Термін “мито” і “митник” появилось на зорі розвитку суспільства, мабуть, ще в ті далекі часи, коли люди почали торгувати. Живим свідченням цього є Євангеліє, поява якого згідно з науковими джерелами припадає на середину 2-го століття.
В третій книзі Євангелія (від Луки), глава 5, сказано: “Після цього Ісус вийшов і побачив митаря по імені Левія, що сидів біля збору мита, і каже йому: йди за мною. І він залишив все, піднявся і пішов за Ним, і зробив для нього Левія в домі своєму велике угощання; і там було багато митарів та інших, які лежали з ним. Книжники ж і фарисеї ремствували і говорили учням Його: навіщо ви їсте і п`єте з митарями і грішниками. Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові мають нужду в лікарях, а хворі. Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння”.
Перші відомості про мито на території сучасної України можна знайти в стародавніх рукописах 9 століття. Цей термін був поширеним на території Київської Русі. Так називали податок, сплачуваний за перевезення товарів, прогін худоби через кордони певних територій, право торгувати.
В ХV - першій половинні XVI століття на Україні помітно пожвавлюється торгівля. В найбільших містах почала з`являтись щоденна торгівля, що зумовило появу крамниць. Наприклад, в Кам`янці, Могилеві існували крамниці торгівців сукном. Розширюються зовнішньоторговельні зв`язки Поділля. Обширною була торгівля з Молдавією, звідкіля в основному закуплялася велика рогата худоба, зокрема воли.
Поділля відігравало важливу роль в торгівлі худобою і зерном. Крім цього з нього вивозили цінні сорти деревини, смолу, дьоготь, попіл, віск. Деякі міста відігравали важливу роль у міжнародній торгівлі. Так, у Могилеві іноземні купці вели широку торгівлю турецькими товарами: шовком, вином, тютюном, бакалією. Місцеві торгівці і ремісники збували їм шкіряні вироби, посуд, бочки, зброю. Через місто хліб та інші товари везлися на продаж у Балкани, до Криму.
Мабуть, саме тому, що Могилів на Дністрі був у центрі торгових шляхів, у 1643 році тут було відкрито митницю. Докладних відомостей про роботу митних постів того часу не збереглося, проте архівні документи підтверджують, що в Могилеві було тоді чотири паромних переправи. Дві таких переправи було в Ямполі. Розмір мита визначався в ті часи господарем прикордонного міста чи селища. Наприклад, місто Могилів належало тоді графу Потоцькому.
Кожної середи, п`ятниці та неділі в Могилеві відбувалися великі базари, куди навколишні селяни привозили сільськогосподарські продукти та вироби місцевих промисловців, а 8 разів на рік з`їжджалися на ярмарки різні купці. Молдавські купці привозили до Могилева товари турецького виробництва, галицькі - полотно та кухонну сіль, бердичівські - сукна, київські олію та дьоготь. Прибутки з ярмарків одержував власник міста, здаючи це право на відкуп за 8 тисяч золотих, а крім мита купець повинен був заплатити йому по 2 і більше золотих.
Захоплення Запорізької Січі в кінці січня 1648 р., повстали козаки під проводом Чигиринського сотника Б. Хмельницького, ознаменувало початок визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гноблення.
Для організації народних мас гетьман розіслав козацькі полки. На Поділля вирушив Максим Кривоніс, який, як промовляють джерела, походив з сім`ї ремісника м Могилева-Подільського. Маючи великі військові здібності і займаючи непримиримі позиції відносно польської та української шляхти, він швидко став визнаним вождем повсталого селянства.
Під час визвольної війни 1648-1654 р.р. митниця припинила своє існування, бо в Могилеві відбувалися значні події. В 20 числах травня 1648 повстанські загони І. Ганжі та М.Кривоноса при допомозі міщан зайняли Погребище, а потім визволили від польської шляхти Могилів.
