Стельмах Михайло Панасович
|
Стельмах Михайло Панасович народився в с. Дяківці Літинського р-ну.
У 1932 р. закінчив Вінницький інститут соціального виховання. Вчителював на Вінниччині та Київщині, збирав і вивчав усну народну поезію. Під час служби у війську вийшла в світ перша збірка поезій “Добрий ранок”.
М. П .Стельмах – учасник другої світової війни, солдат-артилерист. Після важ-кого поранення, підлікувавшись, знову йде на фронт як кореспондент фронтової газети . У 1942 р. за редакцією М. Рильського виходять дві нові його поетичні збірки – “За ясні зорі”, “Провесінь”.
З 1945 р М. Стельмах працював в Інститутті мистецтвознавства, фольклору та етнографії в Києві. З того часу почалася і тривала все життя його основна робо-та – творення великих прозових полотен про українське село ХХ ст.
У 1949 – 51 рр. виходить в світ роман “Велика рідня”, 1957 р. – “Кров людська – не водиця”, 1959 р. – “Хліб і сіль”. До трилогії примикають романи “Правда і кривда” (1961 р.), “Дума про тебе” (1962 р.), “Чотири броди” (1979 р.), повісті “Гуси-лебеді летять” (1964 р.), “Щедрий вечір” (1967 р.).
М. П. Стельмах у своїх творах виявив величезне знання народного життя, побу-ту, звичаїв, мистецтва, володів усіма багатствами рідної мови, був визначним стилістом, майстром художньої форми. Багато працював у галузі драматургії, кіно, фольклористики, обирався депутатом Верховної Ради СРСР, академік АН УРСР з 1978 р. У с. Дяківцях в 1989 р. відкрито бібліотеку-музей його імені. Помер М. П. Стельмах 27.09.1983 р., похований на Байковому кладовищі у Києві.
28.03.2010
