Історія Іллінецького краю сягає глибини віків. З наукових досліджень вчених-археологів дізнаємося, що на території району виявлені сліди поселень неолітичних племен, зокрема поблизу сіл Шабельної, Кальника та неподалік селища Дашів.
Значно вищого рівня розвитку зазнали землі Присоб’я в мідно-кам’яний вік. У період розквіту трипільської культури, на думку істориків, на Іллінеччині існувало понад десяток поселень, найбільшим серед яких було Вербівське, де нині знаходиться урочище Камінна Криштопівської територіальної громади.
Бронзовий вік теж залишив свій відбиток на наших землях, що засвідчують археологічні знахідки, зібрані біля відомої могили Сорока, котра знаходиться на узбіччі автошляху Іллінці-Дашів-Гайсин. В цей період поблизу села Кальник розташовувалося велике городище, обнесене високим і довгим валом, що йшов від Сороки до Дашівських земель. Рештки цього валу збереглися й понині.
Значного розвитку набула матеріальна культура скіфів-орачів Присоб’я, що підтверджують знайдені речові пам’ятки, вироби із заліза, бронзи і золота. На цей період у нашім краї було біля трьох десятків курганів, окремі з яких ще й досі височать на полях біля сіл Паріївка, Купчинці, на окраїнах Іллінців (на Голиках та Варварівці). В одному з кальницьких курганів, розкопаних археологом В.В. Антоновичем у 1891 році, була поховальна камера-склеп кубічної форми, споруджена з дубових стовпів, з’єднаних грубими рейками і накритих двома шарами дубових дощок. Тут було знайдено черепи, скелети і кістки людини і тварини, 60 тригранних бронзових стріл, залізні кинджали, наконечники, списи, ніж, обручка, уламки бронзових та золотих прикрас. Багатим виявився курган біля Іллінців, розкопаний у 1901-1902 роках археологом Н.Є.Бранденбургом. Серед його знахідок – художньо-оздоблена золота обкладка налуччя.
У другій половині І тисячоліття нової ери в Присоб’ї жили племена східних слов’ян-уличів. Два круглих городища уличів виявлені в урочищі Гегове біля Дашева.
Особливу сторінку в історії Іллінецької землі посідає період Визвольної війни проти польсько-шляхетського гноблення (1648–1654 рр.). Козацьким полковим містом українського народного війська став Кальник. Полком керував легендарний Іван Богун – друг і сподвижник Богдана Хмельницького. Кальнику підпорядковувалися сотенні містечка, серед яких: Погребище, Липовець, Іллінці, Дашів, Животів, Балабанівка, Жорнище, Зозів, Вінниця, Немирів, Вороновиця та інші.
Земля Іллінеччини пам’ятає і відважного лицаря козацької доби – Максима Кривоноса. За однією з легенд отчого краю, на його честь названо лісове озеро між селами Китайгород та Городок – Перебийносове.
Бурхливо розгорталися події у Надсоб’ї в період антифеодального повстання, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина. Наші славетні предки мужньо боролися зі своїми гнобителями. На жаль, історія не залишила відомостей про багатьох учасників гайдамацького руху, але скупі тогочасні хроніки переповідають, що селяни Кальника і навколишніх сіл брали участь в боях проти польських загарбників у складі загонів Максима Залізняка та Івана Гонти. А гайдамаки із загону Гната Голого завдавали ударів по польському гарнізонові, що розташовувався в Дашеві.
Існують відомості, що саме в цей час, на початку другої половини ХУІІІ ст., в містечках і селах краю було збудовано багато культових споруд, окремі з яких збереглися й донині. Справжньою окрасою селища Дашів є Михайлівська п’ятикупольна церква, вражають витонченістю роботи трикупольна Миколаївська церква в Борисівці та Богородична церква в Іллінцях.
Горді наші краяни й з того, що земля Іллінецька на певний час стала прихистком для «перших російських благовісників свободи» - саме так колись назвав декабристів великий Т.Шевченко. В історичних документах про Південне товариство декабристів, як правило, найчастіше йдеться про Тульчинську управу цієї таємної організації дворянських революціонерів у Росії. Однак не варто забувати, що в Тульчині товариство було засноване в березні 1821 року, а фактично за весь час свого існування його управа знаходилася в Іллінцях. Про це свідчили генерал-майор С.Волконський, полковник О.Поджіо, прапорщик М.Бестужев-Рюмін, С.Муравйов-Апостол, які часто бували в містечку над Собом. Отже, Іллінці були центром керівництва декабристським рухом.
Друга половина ХІХ сторіччя принесла на Іллінеччину значний розвиток промисловості, зокрема в цей час у нас почали виробляти продукцію 4 цукроварні – Іллінецька, Бабинська, Кальницька та Кам’яногірська. Родючі чорноземи Присоб’я давали гарні врожаї солодких коренів. Слава про наш край полинула по всій Російській імперії. Згодом, вже за радянської доби, Кальницька цукроварня була ліквідована. Довгий час лідером у виробництві цукру на теренах колишнього СРСР залишався Іллінецький цукровий завод. Якісну продукцію виробляли цукровари Бабина та Кам’яногірки. Нині працює лише Іллінецький цукровий завод.
Серед великих промислових підприємств, що виникли в позаминулому столітті, варто згадати млини в Іллінцях, зокрема «Маримонт» був відомий на всю округу, цегельні заводи, майслобойня, пивоварний завод в Кальнику та інші.
Початок ХХ ст. на території району ознаменувався наростанням хвилі невдоволення серед робітничого класу і селянства. Жителі Іллінеччини вимагали від власників підприємств збільшення заробітної плати, поліпшення умов праці.
Жовтневий переворот у Росії докорінно змінив долі наших краян. Братовбивча, нікому не потрібна громадянська війна, період НЕПу, перші п’ятирічки, штучний голодомор 1932-1933 р.р., який став геноцидом Кремля проти українського народу, масові репресії цвіту української нації – все пізнала земля Іллінецька, все знесла і стерпіла.
Новим нелюдським випробуванням для жителів Надсоб’я стала Велика Вітчизняна війна. Більше 4200 уродженців і жителів району віддали своє життя в двобої з коричневою чумою. Четверо наших славних земляків за бойові подвиги удостоєні звання Героя Радянського Союзу – В.А. Гелета з с. Чортория, Г.М. Шимко та М.З. Брацюк з с. Хрінівка, О.С. Западинський з с. Кальник. А І.Н. Бойко з села Жорнище удостоєний цього звання двічі. Іллінеччина в роки війни стала центром партизанського руху на Поділлі.
Післявоєнний період – це період нових трудових звершень наших краян. Докорінно змінилося сільське господарство, значного розвитку зазнала промисловість.
Слава про Надсоб’я полинула далеко за межі області. Четверо наших земляків були удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці – доярка М.Ю. Плахотник з с. Голики, дояр Ф.П. Хоменко з с. Яструбинці, доярка М.І. Коцюруба з с. Купчинці, Г.П. Павленко – апаратниця Кам’яногірського цукрового заводу.
Змінили свої обличчя села, селище, містечко. Особливого розвитку зазнали освіта, культура та охорона здоров’я.
21.12.2018
