CТАТТI

30.11.2011

Автор: Тростянецька районна бібліотека

Глибочок…Село розкинулося по лівому березі річки Південний Буг. Дорога, яка веде в село,збігає до річки, красою якою не можна не захоплюватись. Багато хороших людей живе тут.

Уроженцем цього села є Гутянський Веніамін Іольович. Народився він 30 липня 1903р. в сім’ї столяра. Єврейський поет. Початкову освіту здобув у Бершадській середній школі. На початку 1919 року переїхав до Києва й вступив до педагогічного технікуму, згодом навчався в інституті народної освіти. Після завершення навчання викладав мову й літературу в трудових школах Києва. Пізніше працював секретарем у єврейському журналі для дітей “Жовтеня” (1937-1941), редактотором у видавництві “Молодь”.

Починаючи з 1930 року, пише єврейською мовою вірші для дітей, пробує себе в жанрі байки. Популярність Гутянському принесли збірки поезій “Для малят” (1936), ”Різне”(1937), “Байки” (1940), “ Сіль у вічі” (1944).

1940 року його прийняли до спілки письменників. Під час Великої Вітчизняної війни Гутянський разом із родиною евакуювався до Уфи. У воєнні роки створив ряд гострих сатиричних творів спрямованих проти фашизму,перекладав байки Крилова. Після перемоги поет тяжко хворим повернувся до Києва.

5 липня 1949 року Гутянський був заарештований.Як і інших єврейських літераторів,його звинувачували в “Націоналістичній пропаганді” і в зв’язках з американським журналістом - “шпигуном”. Підставою для цього став той факт,що в дружини Гутянського – літературознавця Берти Корсунської – десь в Америці жив далекий родич, журналіст Магідов, котрий свого часу був акредитований у Москві. У голодні роки війни Магідов іноді надавав матеріальну допомогу сім’ї Гутянських. (Корсунську теж заарештували). Родичі зрідка зустрічалися в Києві, обмінювались листами. Цього було достатньо, щоб звинуватити літераторів у найважчих гріхах.

Через кілька днів після арешту В Гутянського, з’явилась постанова особливої наради – 10 років таборів суворого режиму. Покарання він відбував у Солікамському таборі. У матеріалах судово-слідчої справи зберігається документ, в якому зазначено: під час обшуку квартири опис майна не проводився через його відсутність.

Наприкінці 1955 року В.Гутянський був достроково звільнений із ув’язнення за станом здоров’я. Смертельно хворий на сухоти поет ледь дістався до Кустаная, де в засланні жили його обездолені діти. Там 18 серпня 1956року він і помер.

Свого часу українські письменники Оксана Іваненко,Володимир Сосюра,Марія Пригара звернулись в судові органи з проханням реабілітувати ім’я поета. Цієї події Веніамін Гутянський, на жаль, так і не дочекався. Реабілітували його посмертно.

Автор творів для дітей (зб.”Для малят”, 1936; ”Різне”, 1937; ”Байки”, “Для дітей”, о бидві 1940 та ін.), також збірки сатиричних антифашистських віршів “Сіль у вічі”, “Сала за шкіру”(обидві 1944), п’єси “Про діда Вариводу,що не сміявся зроду” (вистава єврейською мовою 1937, українською –1939 у Київському театрі ляльок), “Читанки” (1947). Переклав українською мовою повість “Четверта висота”О.Ільїної (опубл.1962), єврейською мовою-твори І.Крилова (зб.”Вибрані байки”, 1937), С.Маршака, К.Чуковського, П.Тичини, Н.Забіли, Р.Бернса. Українською мовою вийшли його книги “Сала за шкіру” (1944), “Йдуть армійці–піхотинці”(1947), ”Яшко з голубами” (1966), російською – “Кто что любит”(1965). Перекладали ці твори М.Стельмах, М.Пригара, Д.Бичко, І.Нехода, І.Кульська та ін.


ЛІТЕРАТУРА

про В.І.Гутянського

Веніамін Гутянський // З порога смерті. – К., 1991. – С. 155–157

Горішній А. Єврейський побратим // Вінниц. газета. – 1995. – 15 червня

Десятник О. Письменники в моєму житті // Вітчизна. – 1993. – № 3-4

Корсунська Б. Ордер на арешт // Хроніка 2000. – 1998. – №21-22

Білоус Л. Ювілей поета–земляка : [до 100–річчя В.І.Гутянського ] // Тростянец.вісті. – 2003. – 30лип.