Тут запровадили полковий козацький устрій. Місто стало центром полку, до складу якого входили містечка Шаргород, Ямпіль, Вільшанка, Рашків та інші.
Мешканці міста радо вітали рішення Переяславської Ради про воз`єднання України з Росією. В січні 1654 року населення Могилева і козаки Могилівського полку прийняли присягу на вірність Російській державі.
Митниці на кордонах з Росією були ліквідовані. В Могилеві митниця на кордоні з Молдовою не працювала в зв`язку з війною, що продовжувалась.
Значного розвитку досяг Могилів у 60-70-х роках XVIII століття. Всі міста Поділля поступалися перед ним і кількістю населення, і розвитком ремесла. За переписом 1776 року, в ньому було 1167 будинків, 11670 мешканців. Жодне місто Поділля не могло зрівнятися з ним і за обсягом торгівлі. В цей час відновлює свою роботу митниця.
В квітні 1801 року митниця отримує розпорядження, що пояснювало Указ царя від 22 березня 1801 року про заборону ускладнень і перепони, які до цих пір зустрічались при виїзді та в`їзді в Росію “не тільки іноземним громадянам, але і Всім підданим НАШИМ по торгівлі, промислах, мистецтвах, майстерностях та всяких інших потребах”.
В цьому місяці було отримано вказівку “про зняття вчиненої заборони (така заборона на ввіз та вивіз була у 1797 році) на вивіз з чужих країв фарфору, фаянсу, скла, сталевих різних інструментів, шовкових, паперових і полотняних матерій та різних інших товарів...”. Це рішення, як було роз`яснено, не тільки задовольнить попит населення у перечислених товарах, але й стимулює удосконалення вітчизняних фабрик по випуску якісної продукції.
В травні цього ж року митниця отримала розпорядження про виконання Указу царя від 14 квітня 1801 року “Про зняття вчиненої перед цим заборони на вивіз різних російських продуктів і товарів та відправлення торгівлі в повній силі, як до останнього дня заборони було”.
Трохи пізніше було отримано розпорядження “Про відміну виданих заборон на вивіз за кордон різного виду хліба і гарячого вина та про знищення вчинених заборон на вивіз хліба з однієї губернії в іншу”, “Про дозвіл зносин з французькою державою по торгівлі і про відміну раніше ухваленої заборони”.
В ті далекі часи митниця працювала в тісному контакті з карантинною службою. Їх службові приміщення знаходились поряд. В Могилів-Подільському куточок місцевості по вулиці Дністровській до цих пір старожили називають “калантиром”. В давнину саме тут були розміщені митниця і карантинна контора. Про їх спільну роботу та взаємодію свідчать і документи.
Наприклад, в квітні 1801 року і митниця, і карантинна контора одержали розпорядження Подільського губернського правління, яке пояснювало Указ царя від 3 грудня 1800 року. Документ зобов`язував митників і карантинних працівників “в зв`язку з появою у Англії заразної хвороби прийняти всі належні заходи, мати повсюдне спостереження згідно з законами проти моровиці”.
Точної дати не збереглося, проте приблизно в 20-х роках XIX століття митниця в Могилеві ліквідується. Її функції частково передаються поліції, а частково карантинній службі. Про відсутність митниці в місті у 1860 році, а також про переміщення контрабанди через кордон є цікаві свідчення у письменника-демократа О.С. Афанасьєва-Чужбинського, який в 1860 році деякий час проживав у Могилеві і написав книгу “Поїздка по Дністру”.
