22 серпня 2016 р. в с. Марківка Теплицького району відбулося відкриття музею М. Д. Леонтовича – філії Вінницького обласного краєзнавчого музею. Головна мета нової експозиції – уславлення імені нашого земляка Миколи Дмитровича Леонтовича – видатного українського композитора, хорового диригента, фольклориста, педагога i громадського діяча, який вписав яскраву сторінку в історію української музики.
Його життя – це приклад самовідданого служіння Україні, справі відродження української культури, зокрема хорового мистецтва.
Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 р. в с. Селевинці, присілку с. Монастирок Брацлавського повіту на Поділлі (нині Немирівського району на Вінниччині) у родині сільського священика. Роки навчання пройшли у підготовчому класі Немирівської гімназії (1887), Шаргородському духовному училищі (1888–1892) та Кам’янець-Подільській духовній семінарії (1892–1899), де вивченню хорової музики і співу відводилося важливе місце.
Після закінчення семінарії Микола Дмитрович працював у Чукiвськiй двокласній школі. Саме тут у 1901 р. з’явилася «Перша збірка пісень з Поділля». Згодом М. Леонтович викладав у Тиврівському духовному училищі (у цей період композитор одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич), Вінницькій церковно-вчительській школі, де завершив роботу над «Другою збіркою пісень з Поділля», працював вчителем музики у залізничній школі Гришино (нині м. Красноармійськ) на Донбасі, викладачем співів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі. Це був час композиторської зрілості і великих творчих звершень Леонтовича, у цей період у доробку композитора з’явився геніальний «Щедрик».
23 січня 1921 р. у батьківській хаті в с. Марківка від руки вбивці передчасно трагічно загинув всесвітньо відомий великий композитор Микола Дмитрович Леонтович, якого справедливо називають «Українським Бахом».
У грудні 1977 р. до 100-ліття з дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича було відкрито музей у с. Марківка Теплицького району Вінницької області, де колись мешкали рідні митця й він неодноразово гостював у них, та саме тут трагічно загинув і був похований. Автором експозиції та організатором створення музею став Анатолій Завальнюк – кандидат мистецтвознавства, професор Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Архітектурний та художній проекти виконав львівський художник Ярослав Ульгурський. У 1982 р. музею було присвоєно звання «народний».
У листопаді 2012 р. експозицію музею було закрито для відвідувачів через аварійний стан приміщення, постало питання про передачу закладу на баланс області. Так, рішенням Вінницької обласної ради у вересні 2015 р. він став філією Вінницького обласного краєзнавчого музею.
Під час підготовки нової експозиції музею М. Д. Леонтовича працівниками Вінницького обласного краєзнавчого музею було здійснено чималий обсяг робіт. А саме: вивчено літературні джерела про життєвий і творчий шлях видатного композитора, відпрацьовано картотеку ОУНБ ім. Тімірязєва та матеріали Державних архівів Вінницької та Хмельницької областей, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Усе це дало можливість представити на новому рівні життєвий, творчий шлях видатного українського композитора та вшанування його пам’яті.
Реконструкцію приміщення музею та благоустрій його території здійснено приватним виробничо-комерційним підприємством «Будівельник». Благоустрій прилеглої території могили Миколи Леонтовича, що знаходиться неподалік музею, виконано департаментом будівництва, містобудування та архітектури облдержадміністрації.
До створення сучасної експозиції було залучено архітектора, керівника проектно-виробничої організації «Майстерня музейних проектів», члена Спілки дизайнерів України, Національної спілки архітекторів України Олександра Антонця. Експозицію оснащено системою мультимедійного супроводу.
Майстерно втілено образ видатного земляка у скульптурному портреті, встановленому біля музею, заслуженим художником України, членом Національної спілки художників України Володимиром Оврахом.
Завдяки величезній роботі, що провели фахівці в різних галузях – музейники, архітектори, скульптори, проектанти, будівельники, розумінню та підтримці обласних державної адміністрації та ради, управління культури і мистецтв облдержадміністрації, Теплицьких райдержадміністрації та райради, Степанівської сільської ради тощо, Вінниччина отримала колосальний за своїм значенням заклад культури та гідно увічнила ім’я славетного земляка – всесвітньо відомого композитора Миколи Дмитровича Леонтовича.
Тож запрошуємо відвідати музей М. Д. Леонтовича у с. Марківка Теплицького району та обіцяємо незабутні враження.
