CТАТТI

28.09.2011

Автор: Шевчук Ф.
Источник: Шевчук, Ф. Здрастуй, Бершадь! : з історії географічної назви / Ф.Шевчук // Бершад. край. - 1998. - 12 трав.

Здрастуй, Бершадь!
З історії географічної назви

Пишу про тебе вперше,
Моя кохана Бершадь,
Красунечко моя.
Тут стільки неба й світла,
Аж далечінь розквітла.
Тут народився я.
Микола Студецький

Про це маленьке мальовниче містечко на південному сході Поділля написано чимало сокровенних поетичних слів – незважаючи на свою провінційність і віддаленість від великих промислових центрів, воно постійно надихало місцевих митців на створення прекрасних пісень, картин, віршів... І наведені в епіграфі рядки – це зовсім невелика частка того, що написано про рідний край, рідне місто. Сьогодні ж ми хочемо заглибитися у далеке минуле і звернувшись до переказів та легенд, попробуємо з'ясувати походження такої незвичної для нашої мови назви – Бершадь.

Датою заснування міста вважається 1459-ий рік, коли Бершадь вперше згадується у письмових документах. Згідно з переказами, місцевий багатій Іван Слупич подарував частину своїх земель німцю Берншу, який і розпочав забудову міста. Проіснувало воно недовго, в 1482 році орди кримського хана Менглі-Гірея знищили Берншну (так назвали місто на честь його будівничого). Дізнавшись про це, Слупич наказав будувати нове поселення на правому березі річки Берладинки, в місті з'єднання з Дохною. Отже, однією з найбільш вірогідних версій походження назви є саме ця, що базується на прізвищі Бернш. По-скільки місцевим жителям було незручно вимовляти це чужоземне прізвище, то слово спростили і назва міста із Берншна згодом трансформувалось у Берша, а потім у Бершадь.

Є ще кілька версій, про які не можна не згадати. Одна з найбільш поетичних – легенда про відважну княжну Бершаду. Вона замінила свого батька-воєводу, який загинув при обороні міста від нападу кримських татар. Коли місто-замок було обложене татарами, старша сестра Бершада послала молодшу Дахну за допомогою до затону козаків, які розташувалися за річкою. Дахна, перевдягнувшись у татарський одяг, проникла через ворожу охорону, перепливла річку, дісталась до загону і привела козаків до замку. Після короткого бою вороги були наголову розбиті. З того часу, як свідчить легенда, на честь звитяжних сестер річка Берладинка стала зватись Бершадою, а вже пізніше цим іменем назвали Бершадь (Берладинці ж, очевидно, повернули первісну назву — до речі, про походження назв річок ми розповімо у наступних випусках сторінки). А ім'ям молодшої сестри була названа річка Дахна (Дохна).

Чи справді так було, і наскільки легенда відповідає дійсності? Важко відповісти, але ймовірність таких подій велика, тим більше, що, виявляється, у старослов'янській мові справді були такі жіночі імена.

Не можна скидати з рахунків і інші версії. Скажімо, одні краєзнавці припускають, що слово с “Бершадь” походить від старослов'янського “брег”, що означає і “берег» і “оберіг”, інші ж стверджують, що корінь назви слів шукати у татарському слові “береш” (бій, битва). І в цих поясненнях є велика частка ймовірності, адже річка Дохна, на якій розміщена Бершадь, була кордоном між Україною і Кримським ханством.

А ще ж пов'язують походження назви від назви риби “берш”, що водилася колись у наших річках.

Деякі краєзнавці схильні вважати, що назва міста походить від слова “борщ” Адже Анатолій Свидницький називає це містечко у своєму романі “Люборацькі” Боршаддю. Можливо, спочатку воно звалось Борщадь.

Жодною мірою не заперечуючи усіх цих версій, ризикну висловити і свою. Можливо, вона видасться для когось несподіваною, але, на мою думку, не можна проігнорувати того, що в німецькій мові існують два слова, з поєднання яких, ймовірно, й утворилася назва міста. Слово “бер” означає “ведмідь”, “шаде” – “шкода”, “жаль”. Разом – Бершаде. Тобто, значення цього слова – «жаль ведмедя». Очевидно, колись у нашій місцевості водилися ведмеді, і можна припустити, що на місці, де засновувалось місто, хтось убив одного з них. Засновникові міста (можна припустити, що він був німцем) стало шкода бідолашну тварину, він постійно повторював: “Бер, шаде”, “Бер, шаде”, місцеве ж населення дещо змінило це слово. Втім, це лише одне з припущень. Як би там не було, але етимологія цього слова досить цікава і вона, до речі, не обмежується вище сказаним.

Можливо, хтось із читачів може доповнити автора, запропонувати свою версію. Адже топоніміка – наука про походження географічних назв – досить цікава, особливо, коли йдеться про наш рідний край. Тож чекаємо ваших листів із розповідями про походження назв міста, сіл району.