“Проживаючи у Могилеві, - пише Олександр Степанович, - і в самому центрі його кипучої діяльності, заводячи, крім того, знайомство з різними торгівцями і промисловцями, я знайшов можливість прослідкувати неофіційну частину торгівлі, тим більше, що в мандрівках по кордоні ознайомився з її прийомами. Привіз і вивіз контрабанди проводиться більш-менш безцеремонним чином. Хутри приходять прямо, звалюють товар, якщо він сюди адресований, або йдуть далі по призначенню відправника. Не застосовують ніяких острог і навіть немає тієї таємничості, яка зберігається в Хотині і Кам`янці... Так як Могилів вважається внутрішнім містом, то і в торгівлі його передбачаються умови, властиві всім внутрішнім містам імперії. В колишні часи, коли по Дністру були митниці, існувало і багаточисельне плем`я пропащих контробандистів, але тепер залишились тільки легенди, і хіба на всяк випадок знаходяться кілька чоловік одчайдушних малих, які при якій-небудь несподіваній катастрофі, краще інших можуть обдурити поліцейських сищиків.”
Під кінець першої половини XIX століття в Могилеві засновано дві шовкові та тютюнові фабрики, три черепичні, миловарний заводи, цукроварня, гуральня та інші підприємства. Щорічно в місті відбувалося 6 ярмарків. Могилівський ринок, зав`язаний з Молдавією, Одесою, Києвом, Чернівцями, набував усе важливішого значення в економічному життя Придністров`я.
У 80-х роках у місті уже налічувалось 28 підприємств, у тому числі вісім шкіряних, миловарний, винокурний, пивоварний, три цегельно-черепичні та мінеральних вод заводи, два водяні млини. Зросла й кількість торговельних підприємств. Нараховувалось 372 крамниці, 6 магазинів, 43 трактири, 13 заїжджих дворів, 19 винних складів і погребів. На Дністрі діяли паромні переправи, під час Кримської війни було збудовано понтонний міст (1870 року він був зруйнований розливом Дністра).
Дальшому розвитку Могилева сприяла залізниця Жмеринка-Могилів, будівництво якої закінчено в 1892 році. Розвивалось і судноплавство по Дністрі. Отже, місто мало гарні комунікації, завдяки чому спостерігалося значне економічне пожвавлення.
За час громадянської війни та іноземної інтервенції влада в Могилеві змінювалась 18 раз. Але трудове населення міста постійно наполегливо боролося за відновлення влади Рад. За ці грізні роки з 34529 мешканців Могилева залишилося тільки 14 тисяч.
Після загарбання боярською Румунією Бесарабії на початку 1918 року Могилів став прикордонним містом. Створилися складні умови: кожну ніч румуни, порушуючи кордон, нападали на місто, грабували і вбивали людей. Могилівський більшовицький комітет організував для охорони кордону червоногвардійський загін із 300 добровольців, який очолювив А.А. Аркадьєв.
Державні органи і громадські організації мобілізували трудящих на відбудову народного господарства. Одночасно впроваджувались декрети і рішення Радянського Уряду, націоналізовано підприємства, банки, великі домоволодіння, здійснено реформу школи. Центральні радянські органи надавали могилівчанам всебічну допомогу. У липні 1921 року Подільський губком партії направив до Могилева досвідчених керівників С.І. Єрмана та Є.Я. Селянина. Щоб створити Могилівський прикордонний загін у вересні 1921 року сюди приїздив М.В. Фрунзе.
Після Адміністративної реформи 1923 року місто стало офіційно називатись Могилевом-Подільським. Тоді ж створено Могилів-Подільський округ, до складу якого ввійшло 15 районів.
1930 року Могилів-Подільський округ ліквідовано, а місто спочатку віднесено до Вінницького округу, а потім безпосередньо підпорядковано столиці України - Харкову. З лютого 1932 року Могилів-Подільський входить до Вінницької області. З 1937 року Могилів-Подільський-місто обласного підпорядкування, районний центр.
З 1918 по 1940 рік кордон по річці Дністер з боярською Румунією був закритий. По свідченнях колишніх прикордонників у Могилеві та всіх прикордонних селах був суворий паспортний режим. Громадяни, навіть на свої присадибні ділянки, які знаходились поблизу кордону, виходили працювати з паспортами. Прикордонна частина мала відділ по боротьбі з контрабандою, який здійснював контроль по всій лінії кордону, але митниць на кордоні з Румунією не було.
