Тор Неве Ланге - людина, яка подарувала Данії українську пісню.
Народився 1851 року в Копенгагені. Працював у Москві. Закінчив свої дні на Вінниччині в Україні. Він - данський поет, фольклорист, перекладач, вчений-лiнгвiст і дипломат. Тор Неве Ланге. Людина, завдяки якій про неповторність української пісні заговорили і в скандинавських країнах. У численних перекладах він представляв її своєму народові як "найкращу і найніжнішу поезію на увесь світ".
Ще за часів школярства його уяву полонила культура античності. Захоплення свого не полишив і по вступі 1869 року до Копенгагенського унiверситету. 1874 року Ланге склав iспити на звання кандидата не тільки з iсторiї та скандинавської фiлологiї, а й з латинської та грецької мов.
Утім, мовнi та лiтературнi зацiкавлення юного данця виходять далеко за межi унiверситетської програми. Його вірші з великим успіхом друкує літературно-художній журнал "Башта", який активно пропагує творчість данських символістів.
Восени 1874 року в Копенгагенi вийшла друком збiрка "Евтерпа". У підготовці поетичних перекладiв iноземної класики на данську мову брав участь і Ланге. Запропонувавши читачам власні переклади з дев'яти мов, він вразив читацький загал ерудованістю та лінгвістичною майстерністю. Деякі з тогочасних перекладів Ланге були й з російської мови.
Цілком можливо, що остання обставина якраз і стала вирішальною у формуванні кар'єри данського літератора. По завершенні навчання його запрошують викладати класичнi мови в Лазаревському iнститутi схiдних мов. Оселившись у Москві, Тор Неве Ланге досконало опановує росiйську мову, а також використовує будь-яку можливість ближче ознайомитися з культурою народів імперії.
Шляхами "далеких країв"
Результатом подорожей та подальшої активної перекладацької роботи стала збірка "З далеких країв", що побачила світ 1876 року. У ній Ланге вперше звертається, крім російського культурного надбання, до творів українського та інших слов'янських народів - поляків, сербів та ін.
Так само i в наступнiй збiрцi "Кiлька народних пiсень", що вийшла у світ 1878 року, вміщено дванадцять росiйських, дев'ять сербських, шiсть українських і три чеськi пiснi. І цього разу Тор Неве Ланге послуговувався вже не російськими перекладами, а живою українською мовою.
Чотирнадцять дорожніх нарисiв з описами його мандрівок просторами Російської імперії стали основою наступної книжки Ланге "З Росiї", опублікованої 1882 року. Він описує не своє життя у Москві, окремі нариси присвячені Києву, Днiпру, Софiйському собору, Печерськiй лаврi, а також Бессарабiї, циганському побуту, молдавським танцям і скіфським курганам.
Однак ці подорожі мали для допитливого данця ще один досить несподіваний наслідок. Саме в дорозі вiн познайомився з Наталiєю Протопоповою, уродженкою села Нападiвки Липовецького повiту, що на Подiллi. 1883 року вона стала його дружиною. Подружжя Ланге відтоді майже щоліта відпочивало у родинному маєтку Протопопових.
Для повнiшої i всебiчної характеристики Ланге потрібно згадати його працю з пiдготовки перекладів росiйською мовою Катулла, Тiбулла, Проперцiя, Сапфо, Анакреона, Пiндара, Горацiя. Водночас поет багато й успішно перекладає на данську, зокрема Г.У.Лонгфелло, А.Теннісона, П.Верлена, Г.Гейне, а також античну класику - Софокла, Есхіла, Єврипіда, Піндара, Теренція. На допомогу науковцям він перекладає статті росiйських вчених на данську мову, і навпаки. Як ніхто з іноземців відчувши ритм тогочасного життя імперії, Тор Неве Ланге особливу увагу приділяє вивченню російської літератури. 1886 року він видає у Данії велику збірку перекладів "Весна", яка ознайомила його співітчизників із п'ятьма найвидатнiшими, на думку перекладача, прозаїками Росії.
Згодом літератор продовжує серію дорожніх нотаток книжкою "Мiсяць на сходi", описуючи свої враження від подорожі у Єгипет і Близький Схiд.
На консульській службі
1887 року Тор Неве Ланге залишає викладацьку роботу, його призначають консулом Королiвства Данiя у Москвi. Однак це не заважає йому успішно продовжувати свої літературні вправи. Рік потому вiн перекладає на данську "Слова о полку Ігоревiм". У післямові до перекладу, який нині визнано класичним, Ланге відверто зізнається: "Багато менi довелося перекладати чужої поезiї, але нiколи моє завдання не було хоч би приблизно таким важким, як тепер".
Книжка "Ескiзи i фантазiї", яку він опублікував 1890 року, стала його дебютом у художнiй прозi. До того ж не менш яскравим, ніж попередні поетичні збірки. Ще через кiлька рокiв вiн подає до Копенгагенського унiверситету свою дисертацiю "Граф Олексій Толстой" на здобуття ступеня доктора. За резолюцiєю короля Ланге було звiльнено вiд її усного захисту. 1894 року нукова праця про творчість видатного російського літератора вийшла у свiт як окрема монографiя.
