CТАТТI
15.12.2025
Крижопіль попрощався з Воїном – Героєм
Але рашистський ворог відібрав майбутнє у того, кому ще б жити та жити про матусю турбуватися, сином гордитися…
Олег народився 2 травня 1980 року у Крижополі разом зі своєю сестричкою –двійнятком. Зростав хорошим хлопчиком, який і в дорослому житті відзначався щирим серцем. Навчався у Крижопільській школі № 1. Здобув фах майстра сільськогосподарського будівництва у Крижопільському будівельному ліцеї, і це лише додало надзвичайної майстерності його справді золотим трудящим рукам. Скільки цими руками було зроблено гарного, потрібного, корисного! Будь-які будівельні чи ремонтні роботи виконував майстерно, зі своїм особистим старанням. І нікому не міг відмовити у допомозі. Працелюбний, скромний, щирий – таким його знали всі, з ким зводила доля.
Але вторгнення московитської орди на рідну землю змусило будівничого стати воїном. Призваний на військову службу у серпні 2024 року. Олег Степанович служив старшим оператором 2 відділення безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки роти безпілотних наземних систем військової частини А2980. На війні довелося зустріти воїну своє 45-річчя. А вже наступного дня, 3 травня 2025 року, поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області ворожий FPV дрон, посланий руками окупантів відібрав життя нашого Захисника.
Сьогодні Олега Степановича зустрічали, встеляючи квітами дорогу і стаючи на коліна – ті хто його знав і не знав при житті, - у рідній громаді у всіх населених пунктах на шляху кортежу з тілом Героя.
Віддаючи шану вірному присязі Воїну, патріоту і просто добрій трудящій людині.
На скорботному мітингу на честь Олега Оніщука селищний голова Володимир Василишен звертається до односельців і родини «У нас сьогодні спільне горе, спільна втрата і біль, адже проводжаємо в останню дорогу ще одного мужнього Героя. Саме завдяки таким захисникам як Олег сьогодні Україна тримає оборону, шкода тільки, що такою дорогою ціною. Ми схиляємо голови на знак поваги та шани до полеглого воїна, який іде у Вічність але назавжди залишиться у серці кожного з нас. Усією громадою висловлюємо щирі співчуття вам шановна родино – матері Марії Григорівні, сину Андрію, дружині, сестрам. Розуміємо що жодні слова не зможуть зменшити ваш біль, ваше горе. Поділяємо їх разом з вами. Нехай Господь дасть Олегу Степановичу Царство Небесне, а вам –сили пережити втрату. Слава Герою!».
Співчуття від імені Збройних сил України висловив на мітингу начальник відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Дмитро Тирса, зазначивши, що Олег Оніщук у бою за свободу та незалежність України, виявивши стійкість, мужність та героїзм, віддав найдорожче –своє життя.
Хвилиною мовчання вшановують пам’ять Олега Степановича Оніщука та всіх хто віддав життя у кривавій війні з росією відстоюючи свою рідну державу.
… Вулицями рідного селища Героя востаннє приносять до місця вічного спочинку. Ховають з усіма військовими почестями трикратним салютом і Державним Гімном. А прапор під яким і за який воював батько, вручають сину.
Разом з салютом злітає до Небес ще одна світла душа Воїна і Трудівника. Хай милостивий Господь дарує на Царство Небесне, хай не марною перед Божим Престолом буде велика жертва заради ближнього свого, за яку Олег Степанович Оніщук заплатив своїм життям.
А тут, на землі, залишається, усе що зроблене його руками. І пам’ять – світла й вдячна.
Звертань: 59
