НОВИНИ

12.10.2010

Автор: Управління у справах преси та інформації
Web: http://www.vin.gov.ua/
Источник: Управління у справах преси та інформації

Цього року селищу міського типу Теплик виповнилося 512 років з дня заснування. Біля районного Будинку культури розпочалося святкування іменин селища там тепличан та гостей громади зустрічав народний аматорський духовий оркестр районного Будинку культури (керівник Віталій Хіміч). З нагоди свята в РБК проходила виставка робіт образотворчого та декоративного мистецтва «Барви рідного краю», на якій були представлені мистецькі роботи жителів містечка. Це і картини, вишиванки, лозоплетіння, різьба по дереву, макраме, бісероплетіння та багато іншого. Адже теплицька земля багата на талановитих людей, роботи наших земляків представлялися не тільки в районі, області а й по всій Україні. До уваги учасників свята була представлена і фотовиставка «Кращі садиби селища».
З нагоди Дня селища в районному Будинку культури відбулися урочистості, під час яких мешканців смт Теплик привітали та побажали подальшого процвітання голова районної державної адміністрації Олександр Кравченко, голова районної ради Руслан Трамбовецький, начальник Головного управління НС у Вінницькій області, полковник служби цивільного захисту Руслан Шевчук, в.о. голови селища Галина Франюк. На урочистостях грамотами та цінними подарунками були відзначені переможці конкурсу малюнку, господарі кращих садиб Теплика, почесні жителі селища, жінки матері-героїні, актив селища.
Тепличан під час концерту своїми піснями та танцями вітали: квартет «Смілгород», зразкова вокальна дитяча студія »Перлинка», народний аматорський вокальний ансамбль «Любисток», зразковий хореографічний колектив РБК «Фантазія» та гурт «Шик», який презентував пісню «Теплицьке земляцтво». Автором музики до цієї пісні являється землячка, композитор, неодноразовий переможець районних, обласних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів – Ольга Янушкевич. Авторами слів – тепличанка, член спілки письменників України Тетяна Приймасюк та тепличанка, відома гумористка, володарка першої премії Всеукраїнського фестивалю сатири та гумору ім. Сови Раїса Гарбуз. Кульмінацією вечора став виступ Народного артиста України Станіслава Городинського. Організувала свято для жителів Теплицька селищна рада.
Для довідки:
Перша письмова згадка про Теплик належить до XV століття. Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи, збереглися й досі. В них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд. Факт існування Теплика в кінці XV століття підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кішок. В XV- XVI ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнало частих руйнувань під час ворожих нападів.
У 1582 році Іван та Андрій Кішки розділили володіння і воно стає власністю князя Острозького. У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких. Згодом до Самуїла Калиновського, котрий приєднав ці землі до Уманщини. Потім Теплицькими землями володіли Потоцькі. Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина – гречанка, котрій перейшло у спадок 32 тисячі кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії у 1822 році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри Полоцької (ім”ям її названо нинішнє село Саша), яка померла у 1892 році. Після її смерті Тепликом Володіє Костянтин Потоцький, який отримав його до перевороту в Росії 1917 р.

Населення Теплика займалося головним чином землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були і торговці. Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження. В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмочка Теплик, Тепличка.

Були часи , коли Теплик носив другу назву – Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалася мужність і стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Давнє поселення м. Теплика було невеликим за площею, воно займало тільки кут, своєрідний трикутник, утворений злиттям річок Свинарка і Тепличка. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку , що є притокою р. Удич.
В кінці XVII ст. поселення стало розростатися вверх і вниз по течії річок і досягло до шести верст. На півдні воно злилося з с.Бджільна, а на півночі досягло межі, де знаходилася новозбудована в 1775-1813 р.р. кам’яна церква – тепер приміщення музичної школи.

Розташований на перехресті торгівельних шляхів, Теплик у XVII-XIX ст. стає значним торгово-ремісничим пунктом. 300-літній ювілей Теплик зустрів уже в складі Російської імперії. Але вередлива фортуна піднесла йому не дуже приємний сюрприз - він стає заштатним містечком Гайсинського повіту Подільської губернії У 20-30 pp. XIX ст.. на Поділлі знову розгорнувся рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармелюка. У XX століття, свій 500-літній період розвитку Теплик вступив, щоб обновитися, зрости матеріально і духовно. 3 1923 року Теплик - районний центр.
Невмирущою славою покрили себе тепличани в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Вже з перших днів Великої Вітчизняної війни в райцентрі для боротьби з шпигунами та диверсантами було створено винищувальний батальйон у складі 200 чоловік. Понад 600 тепличан пішли на фронт. Широко відомі в районі імена П.Т.Плотнянського і М.О.Воронцова, Героїв Радянського Союзу. Петро Плотнянський родом із села Стражгорода, Микола Воронцов випускник Теплицького зотехнікуму. Уславили себе тепличани і підпільною та партизанською боротьбою. Саме тут народився перший на Вінниччині партизанський загін. Організатором підпільної боротьби став колишній агроном райземвідділу А.К.Микитенко. На всіх фронтах великої Вітчизняної війни мужньо боролися з ворогом майже дев'ять тисяч жителів району. Понад 5 тисяч з них віддали життя в ім'я Перемоги. Більше 7 тисяч колишніх фронтовиків удостоєні воєнних нагород.

У роки повоєнних п'ятирічок з відновленням старих, зруйнованих підприємств будуються нові, зокрема ті, що переробляють сільськогосподарську продукцію. В селищі побудовано нові приміщення комбінату побутового обслуговування, районної ради, відділу внутрішніх справ, редакції газети "Вісті Тепличчини" і районної друкарні, районної лікарні, райсанепідемстанції, насіннєвої інспекції, державної податкової інспекції, дитячого садка, ЗОШ №1, Будинку культури і бібліотеки та інших. За останні 20 років побудовано торговельний центр, кулінарну фабрику, ковбасний цех і цех безалкогольних напоїв.