За 32 км від Вінниці
Жмеринський район
Поштовий індекс 23130
Телефонний код 0 4332
Площа території 6 кв.м.
49°06'19" N 28°09'13" E
Фотогалерея міста Браїлів
Історія
Селище розташовано на гористій і водночас низинній місцевості поблизу злиття двох річок - Браги і Рову. Далеке минуле околиць Браїліва відкриває знаходження палеолітичних стоянок стародавніх людей. (Кам'яні та крем'яні знаряддя праці: кілька ручних рубил, наконечник списа, крем'яний ніж, молотки досі зберігаються в історичному кабінеті Браїловської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів).
Точне заснування як міста - суперечливе питання. Деякі вчені вважають, що Браїлів існував раніше до приходу литовських князів, і висувають версію, що Браїлів міг бути урочищем, де ховалося місцеве населення від татар та турків.
Остаточне походження назви міста не з'ясовано. Існують схожі назви в інших областях України і , навіть, в Румунії та Молдові. Можливо назва походить від слова "брай" - товкача для збирання бринзи.
Повернемося до "свідомої" історії міста. В 1434 р. князь Литви Сиґізмунд з військом рушив на Поділля проти Федора Коріатовича. Вирішальний бій стався у Вінниці. В 1435 р. польській шляхті вдалося захопити Західну частину Поділля. Решта ж земель залишилася під владою Литви. Тоді в 1440 р. в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко.
В 1594 р. поміщиця Палажка Печихвостська осадила Браїлів. Землі ці були спірними, тому розгорілася ціла судова справа в Любленському трибуналі. Браїлів згадується також в документах 1596 р. переважно в судових справах.
Браїлів лежав не подалік від двох історичних шляхів Коломійського шляху, так званої соляної дороги, та Чорного шляху, яким турки і татари йшли на Поділля.
В 1594 р. проти турків, які стояли коло Браїлова, виступили козаки і війська на чолі зі Свирговським, який застосував вдалий тактичний прийом. У таборі він залишив лише один каральний загін, створивши таким чином у ворога враження нечисленного війська. Браїлів витримав чотириденну осаду. Відтак до Свирговського приєдналось 3 тисячі молдовських воїнів, що забезпечило перемогу над 16-тисячним загоном турків, які щойно приспіли на допомогу. В результаті 7 тисяч турецьких воїнів полягло на полі бою. А в третій переможній битві багато турків попало в полон.
В 1608 р. власники Браїлова Ободенські і Цукровські отримали за Браїлів 3 тисячі золотих і відмовились назавжди від своїх домагань на вказані землі. У 1609 р. власниками Браїлова стали брати Ярофій та Гаврило Гостські, що успадкували маєток після смерті тітки, і які потім продали його за 20 тис. злотих брацлавському воєводі Янові Потоцькому.
За часи Хмельниччини Браїлів, за "Реєстром війська запорізького" (1649), був сотенним містечком Брацлавського полку, через який як раз проходив кордон козацької держави. Браїлів мав укріплений замок на зразок Вінницького. У містечку деякий час мешкав Максим Кривоніс, приїздивши сюди, щоб знайти людей в загони лісовчиків. Брацлавським полком керував полковник Данило Нечай.
Восени 1649 р. полковник очолив селян і міщан Поділля, які «не бажали повертатися в попереднє рабство». Згодом вів переговори з кримським керівництвом щодо надання допомоги в боротьбі проти польських військ. За наказом Нечая козацькі загони, всупереч Зборівським постановам, зайняли Шаргород і Браїлів, організував економічну блокаду західних районів Поділля, звідки проводив масове переселення на козацьку територію селян і міщан. У квітні 1650 р. під час переговорів у Києві з комісаром польського короля А. Киселем вимагав, щоб «жоден із шляхти, а поготів із панів (тобто - магнатів) римської віри, не важився за лінію, їхати, тільки аби слуг своїх і то русинів до своїх маєтків посилати; аби всіх підданих у всіх провентах цілком занехали, самими тільки шинком і млинами вдовольняючись...» Польське керівництво, вважаючи Нечая «найбільшим бунтівником», постійно вимагало від Хмельницького покарати його смертю.