28 червня 1940 року на вимогу Радянського уряду Румунія повернула захоплену нею Бесарабію, і Могилів-Подільський перестав бути прикордонним містом.
Весь післявоєнний період з Молдовою, як і зі всіма союзними республіками, був відкритим, а митниці на Україні працювали тільки на кордонах з зарубіжними країнами.
60-80 роки - один з найбільших складних періодів в історії колишнього Союзу РСР, України, нашого краю. З одного боку, це були роки напруженої праці людей, з іншого - час нагромадження невирішених проблем і застійних явищ в житті суспільства, які призвели до кризової ситуації. Оголошена перебудова все більше перетворювалась в словоблудство, в партійних організаціях і Радах панували формалізм, парадність і паперотворчість.
Ріст обсягу промислової продукції відбувався за рахунок введення в дію нових підприємств, розширення чисельності зайнятих робітників, В погоні за преславутим “валом” втрачалась якість продукції. Низькими були темпи науково-технічного прогресу. Все це зумовлювало і повільні темпи росту продуктивності праці в сільському господарстві. Недостатній розвиток соціально-побутової сфери села сприяв виникненню досить стійких міграційних процесів у значної частини сільського населення, особливо молоді. Зневірившись у можливості центру і подолання кризисного тупика, союзні республіки почали відокремлюватись і шукати самостійного виходу з складного становища.
На референдумі, який відбувся 1 грудня 1991 року, український народ теж висловився за побудову власної держави. Зразу ж постало питання про організацію митної служби як основної ознаки економічної та політичної незалежності країни. Саме тому вже через два тижня після референдуму був створений Державний митний комітет України.
Наказом Державного митного комітету від 18 травня 1992 року “Про створення митних установ на українсько-молдовському кордоні” створено Могилів-Подільську митницю. 207 км протяжність кордону, який контролювала митниця.
Районні державні адміністрації розпочали роботу по підбору кадрів в молоду митну службу.
В серпні 1992 року виконком Могилів-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення, в якому зобов`язав митницю та міськрайвідділ внутрішніх справ створити і обладнати пункти пропуску митного контролю, визначив напрямки руху транспортних засобів та пішоходів в районі пропуску.
Тонкощам і секретам митної служби перших працівників митниці навчали колеги з Мостиської, Львівської та Волинської митниць, які вже давно працювали на західних кордонах України, і мали великий досвід роботи.
21 жовтня 1992 року в місті Києві було атестовано і затверджено начальником Могилів-Подільської митниці Володимира В`ячеславовича Сидорука. Через місяць в Могилів-Подільському відбулась атестація перших митників. Всього 24 листопада 1992 року було атестовано 41 чоловік.
1993 рік став роком становлення Могилів-Подільської митниці. Наказом Держмиткому збільшено штатну чисельність працівників на 50 одиниць. Розширення кількості працюючих відбулося в зв`язку з необхідністю налагодження чіткого митного контролю на всіх переходах, повного укомплектування оперативних змін та створення нових відділів і груп.
18 травня 1993 року працівники митниці відзначили першу річницю з дня її створення. Вона співпала з 350-ю річницею першої появи на молдовському кордоні Могилів-Подільської митниці, яка, за свідченням історичних джерел, була у 1643 році.
В жовтні 1994 року за сценарієм головного інспектора по зв`язках з громадськістю і засобами масової інформації В.М.Колесника Вінницька телестудія «Час» зняла відеофільм про роботу могилів-подільських митників на кордоні з Молдовою. Знімав фільм оператор Вінницької державної обласної телерадіокомпанії О.Г.Хохлов. Це була перша в митній системі молодої України документальна стрічка про організацію митного контролю і боротьби з контрабандою на кордоні. Фільм розповідав про будні і проблеми митників на митних постах «Дністер» і «Могилів-Подільський залізничний».