Разом з дисертацiєю було опубліковано збiрку оригiнальних віршів i перекладiв "Крiзь кольорове скло". Передусім до неї увійшли переклади Ланге, серед яких переважають зразки слов'янської поезiї, хоча й оригiнальних поезій у збірці не мало. Такого ж характеру i наступна збiрка - "Ноктюрни" (1897).
Справи на державній службі у Ланге теж просувалися непогано. 1899 року він його нагороджено орденом св.Володимира. Він отримав звання російського дворянина, втім так і залишився данським підданим.
1902 року побачила світ збірка "Далекi мелодiї", в якій нараховувалося аж 25 перекладів українських народних пісень.
Переклади з української мови Ланге заслуговують на особливу увагу. Крiм пісенного фольклору, він зосереджується на українських прозових i поетичних художнiх творах. Однак українські ліричні пісні, балади, думи особливо вразили данця. Мабуть, тому, що поетичне слово в пісні та думі несе велике змістовне навантаження. Як пізніше зауважить французький учений, міністр освіти А.Рамбо, під час співу слово всіма засобами чітко виділяється, щоб наголосити на його змісті або семантичному відтінку. Відтоді Ланге вельми щедрий на добірні, теплі епітети, коли йдеться про українську пісню. Він відводить їй почесне місце в пантеоні світової культури.
Загалом Тор Неве Ланге переклав 46 українських народних пiсень. Деякi з них зовсiм не зазнали музичної обробки, а 26 було покладено на музику. Вони викликали неабиякий спалах iнтересу данців до культури українського народу. А пiснi "Ой не свiти, мiсяченьку" та "Ой зiйди, зiйди, ти зiронько та вечiрняя" навіть стали «данськими» народними пiснями.
1906 року вийшла нова поетична збiрка Тора Неве Ланге "Гра струн". Крім перекладів дев'яти українських пісень, у ній знайшлося місце й для болгарських, боснiйських і вендських пiсень. Наступна збірка "У данських барвах" була цілковито присвячена скандинавським оповідкам.
У благословенній гавані
Вийшовши 1908 року у вiдставку, Тор Неве Ланге оселяється в Нападiвці. "Знову вдома! Щасливо досяг гаванi! Яка благословенна тиша! - напише він згодом. - Свiт в недiлю i тепле сонячне свiтло. Усi вiкна в сад розчинено навстiж; пахощі квiтiв, стиглого зерна, чисте повiтря над плодотворною землею України".
Або в інших нотатках: "Там, над степом, заходить сонце; його червонi променi утворюють веселку, пробиваючись крiзь невелику хмарку куряви, що пiднiмається над дорогою, якою повертається додому череда. Взагалi ж повiтря прозоро-чисте, як у вiдкритому морi; через високi, широко вiдчиненi вiкна пахощі горiха змiшуються з пахощами землi, нагадуючи пiвденний бриз".
У Нападівці Ланге знаходить час для свого нового захоплення - ботаніки. У листах на батькiвщину вiн описує, що вирощує в подiльському селi цитрусовi i навiть... ананаси. Щоправда, в тепличних умовах, "пiд склом". Звісно, подиву місцевих агрономів не було меж.
Тор Неве Ланге помер 22 лютого 1915 року i був похований у фамiльному склепi Протопопових у Нападiвцi.
По смерті в Данії вийшли друком ще кілька збірок нотаток і нарисів Ланге, які він надсилав на батьківщину. Вiдгомін його подорожей i замальовок українського життя можна знайти у збірці 1917 року "Здалеку" та 1918 року "З багатьох мiсць". У них можна знайти багато згадок про Україну, її народ і краєвиди Подiлля.
У 20-х роках, коли стишилися кровопролитні визвольні змагання та війни, прах Тора Неве Ланге родичі перевезли до Копенгагена. Наталія Ланге поховала його у фамільному склепі на кладовищі Сольб'єрг, де 1938 року знайшла й свій останній притулок.
Жива пам'ять
Озираючи зроблене Тором Ланге, Карл Тiандер назвав його "данським пiонером росiйської поезiї". Тривалий час роль Тора Ланге сприймалася саме як блискучого перекладача найкращих зразків російської поезії та прози - творів О. Пушкіна, М.Лермонтова, І.Тургенєва, О.Островського, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, О.Чехова. Про численні переклади з української практично не згадувалося. Та не з меншими пiдставами Тора Неве Ланге можна назвати i "данським пiонером української поезiї", вважає вінницький дослідник творчості поета-перекладача Віктор Мельник. Бо ж, на його думку, саме Ланге вперше широко ознайомив Данію з набутками української лiтератури.
На Вінниччині ім'я Тор Неве Лонге не забуто й дотепер. 2001 року у Вінницькій обласній науковій бібліотеці ім.Тімірязєва відбувся літературно-музичний вечір, присвячений 150-річчю від дня народження видатного данця. У вечорі брав участь член Дансько-українського товариства Генрик Мортенсен, який спеціально приїхав з Копенгагена, аби побувати на другій батьківщині Ланге. Він подарував бібліотеці записи пісень на тексти Тора Ланге.
На вечорі було презентовано книжку Віктора Мельника "Тор Ланге. Життя і творчість", що її випустило у світ вінницьке видавництво "Континент-ПРИМ". Це видання й досі лишається єдиним в Україні цілісним дослідженням біографії та творчості письменника.
04.08.2011