На 1651 р. поляки планували нове вторгнення в Україну. В Браїлові була посилена залога козацької сотні. Потоцький посилає депешу, де дарував прощення за бунтарство. Але піддані Потоцького були вбиті. Сформувалося два ватажка під керівництвом Олександренко та Чугая. Перший після смерті другого, став своїм табором, який нараховував 10 тис. біля Браїлова, який став йому основним містом перебування. Але це тривало недовго. Браїлів опинився під владою Чернігівського каштеляна Яна Орджевольського. А в 1652р. староста кам'янецький Петро Потоцький здійснює напад на маєток і захоплює містечко і замок. До 1659 р. Браїлів стає одним з найбільш укріплених міст Поділля. В 1663 р. підписана формальна акт-купівля між Анна Орджевольська та Потоцьким. В 1664 р. Браїлів переходить в тимчасове користування колишнього гетьмана Івана Виговського, а відтак у 1665 р. знову повертається Потоцьким. Браїлів був у центрі військових подій між Махновським (посланцем польського короля Казимира) та гетьманом Дорошенко. От як це згадано у літопису Самійла Величка:
"Дорошенко ж, не рушаючи сам з Кальника за Маховським, виправив від себе з козаками й ордою уманського полковника Білогруда.
Білогруд тоді, прибувши до Печер і завівши бій з Маховським, розгромив його при всесильній божій помочі так, що той, покинувши свій обоз з усіма користями й тяжарами, налегці рушив до міста Браїлова, що біля Бара й Межибожа. Але й там не збувся, бо Білогруд, приспівши з козаками й ордою слідцем за ним, Маховським, до Браїлова 223, осадив Браїлів ордою, а сам з козаками пішов на Браїлів штурмом, в який вломився без великого утруднення й шкоди і почав громити ляхів. Тоді Маховський, зневірившись, що лишиться живий, вихопився з Браїлова з трьома лишень найнадійнішими хоругвами, сподіваючись пробитися з ними через орду і вислизнути до Польщі, але і в тому одурила його надія, оскільки ординська сила оточила його з хоругвами і одних поляків вибила, а інших, разом з Маховським, забрала в неволю, звідкіля він потім викупився за немалу ціну. Отож не без причини пролилися на Маховського сльози православних українських людей, бо через те, що поводився немилосердно з тими бідними людьми, і сам за божим правосуддям підпав із військом під знищення й повну поразку."
1672р. Браїлів стоїть без війська, поляки зникли, турецькі війська Магомета IV під командуванням Халіл-паші вже захопили Кам'янец, де він залишив свій гарем, і містечка Поділля. Підступивши до Браїлова вони отримали невеликий опір з маленького загону козаків та місцевих. На ту пору обороною керував сотник Данило Сокіл та його син Павло. Оборона тривала декілька днів, і була явно не на користь місцевих, сотника було вбито. Потайним ходом вибрались з замку. На ранок в замку панувала тиша, турки залишили замок зруйнувавши деякі споруди і добряче його пограбувавши. Невелику турецьку залогу розгромили і знищили місцеві, після цього турки не наважувались ставити свої залоги в містечку, боялись нової розправи нескореного народу.
У 1793 р. Поділля ввійшло до складу Росії. На початку XIX ст. Браїлів переходить у володіння Фелиціана Юковського, одруженого на одній з дочок Потоцького. Він в 1868 році продає маєток К.Ф. фон Мекку, відомому залізничному підприємцю. Цей факт пов'язав відомого композитора Петра Чайковського з цим невеликим містечком. Справа в тому, що дружина Карла фон Мекка - Надія була великою шанувальницею і другом композитора. Про місце Надії в долі Чайковського багато сперечань. Історія взаємовідносин дуже непроста. Деякі бачили в матеріальній залежності композитора від багатої жінки - трагедію, інші - спасіння. Деякі бачать в діях фон Мекк розрахунок, інші - кохання без надії та взаємності, треті - щиру дружбу. А ось що писав П.І. Чайковський про Браїлів:"В Браилове хочу отдаться любви моей к природе. Нет места во всём мире, которое давало бы мне в этом отношении так много простора. Поездки в Браилов остануться в моей памяти лучезарным воспоминанием о самых поэтических днях моей жизни"
Зараз це невелике містечко, але досить промислове - Цукровий завод, Сокоморсовий завод, Швейна фабрика , Браїловський виробничий центр реалізації засобів захисту рослин об'єднання «Украгрохім», хлібозавод, комбікормовий завод, цегельний завод
Фотогалерея міста Браїлів
Замок
Замок побудований в 1440. багато зазнав руйнацій і перебудов (як ви вже встигли прочитати самі). Після турецької навали існувала заборона на реконструкцію замків. Тож руїни Браїловського рушилися доки їм не заволоділи магнати Потоцькі. Вони відбудували замок і так він простояв до 1790р. При замку існували потаємні підземні ходи. Один з них вів до костелу а інший до монастиря.