Фільм «Митниця без таємниць» демонструвався по ІІ програмі УТ, а також по обласному і міському телебаченню.
У фільмі вперше у виконанні вокально-інструментального ансамблю митниці «Подоляни» прозвучала пісня «Митницька лірична», яка була створена в колективі і постійно використовувалась, як професійна пісня митників в державній телепрограмі «Митниця». Слова пісні написав головний інспектор Володимир Колесник, а музику - старший інспектор митного поста «Дністер», керівник ансамблю Павло Василик.
Якщо 1993 рік був роком становлення Могилів- Подільської митниці, то 1994 рік став роком удосконалення роботи всіх відділів і служб, вироблення свого стилю організації митного контролю, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил.
Новий 1995 рік ознаменувався виходом у світ першого номера міжрайонної газети Могилів-Подільської митниці «Митний вісник». Часопис ставив за мету оперативно інформувати населення районів, керівників підприємств, організацій та підприємців про зміни в митному законодавстві, розповідати про будні митної служби, про найвагоміші порушення митних правил на кордоні, формувати у своїх читачів справедливе відношення до митниці, як основної ознаки політичної та економічної незалежності держави.
17 травня 1995 року міжрайонна газета митниці “Митний вісник” була перереєстрована і вийшла під новою назвою “Дністровський рубіж”. В зверненні до читачів редакція пояснювала, що це було зроблено з тією метою, щоб навіть назва газети служила піднесенню патріотизму і згуртованості в колективі, відповідальності кожного за свою справу, щоб Дністровський митний рубіж з часом став зразковим у всіх відношеннях.
Редакція газети запланувала крім висвітлення життя і проблемам духовності, культури і моралі, випускати окремі інформаційно-довідкові номери для громадян і учасників ЗЕД. Згуртованості колективу Могилів-Подільської митниці служили не тільки культурно-масова робота і випуск щомісячної газети, але й заохочення до занять спортом.
З 17 червня 2005 року Могилів-Подільська митниця припинила своє існування, перетворившись у митний пост Вінницької митниці. Але вже 26 жовтня 2005 року наказом Голови Служби було ліквідовано митний пост "Могилів-Подільський" Вінницької митниці та створено Дністрянську митницю, яка почала функціонувати з 1 січня 2006 року. Зоною її діяльності визначено Крижопільський, Могилів-Подільський, Муровано-Куриловецький, Піщанський, Чернівецький, Шаргородський та Ямпільський райони Вінницької області, а місцем дислокації - місто Могилів-Подільський. Сьогодні Дністрянська митниця має 4 митні пости ("Могилів-Подільський автомобільний", "Могилів-Подільський залізничний", "Ямпіль", "Піщанка"), Працює 6 пунктів пропуску, з яких 4 міжнародні та 2 міждержавні. Вона контролює 207 кілометрів державного кордону, з них - 142 проходить річкою Дністер.
На етапі становлення митниці вирішувалося питання кадрового забезпечення. За короткий термін керівництвом митниці було створено професійно підготовлений колектив, здатний успішно виконувати завдання, поставлені перед митною службою. Це здебільшого працівники нової генерації з високим рівнем професіоналізму та належними морально-етичними якостями.
Колектив митниці постійно працює на забезпечення максимальних обсягів надходжень до Держбюджету України, виведення на якісно новий рівень роботи Служби по боротьбі з контрабандою та митної варти з метою застосування європейських стандартів та методів в роботі, створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення при цьому надійного захисту економічних інтересів України.
Планова, зважена та цілеспрямована освітня діяльність митного органу сприяла тому, що з наявних по штатному розпису 269 працівників митниці, 90% мають повну вищу освіту, в т.ч. економічну – 105 чол., юридичну – 33 чол. Плинність кадрів невелика.
