Мапа Липовецького району (http://ukrainainkognita.org.ua/)
|
Територія – 0,97 тис. км2
На території району знаходиться: місто, селище міського типу і 57 сільських населених пунктів,
Кількість населення – 42,1 тис. чол.
сільське – 26.0 тиc. чол.
міське – 16,1 тис. чол.
Відстань від райцентру до м. Вінниці –56 км.
Річки: Десна, Соб
Адміністративний центр району – м. Липовець
Населення – 9,3 тис. чол.
Липовеччина має славне історичне минуле, відома своїми трудовими та культурними традиціями, талановитими людьми – справжніми майстрами своєї справи.
Липовецький край розташований у північно-східній частині Вінницької області, межує з Калинівським, Погребищенським, Оратівським, Іллінецьким, Немирівським та Вінницьким районами області. Примітними рисами рельєфу є 15 річок, найбільші з яких – ліві притоки Південного Бугу – Десна і Соб, у які впадають Вільшанка, Сібок та інші малі річки.
Липовецький район лежить при переході від Подільського плато до Придніпровської височини. Найвища точка (322 м над рівнем моря) знаходиться біля с. Богданівки. Поверхня – підвищена, полого-хвиляста лісова рівнина, розчленована балками із лісо- і луко- степовими ландшафтами в західній частині.
Серед сільських населених пунктів 10 відносяться до числа малих (менше 100 жителів), 40 – до середніх, 7 – до великих (від 1 до 3 тис. жителів). Це – Стара Прилука (перша згадка 1146 р.), Зозів (1552 р.), Вахнівка (1578 р.), Приборівка (1630 р.), Нова Прилука (1780 р.), Росоша і Нападівка (назви обох вперше з’являються у ХVІІІ ст.).
Головним ресурсом, яким володіє Липовеччина, є її земля, 90 відсотків якої становлять чорноземи. Клімат тут помірно-континентальний, з теплою, порівняно недовгою зимою і теплим літом. Масиви лісів розміщені, в основному, у південно-західній частині району: на територіях смт Турбів та сіл Вахнівка, Козинці, Приборівка, Щаслива. Найпоширенішими породами дерев є граб, береза, дуб, ясен, липа, сосна.
Надра району багаті на корисні копалини. Переважають глина червона та каолінова, граніт, пісок, торф. Наявність значних покладів каоліну (його родовище біля Турбова – є одним із найбільших у Європі), сприяло появі в районі заводу з виробництва каоліну збагаченого. Липовецький цегельний завод побудовано поблизу покладів глини.
Попередниками липівчан були скіфи, уличі, чорні клобуки, ліпани, козаки-уходники, переселенці із Сіверщини і Волині.
Пізніше з’явилися села, де компактно жили вірмени, поляки, євреї. 1930 р. у Липовецькому районі мешкало 105 тис. чоловік, але внаслідок сумнівних експериментів за роки радянської влади ця кількість скоротилася більш як удвічі.
На території району виявлені скіфські кургани, могильники трипільської, зарубинецької, черняхівської та інших археологічних культур, слов'янські і давньоруські поселення.
Перші письмові згадки про Липовеччину знаходяться у працях давньогрецького історика Геродота (V ст. до н.е.). Він називав кінцевим пунктом походу перського царя Дарія на скіфів (514 р. до н.е.) річку Оар, тобто Соб (у давні часи – Собар).
У період Київської Русі ця територія належала до Болохівської землі, за володіння якою часто точилися війни між Київським, Галицьким і Волинським князівствами. У зв'язку з цим у літописах між 1146 і 1150 рр. знайдено звістки про порубіжну фортецю Прилуки (нині – с. Стара Прилука), племінний центр Куниль (ймовірно, розміщувався у Липовецькому мікрорайоні Скакунка) і племена турпіїв (їх етнонім відображено у назві Турбова).
Стара Прилука, Липовець і Турбів – найдавніші літописні містечка, які більше, ніж на два століття старші за місто Вінницю. За легендами, ці перші поселення згоріли у полум’ї монголо-татарської навали.
До речі Стара Прилука згадується ще в Іпатіївському літописі. Тоді поселення належало галицькому князю Володимиру. З 1648 р. – це сотенне містечко Кальницького (Вінницького) полку. Залишки захисних споруд того часу збереглися до сьогодні під назвою «Бурти». На думку краєзнавця О.Рогового, майже 380 років тому Стара Прилука була козацькою столицею гетьмана Івана Кулаги-Петрижицького, адже, як доводить краєзнавець, тут перебував гетьман, Козацька Рада, тобто всі основні козацькі органи влади. Це й дає йому підстави стверджувати, що Стара Прилука колись таки була столицею Козацької України, хоча й недовго.
02.12.2008
Герб Липовецького району
Прапор Липовецького району
Липовецький район