На території колишнього замку розміщається сокоморсовий завод.
Троїцький Собор
В 1740 р. Францишек Потоцький розпочав будувати костел, а завершив Станіслав Потоцький. Браїловський монастир має типову композицію: костел і приєднаний до нього з боку хору корпус келій. Однак костел має вигляд дещо нетрадиційний. З північної сторони при вході здіймається дзвіниця, що своєю багатою пластикою і великими нішами, швидше нагадує пишну палацову башту в стилі бароко. В склепінчастих перекриттях зроблено овальні ніші - дзвони тут звучали по-особливому. В прозірчастому малюнку кованих поручнів другого ярусу дзвіниці центральне місце займає зображення семикінцевого хреста під короною - гербу Потоцьких, переробленого після переведення монастиря в православний старообрядний хрест. Браїлівські розписи монастиря дуже славились. Виконав їх в кінці XVIII ст. фарбами по штукатурці художник-монах Йосип Прахтль на замовлення Франциска Потоцького. Король Станіслав Август, відвідуючи Браїлів в 1787 р., милувався цими фресками. На жаль, їх сюжетні декоративно-орнаментальні мотиви збереглись погано. Зараз фрески частково реставровані. Після польського повстання 1831 р. монастир було переведено в православний Троїцький, а тому були внесені деякі корективи в архітектуру будівель. Попри активну полонізацію, православ'я у Браїлові не занепало. У 1741 р. православний люд мав свій прихід. За часів Коліївщини за наказом Гервасія Лінцевського єпископа Переяславського була заснована православна протопопія. Постійно велася боротьба з унією, у якій чи не найактивнішу участь брали загони Савки.2 Але вже починаючи з 1768 р. православний рух був придушений конфедератами. А з приходом російських військ в 1773 р. до Браїлівської протопопії приєднались 21 священик і прихід. 24 липня 1781 р. було схвалено дозвіл на будівництво каплиці у містечку. А 6 травня 1783 р. відбулося освячення Браїлівської церкви Святої Трійці.
У 1793 р. Поділля ввійшло до складу Росії. Після того, як в 1832 р. з Браїлівського монастиря виселили католицьких монахів, православна церква почала клопотання про перехід Вінницького жіночого монастиря в Браїлів. В 1845 р., якраз на свято Трійці, відбулося переселення Вінницького жіночого монастиря в Браїлів. Процесію зустрічав сам архієпископ Арсеній. На честь свята монастир отримав назву Святотроїцького. Цього ж року при монастирі було створено училище для сиріт.
Великий монастирський храм постає прямо напроти в'їзду в монастир. За ним тягнуться корпуси, окремі флігелі, а ще далі - господарські приміщення.
Територія Браїлова під час 2 світової війни входила до складу Транстністрії (Задністров'я), тобто в зоні окупації Румунії. В 1942 р. монастир був відкритий, як багато храмів і монастирів на той час. В 1962 р. монастир було знову закрито. Постійні наклепи і брехливі звинувачення сприяли цьому.
В 1989 р. монастир було повернуто Православній церкві. 19 березня 1990 р. відслужена перша служба. За 10 років відновлено храм, що був завалений сміттям. Збудували дзвіницю, зробили внутрішню і зовнішню реставрацію всього корпусу і зовнішньої частини Троїцького собору.
13.12.2016