Експозиція музею М. Д. Леонтовича розміщена у чотирьох експозиційних залах.
У найбільшій за площею першій залі, відповідно до художнього рішення, експозиція побудована у вигляді паралельного демонстрування експозиційного матеріалу: на стіні розташовані крупноформатні пейзажні світлини населених пунктів, де у різні періоди жив композитор, а в експозиційній консолі вздовж стін подані експонати та документальні матеріали.
Знаковим і смисловим центром цієї зали стали розміщений на центральній стіні крупноформатний портрет М. Д. Леонтовича роботи Б. Реріха 1921 р. та родинне піаніно Леонтовичів. Карта Вінниччини, на зворотній стороні стіни, символізує назву першого експозиційного розділу «Вінниччина – батьківщина М. Д. Леонтовича», де нанесені населені пункти, з якими пов'язаний життєвий шлях митця.
Через показ особистих речей родини Леонтовичів, родинні фото, копії документів та листів, експозиція розповідає про дитячі та юнацькі роки композитора, його батьків і родину, роки навчання, викладацьку діяльність, перші творчі кроки, навчання у Санкт-Петербурзі, викладання співів у залізничній школі м. Гришино, що на Донеччині, особисте життя митця.
Особливими етапами у житті композитора були Тульчинський і Київський періоди. Робота у Тульчинському єпархіальному училищі, навчання у Болеслава Яворського, надзвичайно насичене життя у Києві – найбільш плідний період творчості М. Д. Леонтовича, саме у цей час з’явилися його знамениті хорові обробки народних пісень, твори духовного змісту. Цей період позначився розквітом творчої діяльності митця та відображений у експозиції музею через численні експонати.
Завершальні матеріали експозиції першої зали стосуються останніх років життя митця та його незавершеної опери «На русалчин Великдень».
Візуальний акцент експозиції цієї зали – каліграфічна композиція із назвами творів славетного композитора та копії партитур його творів.
Для проведення лекцій і культурно-освітніх заходів тут застосовуються аудіо- та аудіовізуальні інсталяції системи мультимедійного супроводу, встановлений мультимедійний термінал, до медіабази якого ввійшли: біографія композитора, ноти оригінальних творів М. Д. Леонтовича та народних пісень у його обробці, аудіо- й відеозаписи виконання творів композитора, кіно-, теле-, відеосюжети про життя і творчий шлях М. Д. Леонтовича, які не були висвітлені у музейній експозиції.
У другій і третій експозиційних залах здійснено реконструкції кабінету батька композитора – священика Дмитра Феофановича Леонтовича та вітальні родини Леонтовичів. Відтворення реальної обстановки життя і діяльності священика здійснено в кабінеті батька, який не зраджуючи сімейним традиціям протягом кількох поколінь служив на духовній ниві. У цій експозиційній залі представлені ікони, богослужбові і духовні книги, предмети для звершення церковних таїнств, верхній одяг та головні убори духівництва того часу.
Комплекс предметів присвячений загибелі Миколи Дмитровича, адже останні хвилини свого життя він провів у батьківській хаті в Марківці. На подіумах у вигляді дощатих помостів, які стилізовано відтворюють фрагменти дерев’яної підлоги, у кабінеті і вітальні експонуються меморіальні предмети, зокрема меблі.
Предметний ряд вітальні складається, переважно, з меморіальних речей родини: обідній стіл, посуд, побутові речі, меблі тощо. Родзинкою цієї зали став відреставрований родинний килим ХVІІІ ст.
У експозиційному розділі четвертої зали «Вшанування пам’яті М. Д. Леонтовича» представлені матеріали, що розповідають про заходи і події після смерті композитора. Зокрема, створення Всеукраїнського музичного товариства ім. Леонтовича та його філій, вшанування пам’яті композитора за кордоном, пам’ятні місця, пов’язані з його іменем, фестивалі і музичні свята, встановлені на честь митця пам’ятники та меморіальні дошки тощо.
Характер експозиційних матеріалів (документи, афіші, листівки) визначив і дизайн експозиції, де експонати скомпоновані на крупноформатних стендах та розміщені на стінах зали. Акцент експозиційної зали – бюст М. Д. Леонтовича (автор Є. Дзиндра), обабіч якого розміщені експозиційні вітрини з виданнями, присвяченими творчості композитора. У цій залі на моніторі демонструватиметься виконання творів композитора та застосовуватиметься звуковий супровід.
13.05.2020