Станом на 1 вересня 2008 р. по Дністрянській митниці взято на облік 100 учасників ЗЕД, з них реально здійснювали торговельні операції – 28, що складає 28 % від загальної кількості. В 2007 р. було акредитовано 84 учасників ЗЕД, з них реально здійснювали торговельні операції – 38.
За 8 місяців 2008 року митницею оформлено 9345 ВМД (в 2007 р. – 7103), що на 31,6 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. З них:
експортних – 680 (в 2007 р. – 581) ВМД, що на 17,0 % більше;
імпортних – 563 (в 2007р. – 657) ВМД, що на 14,3 % менше;
транзитних – 7460 (в 2007 р. – 5013) ВМД, що на 48,8 % більше;
інших – 642 (в 2007р. – 852) ВМД, що на 24,6 % менше, ніж в минулому році.
В період січня-серпня 2008 року митний кордон перетнуло 2934502 громадян, (в 2007 р. – 2132003), що на 37,6% більше, ніж в аналогічному періоді 2007 року.
За 8 місяців 2008 року до Державного бюджету України Дністрянська митниця перерахувала податків та зборів на суму 17 млн. 135,6 тис грн., що на 1 млн. 696,7 тис. грн. більше показника відповідного періоду минулого року, в тому числі за серпень перераховано 5 млн. 228,2 тис. грн. при завданні у сумі 1 млн. 678,8 тис. грн., що становить 311,4 % виконання.
Постійно вживалися заходи щодо пошуку резервів додаткового збільшення надходжень податків та зборів до Держбюджету.
Боротьба з контрабандою і незаконними торгівельними операціями завжди була і залишається однією з найважливіших функцій митної служби.
Системна цілеспрямована робота Дністрянської митниці, направлена на постійне покращення і підвищення ефективності правоохоронної роботи, дає певні позитивні результати.
В поточному році працівниками митниці виявлено 296 порушень митного законодавства України на суму 2 млн. 105 тис. 831 грн. по яких порушено 3 кримінальні справи, із них 1 по контрабанді наркотиків і 2 по контрабанді зброї та заведено 293 справ про порушення митних правил. При цьому, заведено 13 справ окремої категорії.
Аналіз стану роботи по припиненню незаконного переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів через митний кордон України в зоні діяльності митниці свідчить, що оперативна обстановка залишається напруженою. В 2006 році виявлено 30 фактів незаконного переміщення наркотиків та психотропних речовин, по яким порушено 7 кримінальних справ, в 2007 році порушено 6 кримінальних справ про контрабанду. За 8 місяців 2008 року порушено 3 кримінальні справи.
Затримується в основному маріхуана і психотропні речовини. Виявляли та припиняли контрабанду наркотиків працівники митниці, які мають досвід роботи в митних органах та високі знання митної справи.
Основним завданням, що постало перед митницею в період її становлення - це питання організації митного контролю, насамперед, підготовка нормативної бази для чіткого функціонування підрозділів митного оформлення та пунктів пропуску, налагодження взаємодії з суміжними службами, які працюють в зоні діяльності митниці, робота з декларантами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Для реалізації цих завдань митницею проведено заходи з питань організації митного контролю, зокрема:
- погодження і впровадження технологічних схем, внесення змін до технологічних схем, регламентуючих наказів по митниці проводилось в тісній співпраці з Могилів-Подільським прикордонним загоном;
- забезпечення взаємодії з підрозділами Держприкордонслужби та із суміжними контролюючими службами.
Cклалась позитивна практика систематичного проведення на митних постах спільних нарад керівництва митниці із залученням представників контролюючих служб, де підводяться підсумки співпраці, розглядаються проблемні питання, намічаються шляхи вдосконалення взаємодії.
