CТАТТI

02.06.2011

Автор: Томашпільська центральна районна бібліотека

З любові до рідного краю, матері – землі починається людина.
Не можна любити того, чого не знаєш.
Пізнання історії свого народу й любові до нього нерозривні.
З них проростають великі почуття інтернаціоналізму, патріотизму.
М.Стельмах.

Село Вербова в XVII-XVIII століттях

Наше село Вербова розміщене на південний захід в 2-х км. від вузлової залізничної станції Вапнярка, яка розміщена на підвищенності, що є складовою частиною Подільського плоскогір’я і утворене між ріками Південний Буг і Дністер.

Зона - Лісостеп.

Рельєф - середньо-пересічний.

Ґрунти - опідзолені чорноземи.

Клімат – континентальний.

Перші поселення відносяться до кінця XVII століття. На початку ХVІІІ століття (І73О-І735 рр.) землі на яких розміщено село попали у власність польського феодала - кріпосника князя Вербовського. За переказом старших жителів села назва села ви¬никає від першого власника князя Вербовського.

На початку другої половини ХVІІІ століття село Вербова нараховує понад 900 жителів, в т.ч. 471 чоловіків і 450 жінок. В цей час посилюється релігія в селі.

В 1784 році будується перша дерев’яна церква поруч з князівським палацом, який був збудований в 70~х рокад ХVIII століття (1772-1775рр.). Кріпацтво, яке посилювалось в ХVІІІ ст., відклало свій відбиток на економіку і культуру села: недоско¬налість знарядь праці, низький рівень обробітку ґрунтів, суцільна неписьменність населення і ін. Селяни відробляли панщину 5 -6 днів на тиждень.

В кінці XVIII століття, 1791 року, землі між Південним Бу¬гом і Дністром приєднані до Росії.

Село Вербова - XIX століття.

В середніх роках 40-45 рр. XIX століття на зміну князів Четвертинських приходить польський поміщик - Перловський, йому

Наприкінці XIX от. /дані 1897 р./ с. Вербова нараховувала 326 дворів з населенням 1361 чол. дістається 810 га землі, садиба - 10 га, рільної землі - 600 га, лісу - 200 га. Церква в цей час утримувала 55 га. Вся краща земля знаходилась в руках експлуататорів селянських мас – поміщика, попа, сільської старшини. Селяни мали мізерні наділи від 0,5 га. до І,5 га. Обездолені, безземельні селяни - кріпаки с. Вербова як і все селянство тодішньої України, покладали багато надій на земельну реформу 1861 р., але реформа нічого кращого для них не принесла, крім посилення експлуатації. Навіть після реформи 1861 р. селяни відробляли 2-3 дні на тиждень панщину, збільшились податки. Обездолені і безземельні селяни для свого прожиття були змушені віддавати свою силу і здоров’я в панському скарбі,

В 70-80-х роках XIX ст. будується залізниця на південь, до м.0деси

Від початку виникнення поселення с. Вербова і до 1884 р. селяни були всуціль неписьменні. Тільки в 1884 р. в селі вперше відкривається початкова церковно-приходська школа, яка розміщалась в непридатному будинку на земельному наділі церкви, яка була побудована в 1844 р. (місце де розміщений теперішній клуб). Школа мала одну класну кімнату в якій було розміщено перти в три ряди: І, 2, 3-й класи. Навчання проводилося одночасно у всіх 3-х класах (30-40 учнів). Вивчали: слов’янську мову, за¬кон божий, арифметику. Такою школа була до 1917 р.

Село Вербова на початку XX століття.

Революційний рух 90-х років та революція 1905-1907 рр.

Селяни с. Вербова під керівництвом свого вожака Загрійчука Михайла Артемовича виступили проти поміщицького гніту. В результаті спаду революції 1905-1907 рр. селянам с.Вербова, які приймали активну участь в боротьбі проти своїх місцевих гноби¬телів довелось залишити село і виїхати на Донбас, Новоросійськ та інші міста.

В руках поміщика, церкви і сільської старшини, як і раніше зна¬ходяться найкращі землі.

В руках поміщика 60% або 560 га. землі, в руках церкви - 8% або 75 га., решта 32% - 298 га. в селян. В 1912 р. поміщик Ярушинський продає помістя с.Вербова польському поміщикові Новінському, який утримує землеволодіння в Вербові до революції 1917 р.

