Царський вокзал. Не кожне місто на світовій карті може сказати, що його залізничний вокзал має справжню царську опочивальню, де свого часу відпочивав сам цар! А в Жмеринці до цього часу зберігаються стіни, які бачили Миколу ІІ, Григорія Котовського, Симона Петлюру, Леоніда Брежнєва та інших відомих в історії постатей.
Факт 1. За рішенням керівництва Південно-Західних залізниць архітектором залізничного вокзалу став Зіновій Іванович Журавський – київський інженер-архітектор, який працював у службі колії.
Урочисте відкриття залізничного вокзалу відбулося 1 вересня 1904 року. Спорудження фактично стало одним з перших побудованих в стилі, який згодом отримав назву український модерн – коли в архітектурно-декоративних формах з’єднувалися стилістичні способи класики та модерну.
Факт 2. У 1906 р. завершився ремонт тунелів, а в 1911 р. – усього комплексу. Вокзал за своїм типом нагадує залізничний вокзал у Мюнхені. Коли Микола II приїхав подивитися на новий вокзал, то першими його словами були: «Вот сукин сын!».
Архітектор подумав, що імператор незадоволений результатом і застрелився. А Микола II, насправді, просто таким чином висловив своє захоплення. Звісно, це легенда.
Факт 3. Ззовні вокзал дуже незвичайний – побудований у вигляді корабля, що прямує до Чорного моря в Одесу. Криті платформи схожі на палуби, а купол на даху нагадує капітанський місток.
Всередині – високі просторі вестибюлі, холи, зали очікування. Наразі на ремонт закрито ресторан, у якому в радянські часи відсвяткувати якусь урочисту подію вважалося особливим шиком. Це був майже Метрополь з масивними дубовими дверима висотою у 4 метри, розкішними люстрами, залом з величезними вікнами, витонченим ліпленням на стінах і стелі у вигляді водоростей та оздобою з дерева.
Факт 4. Під час громадянських заворушень в Україні у 1920-х років у приміщенні вокзалу деякий час містився штаб Григорія Котовського. Набивка настінного малюнку на панелях та стінах по трафаретах спотворила первісну кольорову гаму приміщень під час капітального ремонту вокзалу у 1954р. До речі, у цьому ж році масляною фарбою були пофарбовані не тільки стіни і стелі, але й дерев’яні різьблені панелі, що теж мало не дуже гарний вигляд.
Факт 5. На привокзальній площі до 2012 р. стояв пам’ятник Остапу Бендеру – герою сатиричних романів Ільфа і Петрова, у яких Жмеринка згадується як «Последний настоящий город на земле».
Пам’ятник великому комбінатору у Жмеринці було демонтували у ході реставрації вокзалу.
Факт 6. Ленін більше не стоїть. Під час масової декомунізації по всій країні після Революції Гідності на 4 платформі вокзалу у 2014 році пам’ятник вождю світового пролетаріату зруйновано, а погруддя Ілліча змінив бюст Першого Президента «Укрзалізниці» Бориса Олійника біля Дирекції залізничних перевезень.
Факт 7. Протягом 2011-2013рр. відбулася повна реставрація вокзалу. На відбудову залізничного красеня з державного бюджету України було витрачено майже 70млн.грн. Урочисте відкриття відбулося 26 березня 2013р.
Факт 8. Під час реставрації виконавці робіт максимально зберегли вокзал у первісній формі, відновили зруйновані навіси над І та ІІ платформами, залишили клеймо виробника на опорах, а маленька частина фасаду будівлі на 2-й платформі, де не торкнулася рука реставраторів, – до цих пір зберігає пам’ять про минуле.
Реставратори також залишили на 2-й платформі у первісному вигляді ушкодження від розриву снаряду часів Другої світової війни.
Факт 9. №224. Саме під таким державним охоронним номером наш вокзал включено до державного реєстру національного надбання пам’яток містобудування та архітектури.
Факт 10. У 2015р. Жмеринський залізничний вокзал потрапив до 15-ки найкращих вокзалів світу! Пишаємося архітектурною пам’яткою та візитівкою славного Поділля!