Парк Потоцького, с. Деребчин
|
Історична довідка с. Деребчин.
Мальовничий куточок Поділля – село Деребчин розташоване на лівому крутому і правому пологому схилі р. Вовчанка, що є лівою притокою річки Мурафа.
Великі джерела, що виходять з могутніх оголених шарів-вапняків дали початок річці. Завдяки їм навколо парку утворився чудовий ставок. Води цієї річечки задовольняють потребу у воді всіх навколишніх сіл.
Село все потопає у садках. На північний схід від села росте великий дубово-грабовий ліс.
Проте Деребчин – прийдешня назва – попередня назва – Деревчин – від слова "дерево", так як поселення знаходилося серед дубових лісів.
Під час Визвольної війни 1648-1654р.р. українського народу проти польської шляхти на чолі з Богданом Хмельницьким в Деребчині було зібрано так звану "Чорну Раду", на якій подоляни вибрали собі вожаків – Олександренка і Чугая.
В довідково-інформаційному виданні "Універсали Б. Хмельницького" вказується, що в жовтні 1653 року Деребчин відвідав сам Богдан Хмельницький. Звідси – на Михайлівку, Шаргород. І вже з Шаргорода, з замку Яна Замойського гетьман пише листа до російських послів Стрєшньова і Брєдіхіна про воз’єднання України з Росією.
Після з’єднання Правобережної України з Росією Деребчин увійшов до складу Росії. З 1797 року – село Ямпільського повіту Подільської губернії, з 1938 року – Вінницької області
В 18 ст. село належало польським магнатам Потоцьким, вони ж заклали тут прекрасний парк, з алеями, мощеними доріжками та навіть підземними ходами, які за словами старожилів виходили до річки та мали таку висоту, що пан міг вільно прохати по підземному тунелю кіньми.
Наступниками Потоцьких були феодали Іванівські, князі Вітгенштейни. Згодом село придбав німецький барон – гер Масс.
Після скасування кріпацтва у 18641 році з розвитком капіталізму барон використовує дешеву робочу силу і запроводжує вирощування цукрового буряка на своїх землях.
В 1877 році він будує цукровий завод
1895 році – починає діяти панська гуральня
22.03.2009