Перша світова війка 1914 р. принесла страждання для селян. Селя¬ни - чоловіки села, які раніше відбували військову службу в Царській армії, зразу ж буди мобілізовані на фронт, ті, які не служили, призвані в ополчення. В селі залишились пристарілі чоловіки та жін¬ки з дітьми. Життя селян стає важким. Весь тягар робіт падає на пле¬чі беззахисних жінок - трудівниць. Недорід, нестача предметів першої необхідності - солі, гасу, мила, сірників та ін., майже суцільна неписьменність накладає свій відбиток на економічний і культурний рі¬вень життя села. В сільському господарстві почалась розруха.

В 1914 р. в с.Вербова переїхала сім’я Черняхівських. Майбутньому героєві Великої Вітчизняної війни в той час було 7 років. Батько Івана Даниловича Черняховського, Данило Миколайович, працював у поміщика Новінського по найму.

Революційні події в селі 1917-І920 рр.

Як тільки розпочались революційні події 1917 р. місцевий помі¬щик Новінський поспішно почав продавати землю по знижених цінах та інше майно і виїхав в Польщу. В селі створюється ревком, головою ревкому було обрано Паламарчука Аксевія Іларіоновича, і при актив¬ній допомозі Черняхівського Данила Миколайовича селяни почали розби¬рати панський хліб, худобу, реманент та ін. майно. В сім”ї Черняховських, як і в інших безземельних селянських сім’ях, настав голод.

Селяни дружно допомагали сім’ї Черняхівських.В 1918 р. було донесено петлюрівським бандитам, які знаходились на станції Вапнярці, що Черняховський Данило Миколайович допомагав селянам громити поміщицький маєток. Петлюрівці схватили Данила Микола¬йовича Черняховського і повели на розстріл, але селяни не залишили в біді свого односельчанина і відстояли його, після цього Данило Микола¬йович Черняховський тяжко захворів і незабаром помер від тифу. Мати не могла перенести тяжкої втрати і теж через 5 днів померла. Сім’ю Черняховських спіткало тяжке горе: діти залишились сиротами (три брати -Михайло, Іван і Олександр; три сестрички - Марія, Нас¬туся і Олена).Діти переходять під опікунство селян. Старші діти змушені були піти на заробітки.

В 1919 р. в селі вперше було обрано сільську Раду: головою було обрано Конопліцького Прокопа Васильовича, але робота ради була перер¬вана вторгненням білополяків. Після розгрому білополяків (жовтень І920) сільська Рада відновила свою роботу по землевпорядкуванню і другим голо¬вою сільської Ради було обрано Лисмака Тимофія.В цьому ж 1920 році створюється перша комсомольська організація. Першим секретарем було обрано Колісника Гаврила Павловича. Комсомоль¬ська організація допомагала сільській Раді впроваджувати в життя пер¬ші Радянські закони на селі.

Першими комсомольцями були: Черняховський Михайло Данилович, Ко¬лісник Гаврило Павлович, Січксвськйй І.I, Марчак Семен, Прокоф’єв Федір, Бурлачук Іван П, Реміняк Іван Савович, Бондар Ганна і др.

Комсомольці села виконували культосвітню роботу: організували хату -читальню, драматичний і хоровий гуртки та роботу по ліквідації неписьменності, допомагали сільській раді проводити землеустрій.

В 1920 р. організовується комітет незаможних селян, який стає основною опорос Радянської влади в селі, бойовою політичною організацією найбіднішого селянства. Головою комітету незаможних селян від початку і до його розпуску працював Чорний Соловей Федорович. Комітет незаможних селян здійснив землевпорядкування села, розподіливши між селянами 650 га поміщицької землі, згодом і церковну землю.

В період іноземної інтервенції і громадянської війни комнезам являвся активним провідником політики Комуністичної партії і радянської влади на селі.

Село Вербова І921-1930 рр.

За роки імперіалістичної і громадянської воєн сільське госпо¬дарство села дуже занепало. Посуха І921 р. ще більше підриває сільське господарство. Необхідна була велика творча енергія і революційне під¬несення серед селянських мас, щоб ліквідувати тяжкі наслідки війсь¬кової розрухи і створити нове соціалістичне сільське господарство. Як тільки селянини отримали землю вони з ентузіазмом взялися за від¬будову сільського господарства. Швидко розширюються посівні площі зернових, буряка і інших культур. Для надання допомога селянам створюється бурякове товариствово.

