CТАТТI
15.12.2025
ЧЕСТЬ ТОБІ, ГЕРОЮ. ВДЯЧНІСТЬ УКЛІННА І ПАМ’ЯТЬ ВІЧНА.
Розпачливе горе увірвалося в ще одну родину Крижопільської громади. навіки розбило серце мамі, затьмарило весь світ батькові, забрало кохання у дружини, залишило без таткової любові синочка.
Біланчук Віталій Юрійович, 17 жовтня 1986 року народження. Крижопільськими вулицями, якими ходив у садочок, у школу, де зустрічався з друзями, працював і будував плани, він повернувся додому «на щиті». Повернувся з пекла війни, на якій два роки мужньо і професійно захищав усіх і усе, що любив у цьому житті.
Провести його до місця вічного спочинку прийшли сотні людей. Щоб віддати останню шану тому, хто не ховався, не тікав, не шукав шляху для ухиляння, я розуміючи, яка страшна ворожа нечисть суне на рідну землю, зробив усе, що міг, аби її зупинити.
Від батьківського дому велелюдна скорботна процесія рушає повз місця, де він навчався, працював. На мітингу на честь Героя староста Красносільського старостинського округу Валентина Чепелюк з болем говорить про пекельний рахунок війни, який та виставляє і великим містам, і маленьким селам. 80 жителів старостату взяли до рук зброю і відстоюють свободу і незалежність своєї країни.
- Віталій Біланчук – уже сьомий Герой, з яким прощаємось навіки, - каже староста про втрати Красносілки та Зеленянки.
Розповідаючи про таке коротке життя Віталія, зазначає, що народився він у Крижополі, тут виріс, навчався у школі №1. У 2004 році відслужив строкову службу в ЗСУ. Після служби працював менеджером у торгівлі. Одружився, разом з дружиною Тетяною виховували синочка Дмитрика, у будівельному ліцеї здобув фах електрогазозварювальника, працював апаратником обробки зерна у ТОВ «Крижопільський елеватор». Добрий, щирий, працелюбний, товариський – так про нього кажуть усі, хто знав.
З лютого 2023 року був мобілізований до ЗСУ. Відтоді звичне життя і його, і родини кардинально змінилося – на тривожне у своїй непередбачуваності.
Біланчук Віталій Юрійович служив оператором відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів батальйону морської піхоти частини А4548. Його мужність була незламною, професіоналізм – самовідданим. На найскладніших ділянках фронту він демонстрував свою майстерність і силу духу.
Та 22 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Констянтинопіль Донецької області на мить покинув Воїна янгол-охоронець – і ворог відібрав життя Героя.
- у цю гірку мить всією громадою поділяємо ваше горе, шановні рідні, - звертається до батьків, дружини, сина, брата та всіх близьких Віталія селищний голова Володимир Василишен. – Схиляємо голови у вдячності і глибокій скорботі. Вічна слава та низький уклін тобі, Герою. Нехай твоя душа знайде вічний спокій та Господь прийме її, де спочивають наші праведники.
Слово бере побратим Віталія Вадим. Але немає тих слів, щоб означити таку втрату… «Віталик був мужнім воїном, хорошим побратимом і прекрасним другом. Прощай, брате…».
Хвилина мовчання відраховує секунди, в яких – життя десятків тисяч наших Захисників і Захисниць. І тепер до них доєднався Віталій.
З усіма військовими почестями хоронять його на місцевому кладовищі. Настоятель православної Церкви України отець Петро Підсадний просить молитися за світлу душу Віталія, бо єдине, що йому тепер потрібно – це наші молитви. Величезний потік тих, хто прощався з Героєм, схилившись над труною під синьо-жовтим прапором…
Приспущені прапори на могилах полеглих Героїв, що зустрічають ще одного свого побратима.
Найбільше у світі горе – хоронити свою дитину – відбирає сили у матусі.
Прапор України, під яким і за який воював Герой передають дружині і синочку.
Плачуть сотні людей від цієї страшної картини трагедії, від непоправності втрат, від безсилля щось змінити і повернути.
Бо у смерті, що сіють прокляті рашисти на нашій землі, немає меж і є своя страшна логіка – вона забирає найкращих. Таких як Віталій Біланчук, і тисячі його побратимів у Небесних Легіонах України. Створити вічну пам’ять, Боже, по безневинно вбитих, і Своєю справедливість воздай їхнім вбивцям сторицею…
Спи спокійно, Віталику. Спасибі, що ти був на цій землі. І будеш завжди у пам’яті тих, хто тебе знав.
Захищай свого синочка вже з Неба – бо на землі ти для цього зробив усе, що міг і мав зробити. Нехай пошле Всевишній світло Царства Небесного твоїй душі. А твоїм рідним – сили вистояти у страшному горі. Заради пам’яті про тебе.
Най щирі співчуття від «Сільських новин» батькам, дружині, сину, брату, всім рідним і близьким Героя.
Звертань: 56
