації

Із 85-річним ювілеєм привітав голова Козятинської райдержадміністрації Олексій Лавренюк Героя Соціалістичної праці Йосипа Васильовича Гурика. До привітної гостини у Махаринці Олексій Іванович та перший заступник Микола Купчик завітали із подарунками та Почесною грамотою імениннику від Президента України Віктора Януковича.
Йосип Васильович багато бачив на своєму віку, багато пережив. Одягнувши солдатську шинель, пройшов він важкими фронтовими дорогами Далекого Сходу. Звістку про Перемогу зустрів у Чехословаччині. Повернувшись до мирної праці, закінчив сільськогосподарський технікум, потім працював механіком-контролером і керуючим Самгородоцької машинно-тракторною станцією. Життя налагоджувалось, але незабаром його направляють у найвідсталіший на той час Махаринецькій колгосп ім. Леніна на посаду голови правління колгоспу. З усього “багатства” від його попередника в господарстві залишилось 42 корови, 180 свиней,120 коней,860 гектарів землі та... понад мільйон карбованців боргу.
- Злидні були такі, що на перших порах у місцевого священика позичали гроші на придбання матеріалів, - розповідає Йосип Васильович.
Відродження господарства почали з рослинницької галузі, точніше, із розробленого місцевого торфовища, звідки почали возити торф на поля. Застосовували й органіку. І невдовзі врожаї пшениці на 8 центнерів перевищили середньорайонний показник. Порадували 600-центнерними врожаями і бурякові плантації. Груди умілого господарника прикрасив орден Трудового Червоного прапора. Відчуваючи стабільність сільгосппідприємства, “Під крило” Йосипа Гурика почали повертатись “махаринецькі залізничники”, де для кожного з них знайшлась робота. Із них було створено садово-городню бригаду.
- Які то були незабутні часи! Тільки яблук кожного року ми відправляли в Ухту по вісім вагонів, - з гордістю пригадує ветеран.
Було чим і обробляти землю. За рахунок взятих у банку кредитів закупили десять тракторів.
Стале рослинництво дало поштовх і тваринництву. Вже не завозили, як раніше, для годівлі солому з Білилівки. Налагодили й селекційну роботу. До10 кілограм зросли добові надої молока на корову. Щодоби на 1,3 кг прибавляли у вазі бички на відгодівлі.
Враховуючи можливості сільгосппідприємства, в районі вирішили створити відгодівельний пункт за рахунок передачі тварин, котрих утримували при місцевому цукрозаводі. І поголів’я худоби зросло до 7360голвів. Довелось будувати нові приміщення, водночас із цим від переробного підприємства до колгоспу проклали жомопровід, а також до сільгосппідприємства підвели залізничну колію. Здавалось, що є вже все, і можна не утруднювати себе зайвими клопотами, але Йосип Васильович вирішує розвести ще й птахівництво. Невдовзі 40 тисяч несучок та молодняка привільно почували себе у просторих курниках.
З роками господарство міцно стає на ноги. За рахунок колгоспу у селі споруджують двоповерхову школу, медпункт, розширюється приміщення клубу, впорядковуються вулиці та дороги. До бойових і трудових нагород керівника додається Орден Жовтневої революції.
Але найбільш пам’ятний для Йосипа Гурика 1974рік: в господарстві одержали на круг по 369 цнт зерна пшениці, що на 11 цнт більше за районні показники, державі продали близько 3 тисяч центнерів м’яса, понад 1 млн штук яєць. За найвищі результати господарювання він був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці.
І ось сьогодні герой відмітив свій 85-ий рік народження. Але й тепер не полишає Йосипа Васильовича оптимізм та віра у майбутнє. І сьогодні ветеран праці повний планів покращення показників району. Із своїми ідеями ділиться Йосип Гурик з новим керівництвом господарства.
Щиро і гостинно зустрів поважних гостей з району Йосип Васильович. Радий був, що і на рівні держави про нього пам’ятають – приємно здивувався Почесній грамоті від президента.
Зараз життя Йосипа Васильовича Гурика може стати прикладом для господарників-початківців, от тільки книжки про нього, на жаль, ще не написано, лише декілька заміток у галузевій газеті “Сільські вісті” та районному щотижневику “Вісник Козятинщини”...