В 1921 році в селі було організоване сільське товариство взаємодопомоги, головою якого було обрано Рачишена Юхтима Григоровича. Пізніше в 1927 р. для надання допомоги селянам було організовано кредитне товариство, яке очолив Коваль Гнат Павлович,

Усвідомивши ленінський кооперативний план, селяни нашого села вирішили створити колективне господарство. Так 17 березня 1923 р. 12 сімей, чоловіки яких сули активними членами комнезаму, об’єднуються в сільськогосподарську артіль, усуспільнивши реманент та тягло. Перші члени артілі: Паламарчук Аксевій Іларіонович, Колісник Андрій Пав¬лович, Паламарчук Степан Іларіонович, Конопліцький Микола Васильович, Коваль Гнат Павлович, Колісник Гаврило Павлович, Баланик Кирило Григорович, Костецький Василь Дем’янович, Пентела Юхтим Йосипович, Чорний Соловей Федорович, Пасічник Іван Сергійович, Реміняк Яків Андрійович.

Першим головою сільськогосподарської артілі було обрано Паламар¬чука Аксенія Іларіоновича. 20 вересня 1923 р. сільськогосподарська артіль села Вербова офіційно реєструється як нормальна сільськогосподарська артіль з символічною назвою „Незаміжник", що відповідала дійсному стану - в перші роки її існування. Знаряддя праці були примітивні: шість плугів, дерев’яні борони і драпаки, дві сівалки, одна жатка. Господарство артілі почало швидко зростати.

Вже в 1926 році колгосп придбав трактор - "Красный путиловец” і снопов’язалку і др., складні на той час сільськогосподарські машини. Поява першого трактора в селі була незвичайною подією. Гуркіт трактора, який прибув опівночі із ст.Вапнярка, підняв на ноги всіх жителів села і ее дивлячись на пізній час, маже всі жителі села прибігли на господарство колгоспу подавитись на чудо –машину, яка сама іде і плуга і плуга за собою тягне. Першими трактористами були Конопліцький Микола Васильович І Пасічник Іван Сергійович.

В 1924 р. при колгоспі "Незаміжник” створюється партійна організація в кількості п’яти комуністів: три комуністів - жителі с.Вербова: Колісник Андрій Павлович, Паламарчук Аксевій Іларіонович, Коваль Гнат Павлович, один житель села Крижопіль (нині с.Високе) і один житель села Антополя. Секретарем парторганізації був обраний Колісник Андрій Павлович. До зони діяльності парторганізації відносились такі села: Вербова, Крижопіль (нині Високе), Колоденка, Марківка і Антопіль.

Парторганізація не тільки керувала відбудовою і розвитком; с/г в даних селах зони, а й вела велику роз'яснювальну роботу про переваги колективного господарства над індивідуальним.

Село Вербова І92І-І930 рр.

В 1925 р. було збудовано приміщення сільського клубу, який стає центром культурно-масової роботи на селі.

В 1926 р. в сільському клубі встановлюється чотирьохламповий радіоприймач Б4-4.

В 1928 р. на звернення селян Вербової до ВУЦВК про закриття церк¬ви в селі, обранцем селян були 68-ми річний Мельник Сільвейстер, 45-річний Реміняк Яків, 65-річний Реміняк Іван. ВУЦВК задовольнив прохання вербівчан. Церква була закрита і перетворена в сільський клуб, ціле¬спрямована антирелігійна пропаганда, що проводилась парторганізацією с.Вербова ближчим часом дає свої наслідки - закривається церква в с.Крижопіль (нині с.Високе), с.Марківка.

Весною 1928 р. селяни с.Вербова організовують другу артіль "Черво¬ний сівач" - і восени цього ж року зникли межі між селянськими наділами вербівчан. В 1929 році колгосп "Незаміжник" об'єднується з "Червоним сівачем", утворивши велике колективне господарство. Назва колгоспу збе¬реглась за першим -"Незаможник” вербівчани першими в Тульчинському ок¬рузі здійснили суцільну колективізацію. Незабаром суцільна колективізація була здійснена в с.Крижопіль (нині с.Високе), с.Марківці.

с.Вербова І93І- І940 рр.

В 1931 році робітники Харківського тракторного заводу беруть шефст¬во над вербівським колгоспом як одним із найстаріших колгоспів України. В знак відзначення такої йоді - робітники ХТЗ прислали в дар колгоспу колісний трактор "ХТЗ".

В І931-1935 рр. колгосп розгортає велике господарське будівництво - будує типове приміщення для МТФ на 100 голів, конюшню на 250 голів коней, дві типові свиноферми, баню, водопровід, який підводиться на всі тваринницькі ферми і громадські приміщення, розширюється млин (будівлі збереглись до нашого часу).

В 1931-1932 рр. на площі 100 га висаджується сад, на площі 35 га-виноград. Розширюється колгоспна пасіка і в 1934 р. нараховується 150 бджоло родин.

Дня переробки овочів і фруктів на місці та виробництво тваринницької продукції в І934-І935 рр. в колгоспі було збудовано: сушарку, повідловарку, цех по виробництву виноградного вина, цех по переробці свинини і гов’ядини.

