CТАТТI
15.12.2025
Будівничий, що став воїном-героєм
3 березня 2022 року, мобілізувавшись добровольцем, представник наймирнішої професії мужньо воював у танковому підрозділі.
Народився Олександр Дмитрович 12 жовтня 1968 року в селищі Крижопіль. Закінчив ЗОШ №1, Заболотненське ВПУ, де здобув професію будівельника. А далі багато трудився, зводив будинки на радість людям, працював не тільки в Україні, а й за кордоном. Його поважали за відповідальність, працелюбність, доброту і щирість. Жити б та радіти. Але – повномасштабне вторгнення московітів перекреслило все.
Він не чекав, щоб загарбники прийшли у рідне селище. Він не розповідав, що йому щось заборгувала держава. У свої неповні 54 роки Олександр Дмитрович прийняв однозначне чоловіче рішення – зупинити ворога там, куди він дійшов,- каже на мітингу на честь полеглого Героя начальник другого відділу Тульчинського РТЦК та СП Володимир Мороз. І навколо гарячого патріотизму нашого земляка, дуже швидко сформулювався екіпаж однодумців, які були завжди першими. В одному з важких нерівних боїв з російськими орками, прикриваючи перегрупування наших військ,сталь бойової машини не витримала, але навіть підбитий і понівечений танк свою башту з гарматою направляв у бік ворога. Хлопці не здавалися і стояли до кінця…
А перед тим останнім боєм в Олександра Дмитровича було багато інших - у найнепередбачуваніші перші місця великої війни. Оборона Києва, визволення Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Лук’янівки. Далі бої на Сумщині. Його сила духу на відданість побратимам були непохитними навіть у найважчі моменти. А потім – Харківщина. Весна 2022 року. Ворог маючи значні преваги в техніці і кількості розлючений стійкістю українців, рветься вперед. Харків зовсім близько». На один наш танк було п’ять і більше, - скаже про бої на цьому напрямку ворожих,- скаже про бої на цьому напрямку один із команди Залізної танкової бригади… серед тих, хто ціною власного життя зупиняє рашистів – і Олександр Дмитрович Хитрук. 5 травня 2022 року був останній для нього бій. І з того часу Воїн вважався зниклим безвісти.
Усі довгі роки, місяці, дні , години і хвилини родина чекала, молилася, хапалася за ниточки звісток і надії. Може в полоні? Чи важко поранений?
Але зустріч виявляється гіркою і розпачливою – експертиза підтвердила смерть героя. У неділю з ним прощалися в Крижополі. Під похмурим небом зустрічали навколішках скорботний кортедж, несли квіти полеглому Герою, тихо витирали сльози. Щирі співчуття від усієї громади висловлює на скорботному мітингу голова громади Володимир Василишен. Володимир Миколайович запевняє що подвиг і самопожертва Воїна залишається в пам’яті земляків, що втрата, неймовірно страшна для родини, є болючою для всієї громади, для всієї України, «Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав батьківщину і кожного з нас».
Звертань: 46