Розташування митниці безпосередньо на кордоні сприяє:
- підвищенню рівня відповідальності керівництва митниці за організацію дорученої справи;
- забезпеченню безпосереднього оперативного контролю за роботою пунктів пропуску, станом організації митного контролю, виявлення ПМП та контрабанди;
- дає можливість конкретно і оперативно вирішувати питання боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;
- облаштуванню та реконструкції пунктів пропуску на кордоні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року №831 та наказом Держмитслужби від 31.05.2006 року №430 (Довгостроковий план розвитку митної інфраструктури та технічного забезпечення митної системи на період 2006-2010рр.);
- забезпеченню оперативних підрозділів на більш якісному рівні технічними засобами митного контролю та зв’язку, комп’ютерною технікою.
Значне місце в роботі митниці відводиться співпраці з експертами Європейської Комісії, які працюють у пунктах пропуску митниці, відповідно до Меморандуму “Про взаєморозуміння між Урядами України, Республіки Молдова та Європейською Комісією з надання допомоги в питаннях кордону”. Відбувається постійний обмін інформацією, щотижнево проводяться зустрічі представників Місії Єврокомісії з керівництвом митниці безпосередньо в пунктах пропуску на митному кордоні.
Існує ряд проблемних питань, які потребують вирішення.
Є потреба облаштування пунктів пропуску ангарами або боксами для розвантаження-завантаження транспортних засобів та зберігання товарів під час огляду, встановлення стаціонарних ваг.
Для вдосконалення процедур митного контролю та митного оформлення, створення сприятливих умов для перевізників є потреба в забезпеченні пунктів пропуску сучасними засобами технічного контролю та оргтехнікою. Потребує вирішення питання щодо будівництва приміщень та їх облаштування для функціонування "єдиного офісу" в пунктах пропуску, будівництва накриття в міжнародному пункті пропуску "Болган – Хрустова" над територією, де проводиться митний контроль та митне оформлення громадян. Потребують ремонту під‘їзні шляхи до автомобільних пунктів пропуску.
На нашу думку, є доцільним залучення міжнародної технічної допомоги, яка надається донорами для реформування і модернізації митної служби, підвищення інституційної спроможності митних органів:
- для розширення і реконструкції міжнародного автомобільного пункту пропуску “Могилів-Подільський-Отач” митного поста “Могилів-Подільський автомобільний”;
- будівництва, з відповідною інфраструктурою зони обслуговування, пункту пропуску “Болган-Хрустова” митного поста “Піщанка”;
- оснащення пунктів пропуску через державний кордон України сучасним обладнанням, яке відповідає світовим стандартам.
Дністрянська митниця на сьогодні є стабільним колективом, який ефективно виконує покладені на неї завдання. Розташування в м. Могилеві-Подільському прикордонного загону, правоохоронних органів, контролюючих служб дає можливість спільно та оперативно вирішувати питання організації митного контролю в пунктах пропуску, планово і системно працювати з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Певні результати в цій роботі дає обмін інформацією щодо митного контролю та митного оформлення з митними органами Р. Молдова.
На сьогоднішній день кадрова політика – один з пріоритетних напрямків роботи Дністрянської митниці. Кожен митник – від інспектора до начальника – повинен бути професіоналом на своєму місці, і нести повну відповідальність за доручений йому напрямок роботи. Для досягнення цього необхідно постійно працювати над собою, навчатись, підвищувати свій фаховий рівень. Тому безпосередньо на митних постах постійно проводяться навчання згідно учбово-тематичного плану, розробленого відділом по роботі з особовим складом. Переважна більшість дністрянських митників мають профільну вищу освіту. Є й представники молодої генерації – випускники Дніпропетровської академії митної служби.
Протягом останніх років значно активізувалося міжнародне співробітництво дністрянських митників. У місті на Дністрі щороку проводяться переговори та зустрічі офіційних делегацій України та Республіки Молдова з питань митного співробітництва. Керівництво митниці проводить зустрічі з молдовськими колегами щодо вирішення проблемних питань, пов’язаних з діяльністю контролюючих служб на українсько-молдовському кордоні, подальшим спрощенням митних процедур, обміном оперативною та статистичною інформацією.
14.01.2012