Налагоджено виробництво власної господарської тари: корзини, бочки, перерізи, ящики і др. З початку встановлення Радянської влади в селі ішла турбота про школу.

Приміщення церковно-приходської школи не відповідало новим вимогам школи, тому в 1922 р. під школу був пристосований попівський будинок - чотири класних кімнати і квартира для вчителя.

В 1928 р. за рішенням загальних зборів села розпочато будівництво нового типового приміщення школи яке було закінчено в І930 р. В 1930-1931 навчальному році почала працювати семирічна школа, якій в 1932 р, присвоєно назву зразкової.

В 1933 р, до десятиріччя з дня організації колгоспу за рішенням Ра¬дянського уряду було створено документальний кінофільм під назвою "Дві заяві літери”, власне сама назва колгоспу "Незаможник" не відповідала змістові - колгосп став заміжний.

В 1933-1935 рр. в колгосп переселяються на постійне проживання демобілізовані червоноармійці їз військових частин, що розміщалися в м.Тульчин і м.Гайсин. Для них було побудовано десятиквартирний житловий будинок та 30 особняків з всіма господарськими приміщеннями.

З організацією Вапнярської МТС (І931-І932 рр.) покращилось технічне обслуговування колгоспу.

Зросла урожайність с/г культур, зросла і оплата праці колгоспників. На кожний вироблений трудодень колгоспники отримували по 2,5-3 кг. хліба зерном і по 2-3 крб. грішми.

В період бурхливого економічного зростання колгоспу росла і міцніла партійна і комсомольська організації, всі галузі колгоспного виробництва очолювали комуністи і комсомольці.

Однак в період культу особи Сталіна селу було завдано значної шкоді втрата кращих кадрів - комуністів, заарештовано і фізично знищені ті хто в свій час боролися за зміцнення Радянської влади на селі в перші роки її існування - Паламарчук Степан Іларіонович, Бондар Дмитро Степа¬нович. Фальшиве обвинувачення було сфабриковане проти Колісника Андрія Павловича і засуджено. Безневинно були заарештовані і знищені жителі с.Вербова які працювали на залізниці ст.Вапнярка - Ребрина Іван Маркович, Гончарук Степан Йосипович, Бурлачук Яків Павлович.

Внаслідок арешту кращих колгоспних кадрів, колгосп організаційно ослаблений, почався період економічного спаду всіх галузей колгоспного виробництва.

Село Вербова І94І-І945 рр.

Мирна праця колгоспників нашого колгоспу, як і всіх радянських лю¬дей була перервана віроломним нападом фашистських варварів на нашу Країну Рад.

На захист Вітчизни мобілізовані всі чоловіки пригодні до несення військової служби.

22 липня 1941 р. в село вступили окупаційні війська супроводжу¬вані націоналістами Мельника, Бандери. Це була пора збирання дорідного урожаю вирощеного колгоспниками. Жителі села - жінки, діти, пристарілі - не йшли на жнива. В село прибув військовий комендант окупантів з жандар¬мами і силою зброї зігнали всіх жителів села на сход. Комендант загрожу¬вав розстрілом тим хто не піде на збирання хліба і на підтвердження свої погроз в присутності жителів села розстріляв інваліда Пентелу Філімона.

Так почалися чорні будні фашистської окупації. Незабаром почалися репресії активістів, комуністів і комсомольців, які не встигли відступити разом з частинами Радянської Армії. Було заарештовано Конопліцького М.В., Крайсвітнього І.А., Реміняка Євгена Яковича, Реміняка Івана І., і ін. Всіх їх катували в жандарерії ст.Вапнярка.В селі організовуються підпільні групи, які в міру своїх можли¬востей чинять опір окупантам. Так одна із груп: Жабіцький Петро Ів., Ребрина Іван Федорович, Побережний Іван Андрійович, Паламарчук Іван Ст., Каруцяк Ана¬толій Федорович, спочатку мала один, а пізніше і другий радіоприймач; один знаходився у Жабіцького П.І., другий у Каруцяка Анатолія Федоровича. Вони з допомогою листівок систематично передавали населенню останні вісті про становище на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Не дивлячись на глибоку конспірацію група була продана жителем села - запроданцем і агентом румунської розвідки Марченком Миколою, тому інші угрупування розпались. Побережний Іван Ан., Каруцяк А.Ф., Паламарчук Іван Степанович були заарештовані і знаходились під арештом в жандармерії м.Вапнярка. Вербівчани не залишили своїх товаришів у біді - Лисий Федір, Уманський Д. і інші допомогли звільнитись з під арешту. Запроданець Марченко М. втік і відступав разом з румунськими військами, але не надовго. Його було заарештовано в Одеській області і судили. Зрадник отримав найвищу міру покарання.

За чає окупації села (22.07.1941р.-1З.04.1944 р.) фашистські варва¬ри нанесли величезні збитки колгоспові. Зруйновано те, що будувалось ро¬ками, але найболючіше те, що колгосп втратив тих, хто мого будував, ство¬рював матеріальні цінності - людей. Більше як 150 чоловік - вербівчан не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни. На день визволення - бере¬зень 1944р. і відновлення колгоспу, колгосп мав: 10 пар волів, 57 овець, 76 бджолосімей, 67 коней, корів і свиней не було. Весною 1944 р. було засіяно: 610 га. зернових, 64 га. цукрових буряків. У колгоспі було відновлено 4 виробничих бригади, які об'єднували 210 працездатних колгосп¬ників. Всього жителів 534 чол., в тому числі чоловіків -93, жінок -365, підлітків-53, непрацездатних-43.

Зруйноване війною господарство було важко відбудувати. Поле дово¬дилось орати коровами, що належали колгоспникам, копати поле, город вруч¬ну. Урожай збирали серпами і косами і зносили вручну в скирти. Урожайність була низька, в середньому 5.1 цн/га. Це була важка праця старшого покоління.

Незабаром під кінець сорокових років на допомогу вербівчанам, як і усьому українському народу прийшли на допомогу братні народи нашої Батьківщини - почали поступати трактори, комбайни та інша сільськогосподарська техніка, мінеральні добрива.

Село Вербова 1951-1960 рр.

Колгосп поступово відбудовував своє господарство, але наслідки були досить низькими. Так уже в 1953 р. урожай зернових становив 10 цн/га, цукровий буряк 146 цн/га. В тваринництві надій молока на фуражну коро¬ву -787 літрів, м’яса на 100 га угідь по 2 цн.В дальшому розвитку колгоспного виробництва важливу роль відіграли рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС (1953 р.), який визначив шляхи піднесення сільського господарства. В 1958 році відбулось укрупнення колгоспу. Колгосп ім.Щорса с.Крижопіль (нині Високе) і колгосп ім.Черняховського с.Вербова об’єднались в один колгосп ім.Черняховського. Ріст колгоспного виробництва зріс більше ніж у 2 рази – урожай зернових 20-22 цн/га, цукровий буряк 240 цн/га, надій молока в 2,5 рази.

Вербова 1961-1989 рр.

В березні місяці 1963 року колгосп відсвяткував славне 40-річчя свого існування. Великі зміни відбулись за 40 років колгоспного ладу в колгоспі ім.Черняховського. Колгосп перетворився в крупне багатогалузеве високомеханізоване господарство. На ланах колгоспу працюють 15 тракторів, 5 зернових комбайнів, 4 кукурудзокомбайни, 4 бурякових комбайни і багато складної сільськогосподарської техніки. Через село прокладено шосейну дорогу Вапнярка - Марківка, село електрифікується, в кожній оселі загорілась лампочка Ілліча. Ведеться будівництво тваринницьких приміщень. Змінилась культура села. В селі є клуб, сільська бібліотека, дитячий садок, медичний пункт, торговий комплекс, середня школа.

З стін Вербівської школи (тільки жителів с.Вербова) вийшло 2 генерали, 8 полковників, 18 офіцерів Радянської Армії, 29 інженерів, 54 техніків, 68 вчителів, 6 лікарів, 38 середніх медпрацівників, 22 машиністів залізничного транспорту, 62 трактористи, 48 шоферів, 8 механіків, 16 комбайнерів.

В грудні 1988 року через 30 років колгосп розукрупнено. Село Високе з своїми земельними угіддями (колгосп ім.Черняховського 1150 га, а при об’єднанні стало 2921 га) відділено в окреме господарство колгосп „Перемога”. Колгосп в с.Вербова зберігає свою попередню назву ім.Черняховського. В селі в 1966 році відкрито пам’ятник – бюст Черняхівському біля школи.

В 1970 році в урочищі „палац” на кошти колгоспу збудовано пам’ятник-меморіал вербівчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (109 чол.).

В 1979 році відкрито сільський музей І.Д.Черняховському.

В 1981 році біля музею споруджено пам’ятник І.Д.Черняховському.

В 1989 році (квітень-серпень місяці) на кошти колгоспу ім.Черняховського збудовано пам’ятник – меморіал вербівчанам, які загинули внаслідок сталінських репресій 1937-1938 рр.